Вирок № 32556289, 27.06.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/256/2013 справа № 200/7845/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року червня 27 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово,

під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря Коляда В. В.,

з участю: прокурораГуховері О. В.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640003308, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у Російській Федерації, руського за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, який не працює, постійно проживає за місцем реєстрації на жилому масиві «Тополь-2»АДРЕСА_1, з огляду на ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2013 року о 18 годині 10 хв. в м. Дніпропетровську біля корпусу 3 будинку під № 4 на жилому масиві «Тополь-2», міліція за ходом особистого огляду вилучила у ОСОБА_1 за паском його штанів мисливський ніж, що відноситься до клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії, який ОСОБА_1 пересуваючись вулицями міста, з метою самооборони умисно без передбаченого законом дозволу носив з собою з лютого 2013 року, після того, як знайшов у балці біля станції «Зустрічна» на жилому масиві «Тополь-1» у м. Дніпропетровську.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинувачуваним угоду про визнання винуватості за ч. 2 ст. 263 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді одного року позбавлення волі з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Також угода мітить домовленості щодо співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами у розкритті у вчинених кримінальних правопорушень. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав б можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 27 червня 2013 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини кримінального правопорушення, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачений в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з переданих до суду документів, на підставі яких укладена угода, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 15.05.2013 (т. 1 а.с. 3) вказують на виявлення у пійманого «на гарячому» ОСОБА_1 серед особистих речей за паском його штанів мисливський ніж, який за висновками експерта № 62/03-140 від 25.05.2013 (т. 1 а.с. 11-14), якого він дійшов за підсумками описаного ним криміналістичного дослідження відноситься до категорії холодної зброї колюче-ріжучої дії.

Добуті обєктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до незаконного носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 2 ст. 263 КК України, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого зясовано, що ОСОБА_1, який скоїв злочин, своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обвинувачуваний не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розвязуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, звільнивши його від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосувати до обвинувачуваного запобіжний захід, обраний за ст.. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст.. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України,

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором 27 червня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 2 ст. 263 КК України під страхом скасування цього вироку протягом пяти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватим за предявленим обвинуваченням у вчинені передбаченого за ч. 2 ст. 263 КК України незаконного поводження зі зброєю з призначенням узгодженого покарання у виді одного року позбавлення волі, від відбування якого згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_1 обовязок згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Речові докази:

мисливський ніж, переданий до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 164300, знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 391 гривень 20 копійок з призначенням платежу: "за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 62/03-140 від 25.05.2013".

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобовязання в обсязі покладених на нього обовязків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий