Постанова № 32554687, 09.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року об 11 год. 22 хв.

Справа № 808/5111/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Пелеху С.І.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності», м. Енергодар Запорізької області

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) надійшов адміністративний позов від Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд, позивач) до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» (далі – КП «Підприємство комунальної власності», відповідач), в якому позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 117109,56 грн.

Позов обґрунтований тим, що тим, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон України №875-ХІІ) відповідачем не була сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, 09.07.2013 подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та зазначив, що на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, 09.07.2013 подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та зазначив, що проти позову заперечує в повному обсязі, та додав до заяви документи, на обґрунтування своїх заперечень.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» (ідентифікаційний код 32166551) 20.08.2002 зареєстроване Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради Запорізької області як юридична особа за адресою: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, оф.5-1.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42 (а.с. 3) (далі – Звіт), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2012 рік – 630 осіб.

Частиною першою ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Отже, середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 Закону, у відповідача повинна складати 25 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2012 році, – 20 осіб.

Із документів, наданих відповідачем та інших документів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд встановив, що протягом 2012 року відповідач подавав Звіти про наявність вакансій форми 3-ПН (а.с. 157-168) у порядку, передбаченому законодавством України.

Крім того, відповідачем надані копії сторінок із засобів масової інформації, на яких містяться оголошення про вакансії для інвалідів (а.с.136, 138, 140, 142, 144, 145, 146, 148, 150, 152, 154, 156). А також в матерілах адміністративного позову містяться копії документів, про прийнтяття відповідачем в 2012 році на роботу інвалідів.

До того ж, в матеріалах адміністративної справи міститься лист Запорізького обласного центру зайнятості від 03.06.2013 №709-15/17 (а.с.23), який підтверджує, що відповідачем протягом 2012 року подавались звіти про наявність вакансій для інвалідів.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Правовідносини, які є подібними до правовідносин у даній справі, були предметом розгляду у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Рішення Верховного Суду України у даній справі внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень під реєстраційним номером 31073076.

Правова позиція Верховного Суду України у зазначеній справі полягає в наступному.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року №1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону №875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон №875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями Звітів форми 3-ПН (а.с. 157-168).

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінюючи правомірність позовних вимог, керується зазначеними нормами права а також правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи, предметом спору у якій були подібні правовідносини.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 71, 86, 158 – 163, 244-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 117109,56 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара