Ухвала суду № 32555955, 23.07.2013, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/432/13-к

Провадження № 1-кп/177/18/13

У Х В А Л А

23.07.2013 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі: секретаря Курашової О. В.,

прокурора Савелової О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження №12013040450000064 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Криворізького районного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 12013040450000064 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

В ході судового розгляду прокурором заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 289 ч.2 КК України, має не зняту та непогашену судимість, що свідчить про його небезпеку для суспільства, існує ризик, що обвинувачений знаходячись на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховується від суду з 30.04.2013 року.

Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував факту того, що знаючи про те, що відносно нього розглядається кримінальне провадження в суді на виклику суду не з'явився, тобто переховувався від суду.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, частиною 2 цієї статті передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як:

- до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує вимоги п.п. 3.4.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»)

Прокурором поза розумним сумнівом доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не дасть змогу суду забезпечити швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд, оскільки не можливо буде запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставами для обрання саме такого запобіжного заходу є те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин маючи незняту та непогашену у встановлений строк судимість, переховувався від суду, про що свідчить ухвала суду від 17.05.2013 року про оголошення обвинуваченого у розшук.

При постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої, для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави, у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину - від 20-ти до 80-ти розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом оцінено репутацію обвинуваченого, а саме те, що він за місцем реєстрації не проживає, ніде не працює, не встановлено джерело його доходів, що додатково свідчить про неможливість запобігання вказаних ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд вважає, що відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України необхідно визначити заставу в 20-ть розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України у випадках передбачених ч.3 або 4 ст. 183 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України та ч.. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований, перебуває чи проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної в цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місяця ув'язнення , під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 331, 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 197, 199 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 16-00 годин 23.07.2013 року протягом двох місяців до 16-00 годин 23.09.2013 року.

Розмір застави визначити в межах 20-ти розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 22 940 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою ( заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012, р/р 37312022006709.

Обвинувачений або заставодавець, мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки :

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований, перебуває чи проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документів , що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно чи письмово суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає виконанню негайно після її проголошення.

Суддя: Строгова Г. Г.