Постанова № 32555167, 15.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 р. Справа №805/8107/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 52 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року № Ф-413, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька (далі - відповідач, УПФУ в Будьонівському районі м. Донецька) про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька щодо прийняття вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року та скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування. 27 травня 2013 року позивач отримав вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1191,39 грн. від 07 травня 2013 року, з якою не погодився, посилаючись на те, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах, через що не повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на повідомлені обставини, просив суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька щодо прийняття вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року та скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року.

Позивач у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду, згідно якої просив суд скасувати вимогу про сплату боргу від 07 травня 2013 року № Ф-413. Надав пояснення аналогічні змісту адміністративного позову, просив задовольнити уточнені позовні вимоги повністю.

Відповідач, не визнавши позовні вимоги, через канцелярію суду надав письмові заперечення проти адміністративного позову (арк. справи 24-25), в яких зазначив, що згідно Закону України № 3609-VI від 07 липня 2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», внесені зміни до частини 4 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідно до зазначеного Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску до органів Пенсійного фонду України, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону України пенсію та соціальну допомогу.

Зауважував на тому, що законодавством визначено звільнення від сплати єдиного внеску осіб, які є пенсіонерами за віком, а не осіб, які отримують пенсію за віком. Позивач лише після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», набуде право приймати участь в системі загальнообов'язкового державного страхування на добровільній основі. На даний час він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок. Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також розглянути справу за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 12 липня 1995 року за адресою: 83092, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії яких містяться в матеріалах справи (арк. справи 7-8). Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_3, копія якого також знаходиться в матеріалах адміністративної справи (арк. справи 9). Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого 22 лютого 2011 року, позивач є пенсіонером за віком (арк. справи 6).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У частині 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

07 травня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька у відношенні позивача прийнята вимога № Ф-413 про сплату боргу в сумі 1 191 грн. 39 коп. (арк. справи 5). Згідно повідомлення-розрахунку наведена вище сума боргу складається за І квартал 2013 року (арк. справи 26).

Не погодившись з зазначеною вимогою, позивач 01 червня 2013 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (згідно відмітки поштової служби на конверті в якому надійшов адміністративний позов).

Спірною обставиною між сторонами є те, чи належить позивачу сплачувати за себе єдиний внесок у разі призначення йому пенсії за віком, на пільгових умовах. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4, в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З аналізу частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» можна зробити висновок, що остання не містить обмежень щодо звільнення від сплати єдиного внеску в залежності від виду отриманої пенсіонером пенсії, пенсії за віком чи пенсії за віком на пільгових умовах.

Із пояснень позивача судом встановлено, що добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування» він не приймає.

За даних обставин, територіальним органом управлінням Пенсійного Фонду України помилково прийнята спірна вимога.

Водночас, посилання відповідача на необхідність досягнення позивачем пенсійного віку та неможливість застосування зазначеної статті на осіб яким призначена пенсія на пільгових умовах, на думку суду, є незмістовними, оскільки в зазначеній нормі законодавцем визначено особу яка звільняється від сплати єдиного внеску - яка здобула статус пенсіонера за віком, в зазначеній нормі не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, як вказувалось судом вище, позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року № Ф-413, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 114,70 гривень (арк. справи 2, 17).

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року № Ф-413, - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про сплату боргу від 07 травня 2013 року № Ф-413.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 83092, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15 липня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.