Рішення № 32555199, 22.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2013 р. Справа № 902/963/13

Провадження № 2/902/53/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Віницягаз", 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24

до: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, 21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87

про стягнення 113 646,62 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Бобко Т.Є. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Віницягаз" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про стягнення 113646,62 грн. заборгованості за отриманий природний газ, з яких: 109 094,42 грн. - основного боргу, 773,67 грн. - 3% річних та пені в розмірі 3 778,52 грн.

Ухвалою суду від 04 липня 2013 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 22 липня 2013 року.

11.07.13 р. до суду від позивача надійшла заява (вх.№ 08-46/8573/13 від 11.07.13 р.), згідно вимог якої останній збільшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 112 653,62 грн. основного боргу, 773,67 грн. - 3% річних та 3 778,52 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

Судом дана заява приймається на підставі ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з урахуванням поданої до суду заяви про збільшення позовних вимог та просила суд їх задовольнити.

Представник КЕВ м.Вінниці своїм правом захисту не скористався, в судове засідання не з''явився, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та міце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 6411 від 11.07.13 р., яке знаходиться в матерілах справи. Поряд з тим, будь - яких клопотань від останнього не надходило.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (в договорі "постачальник") та КЕВ м.Вінниці (в договорі "споживач") було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-Б-В-013115 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг в розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.3. договору постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Відповідно до п. 2.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.7 договору постачальник до 5 числа, наступного за звітним за місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Відповідно до п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений споживачем не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Відповідно до п. 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного договору відповідачу було поставлено природний газ, а саме: в квітні 2013 року - 40 202 куб.м газу; в травні 2013 року - 539 куб.м. газу; в червні 2013 року - 756 куб.м. газу.

Таким чином, на протязі квітня - червня 2013 року відповідачем було спожито 41 497 куб.м газу.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони погодили, що вартість 1000 куб.м природного газу становить 4 707,936 грн.

Загальна вартість природного газу, спожитого відповідачем, складає 112 653,62 грн.

Свої зобов'язання з постачання природного газу позивач виконав належним чином, що підтверджується актом № УГГ - 0006155 від 26.04.2013 року подачі-прийому та реалізації природного газу, актом № УГГ - 0006781 від 24.05.2013 року подачі-прийому та реалізації природного газу та актом № УГГ - 0007496 від 27.06.2013 року подачі-прийому та реалізації природного газу, які обопільно підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ не виконав, що спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання та транспортування природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54, главою 63 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 32 Господарського кодексу України.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, транспортування продукції трубопроводами відноситься до господарської діяльності з перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи договором на постачання природного газу за регульованим тарифом 2013/ТП-Б-В-013115 від 21.03.13 р., актами подачі-прийому та реалізації газу за квітень - червень 2013 р., актом звірки взаємних розрахунків станом на 03.07.13 р.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 112 653,62 грн. боргу є обгрунтованими, заявленими правомірно та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 773,67 грн. 3% річних за період з 07.05.2013 року по 01.07.2013 року та 3778,52 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ за цей же період.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Надані позивачем розрахунки пені і 3-х відсотків річних здійснені відповідно до умов договору та чинного законодавства, відтак, підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 1429,64 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду (з урахуванням збільшення позовних вимог) визначена в сумі 117 205,81 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 2344,12 грн., а сплачено 3773,76 грн. (платіжне доручення № 5967 від 26.06.2013 року).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. За вказаних обставин, позивачу, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, ухвалою слід повернути надміру сплочений судовий збір в сумі 1429,64 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21100 м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012 м.Вінниця, пров.Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 112 653,62 грн. основного боргу, 773,67 грн. 3% річних, 3 778,52 грн. пені та 2 344,12 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами.

Повне рішення складено 23 липня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24

3 - відповідачу 21007, Вінницька обл., м. Вінниця, Замостянський р-н, вул. Червоноармійська, 87.