Рішення № 32555326, 16.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р.Справа № 921/685/13-г/11

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Екосвіт" вул. Ярославська, 11,Київ 71,04071

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСП Корпорація Ватра" вул. Микулинецька, 46,Тернопіль,46005

про визнання договору поставки № В-1 від 11.01.2012р. недійсним

За участю представників сторін

Позивача: Оленяк В.С. - представник.

Відповідача : Кіцан А.Л. - начальник юридичного відділу ТОВ "ОСП Корпорація "Ватра".

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Екосвіт" вул. Ярославська, 11, Київ 71 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСП Корпорація Ватра" вул. Микулинецька, 46, Тернопіль про визнання Договору поставки № В-1 від 11.01.2012 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05 липня 2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16 липня 2013 року.

12 липня 2013 року на адресу господарського суду від відповідача по справі - ТОВ "ОСП Корпорація Ватра" надійшов відзив на позовну заяву № 111/12 від 12.07.2013 року, в якому просить в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Екосвіт" відмовити, оскільки при укладені оспорюваного правочину сторонами було дотримано вимоги чинного законодавства щодо змісту і форми господарського договору, у тому числі передбачені всі істотні умови, необхідні для набрання чинності (дійсності) такого договору, так і для можливості у відповідності до чинного законодавства України поставляти товари.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить позов задоволити - визнати договір поставки № В-1 від 11.01.2012 року недійсним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення з огляду на те, що позов не містить жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяльності сторін обставин, передбачених ст.228 Цивільного кодексу України, як ознак нікчемного правочину та безтоварності господарських операцій ТОВ "ДП Екосвіт" з ТОВ "ОСП Корпорація Ватра". Також в позові не наведено жодних доказів про суперечність змісту договору ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Договір був оформлений у письмовій формі та підписаний керівниками підприємств, від ТОВ "ОСП Корпорація Ватра" - генеральним директором Щиренко В.В., від ТОВ "ДП Екосвіт" - директором Дехтяруком Д.В. Оспорюваний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків та фактично відбувся, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прихідними ордерами, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю. Отже реальність виконання вищезазначених господарських операцій підтверджується зібраними у справі доказами, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права та обов'язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, право на звернення до суду має особа, чиї права та охоронювані законом інтереси були порушені.

Згідно Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.02.2012р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП "ЕКОСВІТ", вул. Ярославська,11, м.Київ, ідентифікаційний код 36309197.

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 29.08.2012р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСП Корпорація Ватра" вул. Микулинецька, 46,Тернопіль, ідентифікаційний код 33680115.

11 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП "ЕКОСВІТ", вул. Ярославська,11, м.Київ /надалі Постачальник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСП Корпорація Ватра" вул. Микулинецька, 46,Тернопіль /надалі Покупець/ було укладено Договір поставки № В-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність сплави алюмінієві та пруток латунний (надалі - Товар) у кількості, асортименті (номенклатура, марка, тип розмір і т.п.) і за цінами, визначеними у рахунках фактурах, що становлять невід'ємну частину Договору, згідно прибутково-видаткових документів в обумовлений Договором строк, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар.

14 лютого 2012 року між сторонами укладено Угоду № 1 про зміни та доповнення до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року, якою внесено зміни до п.3.1, а саме: Товар, який поставляється за цим договором, відвантажується Постачальником зі свого складу і транспортується Постачальником самостійно, або за усною домовленістю транспортом Покупця чи іншого перевізника.

Відповідно до п.4.1. розділу 4 Договору поставки, ціна Товару визначається у рахунках фактурах, що є додатком до цього Договору.

17 січня 2012 року Додатком № 1 до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року від визначено ціну товару, а саме алюмінієвий сплав марки АК12 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ-1583-93) - 24 702,00 грн. в т.ч. ПДВ/тн.

27 січня 2012 року Додатком № 2 до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року визначено ціну товару, а саме алюмінієвий сплав марки АК12 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ-1583-93) - 25 302,00 грн. в т.ч. ПДВ/тн.

13 березня 2012 Додатком № 3 до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року визначено ціну товару, а саме алюмінієвий сплав марки АК12 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ-1583-93) - 25 500,00 грн. в т.ч. ПДВ/тн.

18 червня 2012 Додатком № 4 до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року визначено ціну товару, а саме алюмінієвий сплав марки АК12 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ-1583-93) - 24 800,00 грн. в т.ч. ПДВ/тн.

03 серпня 2012 Додатком № 5 до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року визначено ціну товару, а саме алюмінієвий сплав марки АК12 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ-1583-93) - 24 500,00 грн. в т.ч. ПДВ/тн.

09 жовтня 2012 Додатком № 6 до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року визначено ціну товару, а саме алюмінієвий сплав марки АК12 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ-1583-93) - 30 900,00 грн. в т.ч. ПДВ/тн.

31 жовтня 2012 Додатком № 3 до Договору поставки № В-1 від 11 січня 2012 року визначено ціну товару, а саме алюмінієвий сплав марки АК12 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ-1583-93) - 24 200,00 грн. в т.ч. ПДВ/тн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання обов'язків за договором поставки позивач передав, а відповідач прийняв передбачений договором та додатками до договору поставки Товар. Зазначені факти підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними № РН-0000002 від 18.01.2012 року, № РН-0000003 від 30.01.2012 року, № РН-0000004 від 07.02.2012 року, № РН-0000005 від 14.02.2012 року, № РН-0000006 від 24.02.2012 року, № РН-0000007 від 06.03.2012 року, № РН-0000009 від 14.03.2012 року, № РН0000010 від 03.04.2012 року, № РН-0000011 від 19.04.2012 року, № РН-0000015 від 04.05.2012 року, № РН-0000018 від 21.05.2012 року, № РН-0000020 від 30.05.2012 року, № РН-0000021 від 01.06.2012 року, № РН-0000022 від 06.06.2012 року, № РН-0000025 від 19.06.2012 року, № РН-0000028 від 02.07.2012 року, № РН-0000029 від 10.07.2012 року, № РН-0000031 від 20.07.2012 року, № РН-0000034 від 07.08.2012 року, № РН-0000033 від 06.08.2012 року, № РН-0000035 від 14.08.2012 року, № РН-0000036 від 15.08.2012 року, № РН-0000039 від 31.08.2012 року, № РН-0000041 від 07.09.2012 року, № РН-0000043 від 17.09.2012 року, № РН-00048 від 01.10.2012 року, № 00049 від 01.10.2012 року, № РН-00051 від 10.10.2012 року, № РН-00056 від 05.11.2012 року, № 00060 від 20.11.2012 року, № РН-00062 від 23.11.2012 року, № РН-00066 від 30.11.2012 року, № РН-0002 від 08.01.2013 року, № РН-0003 від 11.01.2013 року, № РН-0007 від 21.02.2013 року, № РН-0004 від 28.01.2013 року, № РН-0011 від 27.02.2013 року, № РН-0012 від 14.03.2013 року, № РН-0018 від 01.04.2013 року, № РН-0016 від 10.04.2013 року, по товарно-транспортних накладних № 0811/ак від 18.01.2012 року,№ 30-01/ак від 30.01.2012 року, № 07-02/ак від 07.02.2012 року, №24-02/ак від 24.02.2012 року, № 06-03/ак від 06.03.2012 року, № 14-03/ак від 14.03.2012 року, № 03-04/ак від 03.04.2012 року,№ 19-04/ак від 19.04.2012 року, № 19-04/ак від 04.05.2012 року, № 21-05/ак від 21.05.2012 року, № 30-05/ак від 30.05.2012 року, № 01-06/ак від 01.06.2012 року, № 06-06/ак від 06.06.2012 року,№ 16-06/ак від 19.06.2012 року, № 02-07/ак від 02.07.2012 року, № 10-07/ак від 10.07.2012 року, № 20-07/ак від 20.07.2012 року, № 06-08/ак від 06.08.2012 року, № 07-08/ак від 07.08.2012 року, № 15-08/ак від 15.08.2012 року, № 31-08/ак від 31.08.2012 року, № 07-09/ак від 07.09.2012 року, № 17-09/ак від 17.09.2012 року, № 01-10/ак від 01.10.2012 року, № 10-10/ак від 10.10.2012 року, № 05-11/ак від 05.11.2012 року, № 20-11/ак від 20.11.2012 року, № 23-11/ак від 23.11.2012 року, № 20-11/ак від 30.11.2012 року, № 08-13/са від 08.01.2013 року, № 11/1-13/са від 11.01.2013 року, № 21/2-13/са від 21.02.2013 року, № 28/1-13/са від 28.01.2013 року, № 14-03/са від 14.03.2013 року; прихідними ордерами № 3711 від 27.11.2012 року, № 3490 від 13.11.2012 року, № 3534 від 31.10.2012 року, № 3206 від 15.10.2012 року, № 3205 від 15.10.2012 року, № 3119 від 15.10.2012 року, № 3118 від 15.10.2012 року, № 2849 від 24.09.2012 року, № 2765 від 17.09.2012 року, № 2425 від 20.08.2012 року, № 2462 від 22.08.2012 року, № 2342 від 15.08.2012 року, № 2341 від 15.08.2012 року, № 2229 від 26.07.2012 року, № 2075 від 17.07.2012 року, № 1861 від 26.06.2012 року, № 1778 від 20.06.2012 року, № 1709 від 11.06.2012 року, № 1636 від 31.05.2012 року, № 1634 від 31.05.2012 року, № 1473 від 21.05.2012 року, № 1185 від 24.04.2012 року, № 947 від 06.04.2012 року, № 776 від 20.03.2012 року, № 740 від 14.03.2012 року, № 599 від 29.02.2012 року, № 350 від 31.01.2012 року, № 125 від 24.01.2012 року, № 2191 від 25.07.2012 року, № 577 від 24.02.2012 року, № 3062 від 10.10.2012 року, № 2610 від 31.08.2012 року, № 3712 від 27.11.2012 року, № 3824 від 30.11.2012 року, № 378 від 13.02.2012 року, № 17 від 16.01.2013 року, № 20 від 17.01.2013 року, № 562 від 25.02.2013 року, № 238 від 30.01.2013 року, № 784 від 18.03.2013 року, № 873 від 22.03.2013 року, № 1142 від 18.04.2013 року.

Виконання покупцем ТОВ "ОСП Корпорація Ватра" своїх зобов'язань за укладеним договором щодо сплати вартості поставленої партії товару підтверджується платіжними дорученнями № 2088 від 23.05.2013 року, № 1823 від 30.04.2013 року, № 1712 від 24.04.2013 року, № 1340 від 28.03.2013 року, № 1254 від 22.03.2013 року, № 1154 від 15.03.2013 року, № 1110 від 13.03.2013 року, № 930 від 27.02.2013 року, № 885 від 26.02.2013 року, № 731 від 15.02.2013 року, № 665 від 12.02.2013 року, № 322 від 28.02.2013 року, № 298 від 25.01.2013 року, № 313 від 25.01.2013 року, № 272 від 24.01.2013 року, № 222 від 22.01.2013 року, № 160 від 17.01.2013 року, № 141 від 16.01.2013 року, № 50 від 09.01.2013 року, № 106244 від 26.12.2012 року, № 10887 від 18.12.2012 року, № 10714 від 14.12.2012 року, № 10698 від 14.12.2012 року, № 10556 від 06.12.2012 року,№ 10499 від 03.12.2012 року, № 10454 від 30.11.2012 року, № 10473 від 30.11.2012 року, № 10348 від 27.11.2012 року, № 10373 від 27.11.2012 року, № 9757 від 02.11.2012 року, № 10334 від 26.11.2012 року, № 10301 від 26.11.2012 року, № 9958 від 14.11.2012 року, № 9854 від 08.11.2012 року, № 9716 від 31.10.2012 року, № 9166 від 11.10.2012 року, № 9056 від04.10.2012 року, № 8858 від 26.09.2012 року, № 8503 від 19.09.2012 року, № 8318 від 12.069.2012 року, № 8260 від07.09.2012 року, № 8187 від 04.09.2012 року, № 8081 від 28.08.2012 року, № 8044 від 27.08.2012 року, № 7995 від 22.08.2012 року, № 7948 від 20.08.2012 року, № 7889 від 16.08.2012 року, № 7828 від 14.08.2012 року, № 7819 від 14.08.2012 року, № 7186 від 06.08.2012 року, № 7183 від 06.08.2012 року, № 7127 від 01.08.2012 року, № 7108 від 31.07.2012 року, № 7070 від 30.07.2012 року, № 6921 від 20.07.2012 року, № 6919 від 20.07.2012 року, № 6911 від 20.07.2012 року, № 6906 від 19.07.2012 року, № 6904 від 19.07.2012 року, № 6901 від 19.07.2012 року, № 6698 від 06.07.2012 року, № 6494 від 22.06.2012 року, № 6302 від 18.06.2012 року, № 6277 від 15.06.2012 року, № 6180 від 08.06.2012 року, № 6122 від 06.06.2012 року, № 6103 від 05.06.2012 року, № 6041 від 31.05.2012 року, № 4033 від 18.05.2012 року, № 3034 від 14.05.2012 року, № 2961 від 07.05.2012 року, № 2882 від 28.04.2012 року, № 2812 від 25.04.2012 року, № 2694 від 20.04.2012 року, № 2513 від 10.04.2012 року, № 2433 від 03.04.2012 року, № 2397 від30.03.2012 року, № 2181 від 26.03.2012 року, № 2216 від 21.03.2012 року, № 2203 від 21.03.2012 року, № 2068 від 13.03.2013 року, № 2123 від 16.03.2012 року, № 2065 від 05.03.2012 року, № 1028 від 24.02.2012 року, № 1020 від 24.02.2012 року, № 1009 від 23.02.2012 року, № 754 від 08.02.2012 року, № 724 від 07.02.2012 року, № 741 від 06.02.2013 року, № 725 від 03.02.2012 року, № 596 від 30.01.2012 року, № 575 від 30.01.2012 року, № 354 від 27.01.2012 року, № 309 від 26.01.2012 року, № 270 від 25.01.2012 року, № 221 від 23.01.2012 року, № 147 від 18.01.2012 року, № 141 від 18.01.2012 року, № 124 від 17.01.2012 року, № 76 від 12.01.2012 року.

Як вбачається із позовної заяви, 02 квітня 2013 року Постачальником виставлено Покупцю - ТОВ ОСП «Корпорація Ватра» рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 02.04.2013 року на доплату за алюмінієвий сплав марки АК-12 за березень 2013 року в сумі 80 000,00 грн., який залишився без виконання , що і послужило причиною для звернення до господарського суду із позовною заявою про визнання договору поставки № В-1 від 11.01.2012 року до Додаткову угоду № 1 недійсними.

Крім цього, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що оспорюваний Договір не відповідає вимогам закону, тому повинен бути визнати недійсним.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Згідно положень ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно положень ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать закону.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті права і правові наслідки, настання яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону.

Таким чином, згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Разом з цим, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України суд, вирішуючи справу, вживає заходів щодо захисту порушених прав та законних інтересів особи, яка звернулася з позовом до суду. При цьому, згідно ст.16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав та законних інтересів особи. Отже, при вирішенні по суті справи за позовом про визнання договору недійсним суд має виходити з того, чи було допущено порушення прав позивача внаслідок укладення такого договору.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, господарський суд зазначає, що зі змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Екосвіт" незрозуміло, в чому саме полягає порушення прав позивача внаслідок того, що виставлений рахунок за поставлений товар по цінах станом на сьогоднішній день залишений без задоволення.

За приписами ч.І ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, даною нормою визначено, що в договорі поставки має міститися:

- зобов'язання однієї сторони передати товар у власність іншої сторони;

- строк передачі товару;

- зобов'язання покупця прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги не додержання яких, є необхідним для дійсності правочину. До цих вимог зокрема, віднесені такі:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Окрім цього, ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України встановлює, що договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 180 ЦК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 2, ч.3 та ч. 4 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Дослідивши спірний договір поставки № В-1 від 11.01.2012р., та документи, що були складені під час їх виконання, долучені представником відповідача до відзиву на позовну заяву, суд прийшов до висновку, що зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки не суперечить Цивільному кодексу України, Господарському кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України, а також моральним засадам суспільства та інтересам держави.

Особи, які укладали та підписували договір поставки від імені сторін мали право- та дієздатність, мали необхідний об'єм повноважень та діяли у мажах наданих їм повноважень.

Волевиявлення сторін договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Договір був вчинені у формі, встановленій законом.

Сторонами, у передбаченому законом порядку та в належній формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, які є необхідними для договору даного виду.

Договір поставки був вчинені з наміром та спрямованістю на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім цього, судом встановлено, що позивач та відповідач реально виконували умови вказаного договору поставки, що підтверджується вищеперерахованими відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, що підтверджують поставку товару та його оплату /поставлений постачальником товар оплачений ТОВ "ОСП Корпорація Ватра" в повному обсязі, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи/.

За вказаним договором, відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приписами «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1996 р. № 88) складались всі необхідні первинні документи які підтверджують реальне виконання та здійснення відповідних господарських операцій. Видані відповідачем податкові накладні, складені по формі та у порядку, що передбачені нормами Податкового кодексу України та приписами «Порядку заповнення податкової накладної» (затвердженого Міністерством фінансів України від 01.11.2011 р. N 1379).

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2011р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що підстави, встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору поставки № В-2 від 11.01.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП "ЕКОСВІТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСП Корпорація Ватра" - відсутні, спірний договір є дійсним, відповідає чинному законодавству України, є таким, що відбувся, і матеріали справи не містять будь-яких документів і доказів, які б свідчили про порушення відповідачем при укладенні спірного договору вимог вищезазначених норм Цивільного кодексу України.

Позивачем всупереч вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних і допустимих доказів невідповідності вимогам чинного законодавства спірного договору, звернувшись з позовом, не довів яким чином його права і ким порушені, а тому господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП "ЕКОСВІТ" необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,35,43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 23 липня 2013 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук