Ухвала суду № 32555832, 20.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. справа № 2а-0870/10662/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року

у справі за позовом Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" звернувся 15.11.2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про скасування рішення про застосування фінансових санкцій. Просив скасувати рішення №1993 від 28.10.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду на загальну суму 59908,94 грн., прийнятого по відношенню до ПП «МТЦ-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 22119477).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року в даному позові позивачу відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідачем правомірно зазначено, як на підставу для застосування фінансових санкцій та винесення спірних рішень ч.9 ст.106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-І\/ .

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначив, що відповідачем було нараховано пеню в розмірі 52427,58грн. (за період з 20.07.2009 року до 26.10.2011 року) та штраф (10%) в розмірі 7481,36грн. нарахування цих сум було здійснено відповідачем після отримання останнім коштів від Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ, який у свою чергу здійснював заходи примусового стягнення з Позивача коштів за виконавчими документами. 13 жовтня 2011 року позивач добровільно перерахував на рахунок Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ суму коштів 189172,65грн. з яких 90746,11грн. були направлені на погашення богів перед відповідачем. Однак відповідачем при прийнятті рішення №1993 про застосування фінансових санкцій застосовані положення закону, які втратили чинність, тому є неправомірними (згідно пп. «й» п. 12 розділу 8 «Прикінцеві положення» до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частину 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключено).

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. На підставі ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований у Шевченківському районі м. Запоріжжя і знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, та відповідно до ст.. 15 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до 01.01.2011 року був платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин норми Конституції України, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», норми Постанови КМУ від 09.03.2011 року №233.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, виключно цим законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Для інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить даному закону.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058) страхувальниками є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правого характеру.

Підпунктом 6 ч.2 ст.17 Закону України передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Згідно п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум.

Постановою КМУ від 09.03.2011 року №233, якою затверджено Порядок проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що під час проведення перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перевіряється також правильність нарахування за період до 1 січня 2011 року страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Абзацом 6 пункту 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2011 року № 2464 - VІ, встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності ним Законом.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про скасування рішення про застосування фінансових санкцій - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак