Ухвала суду № 32555043, 08.07.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

08.07.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22/797/1707/2013р. Головуючий у першій

Категорія 57 інстанції Пекарініна І.А.

Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Колбіної Т.П., Сундукова В.М.,

за участю:

секретаря - Івченка М.О.,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації ринкової вартості будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року позивач звернулась до суду з позовом, просила стягнути на її користь грошову компенсацію ринкової вартості будівництва домоволодіння АДРЕСА_1 у період перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з квітня 1980 року по лютий 2007 року в загальному розмірі 94772 грн. з урахуванням збільшення ринкової вартості будівельних матеріалів та робіт.

Вимоги позову мотивовані тим, що в період сумісного проживання сторін за рахунок трудової участі позивача та вкладених коштів збільшилась площа домоволодіння, були побудовані: житлова прибудова літ. «А3», житлова прибудова літ. А1 - II поверх; житловий будинок літ. «А» другий поверх літ. «А2». Загальна площа літ. «А» збільшена на 46 кв. м., житлова площа на 30,7 кв. м. До будинку проведена централізована система електропостачання, водовідведення, каналізації, побудовані надвірні будівлі. 21.02.2007 року, відповідач без пояснення причин, не пустив позивача до будинку, викинув її речі на двір, заявивши що ОСОБА_6 у будинку більше проживати не буде. Позивач зазначає, що всі роботи провадилися нею та відповідачем сумісно, за сумісні кошти купувалися будівельні матеріали, наймалися робочі, позивач безпосередньо приймала особисту участь у будівництві; при купівлі будинку, його вартість складала 1286 рублів, станом на момент подання позову до суду вартість житлового будинку та споруд істотно збільшилася внаслідок спільних трудових та грошових затрат, зроблених поліпшень. Крім того, позивачем в борг на будівництво були взяті грошові кошти в сумі 2000 доларів США, які стягнуті з неї за рішенням суду 24.06.2009 року.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, як такого що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з чинним законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, а саме п. 1, 2 ст. 17, ст. 18 Закону України «Про власність», спільною сумісною власністю є майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок праці громадян, що об'єднались для спільної діяльності, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22 серпня 1981 року, відповідач ОСОБА_4 придбав у власність цілий житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначений житловий будинок, означений на плані під літ. «А», розташований на земельній ділянці 697 кв. м та має загальну площу 19,9 кв. м та службові приміщення: літню кухню, прибудову, три сараї, вбиральню. Право власності ОСОБА_4 було зареєстровано в БТІ м. Севастополя 02.04.1983 року та вартість домоволодіння згідно до п. 3 вказаного договору складає 1286 грн.(а.с.2-3). Відповідно до довідки з БТІ м. Севастополя від 25.03.2003 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 2/5 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.99).

Крім того, в домоволодінні АДРЕСА_1 самовільно побудовані: житлова прибудова літ. «А3», житлова прибудова літ. „А1" - II поверх; житловий будинок літ. «А» другий поверх літ. «А2»., при цьому, загальна площа літ «А» була збільшена на 46 кв. м, житлова площа на 30,7 кв. м, що підтверджується довідкою БТІ м. Севастополя, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.97).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже зверталась до суду із позовом до відповідача та просила встановити факт проживання однією сім'єю із ним та визнати 2/5 часток домоволодіння загальною сумісною власністю подружжя. Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17 квітня 2012 року у задоволені позову було відмовлено з тих підстав, що, всупереч ч.3 ст. 10 і ч.1 ст. 60 ЦПК України, позивач та її представник не надали належних та обґрунтованих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, що ОСОБА_6 оплачувала будівельні роботи та купувала будівельні матеріали, тобто, брала участь у будівництві.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 19 вересня 2012 року вказане рішення залишено без змін.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, наявної в матеріалах вищевказаної справи, будівництво прибудови та надбудови 2-го поверху виконані самовільно без проектно-кошторисної документації, акти на скриті роботи відсутні. Вартість будівельних робіт 2/5 часток будинку АДРЕСА_1 складає 189544 грн.

Однак, як було правильно зазначено судом першої інстанції, та із цим висновком погоджується й колегія суддів, оскільки будівництво будинку почалось ще у 90-х роках та йде вже тривалий час, то визначити, яку саме вартість складають будівельні матеріали, витрачені за період з 01.01.2004 року по 21.02.2007 року - період впродовж якого судом встановлений факт сумісного проживання сторін - виявити неможливо.

До того ж, згідно зі ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Сторони по справі не укладали шлюб, також матеріалами справи спростовується твердження позивача, про те що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах та проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 з квітня 1980 року по лютий 2007 року, оскільки згідно копій свідоцтв про розлучення, ОСОБА_4 укладав шлюб з ОСОБА_7 в 1992 році та з ОСОБА_8 в 1994 році (а.с.153-154).

Таким чином, правильно врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надала документальних підтверджень того що вона мала дохід який надавав їй можливість оплачувати будівельні роботи, придбати будівельні матеріали, а також доказів підтверджуючих придбання матеріалів та їх оплати.

Доводи апеляційної скарги, про те що позивач періодично отримувала великі грошові надходження на ощадну книжку, які йшли саме на будівництво будинку № 10, а також довідка, відповідно якої у 1998 році апелянт продала свій автомобіль та отримані за нього гроші вона також вклала у це будівництво, всупереч вимогам ст.ст. 10,60 ЦПК України не були нею обґрунтовані та доведені, тому колегія суддів не може їх прийняти як належні.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду, особистого тлумачення норм права, і не мають правового значення для вирішення справи.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: Т.П.Колбіна

В.М.Сундуков