Постанова № 32552749, 16.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 липня 2013 р. № 820/4930/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Данченко А.С., відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001332201 від 04.06.2013 року на суму 118 687, 50 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нанотехбуд". Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Так, відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (Акт від 21.01.2013 року №59/22.2-04/36989425 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нанотехбуд" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КХК" за лютий-травень 2012 року, липень 2012 року» був встановлений факт відсутності реального вчинення господарських операцій. В зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій звірки ТОВ "Нанотехбуд" із контрагентами, у т.ч. ТОВ "ТД"Агродар".

У судовому засіданні 16.07.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача, у судове засідання призначене на 16.07.2013 року не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив перенести розгляд справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні. В свою чергу, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки представником відповідача не було надано жодних доказів на підтвердження вказаної у заяві обставини щодо неможливості бути присутнім під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача, з огляду на те, що свою правову позицію по справі він висловив та надав докази витребувані судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "ТД "Агродар" пройшло передбачену законом державну реєстрацію, перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів у ДПІ у Київському районі м. Харкова.

15.05.2013 року співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "ТД "Агродар" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Продекс» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року та подальшого ланцюга постачання, з ТОВ "Нанотехбуд" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року та подальшого ланцюга постачання, за наслідками якої складено Акт №1788/22.1-07/36036864 від 23.05.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, по взаємовідносинам із ТОВ "Нанотехбуд" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року було встановлено порушення вимог ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість ТОВ «ТД Агродар» внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 94950 грн., у т.ч. за червень 2012 року в сумі 28837 грн., вересень 2012 року в сумі 37980 грн., жовтень 2012 року в сумі 9143 грн., листопад 2012 року в сумі 18990 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідком перевірки порушеннями, звернувся до податкового органу із запереченням на акт перевірки.

Листом від 04.06.2013 року №8267/10/22.1-13 «Про розгляд заперечень» відповідач повідомив про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332201 від 04.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 118 687, 50 грн., в т.ч. за основним платежем 94950 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23737,5 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Нанотехбуд" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТД Агродар» у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Нанотехбуд"

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Як вбачається із наявної в матеріалах справи Довідки з ЄДРПОУ, видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19), Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21), Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (код КВЕД 46.38), Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71), Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90) та Вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).

Як було пояснено представником позивача у судових засіданнях, у перевіряємий період ТОВ «ТД Агродар» на підставі усної угоди мав господарські відносини із ТОВ "Нанотехбуд" з приводу придбання товару (шин автомобільних 260R508).

На виконання умов договірних відносин, Постачальником було передано у власність ТОВ «ТД Агродар» товар (шини автомобільні 260R508) на загальну суму 569700 грн., у т.ч. ПДВ 94950 грн., про що свідчать надані позивачем копії відповідних видаткових накладних: №НА-07/05-2 від 07.05.2012 року, №НА-11/05-2 від 11.05.2012 року, №НА-14/05-1 від 14.05.2012 року, №НА-18/05-2 від 18.05.2012 року, №НА-21/05-1 від 21.05.2012 року, №НА-23/05-1 від 23.05.2012 року, №НА-25/05-1 від 25.05.2012 року, №НА-28/05-1 від 28.05.2012 року, №НА-30/05-1 від 30.05.2012 року, №НА-31/05-1 від 31.05.2012 року.

Розрахунки за придбаний товар були проведені у безготівковій формі в загальному розмірі 569700 грн., про що свідчить надані позивачем копії платіжних доручень від 17.07.2012 року №287, від18.07.2012 року №291, від 27.07.2012 року №332 та копії виписок по особовому рахунку у банку.

ТОВ "Нанотехбуд" було виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 569700 грн., у т.ч. ПДВ 94950 грн., а саме: №38 від 07.05.2012 року на загальну суму 59080 грн., у т.ч. ПДВ 9846,67 грн., №48 від 11.05.2012 року на загальну суму 45860 грн., у т.ч. ПДВ 9143,33 грн., №51 від 14.05.2012 року на загальну суму 59080 грн., у т.ч. ПДВ 9846,67 грн., №66 від 18.05.2012 року на загальну суму 45860 грн., у т.ч. ПДВ 9143,33 грн.,№69 від 21.05.2012 року на загальну суму 59080 грн., у т.ч. ПДВ 9846,67 грн., №73 від 23.05.2012 року на загальну суму 45860 грн., у т.ч. ПДВ 9143,33 грн.,№78 від 25.05.2012 року на загальну суму 59080 грн., у т.ч. ПДВ 9846,67 грн., №80 від 28.05.2012 року на загальну суму 45860 грн., у т.ч. ПДВ 9143,33 грн.,№86 від 30.05.2012 року на загальну суму 59080 грн., у т.ч. ПДВ 9846,67 грн., №87 від 31.05.2012 року на загальну суму 45860 грн., у т.ч. ПДВ 9143,33 грн.

Перевіряючи реальність вищезазначених господарських операцій, суд дійшов висновку про наступне.

Як пояснив під час розгляду справи представник позивача, транспортування придбаного товару (шини автомобільні 260R508) здійснювалось ТОВ «ТД Агродар»на умовах самовивозу власними зусиллями та за власний рахунок зі складу ТОВ "Нанотехбуд" за адресою: м. Харків, вул. Польова, 67

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ "Нанотехбуд" .

Посилання на ту обставину, що перевезення товару здійснювалось власним транспортом та за власний рахунок, суд вважає необґрунтованими, оскільки факт здійснення перевезення товару власним транспортом та за власний рахунок не звільняє від обов'язку мати в наявності необхідні первинні документи, які посвідчують дану обставину, якими в даному випадку є товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ "Нанотехбуд" товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим.

Щодо посилання позивача на те, що придбаний у ТОВ "Нанотехбуд" товар було отримано директором ТОВ «ТД Агродар» на підставі довіреності №74/3 від 07.05.2012 року суд до уваги не приймає, оскільки жодних доказів на підтвердження даної обставини позивачем надано не було.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладених вбачається, що товар було отримано Покупцем саме по довіреності, без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові особи, якою даний товар було отримано.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Нанотехбуд" на адресу ТОВ «ТД Агродар», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару у ТОВ "Нанотехбуд".

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій видаткових та податкових накладних вбачається, що загальна вартість придбаного товару складає 569700,00 грн., у т.ч. ПДВ 94950,00 грн. Розрахунки були проведені також на суму 569700,00 грн.

В той час, як вбачається із наданої позивачем копії рахунку на оплату від 12/07-2 від 12.07.2012 року, загальна вартість придбаного товару складає 569700,54 грн.

Також, суд зазначає, що як вбачається із наданих позивачем копій податкових накладних, у полі «Вид цивільно-правового договору» було вказано Договір поставки від 07.05.2012 року №НА-07/05, копію якого під час судового розгляду позивачем надано не було.

В обґрунтування відсутності вказаного договору, позивач посилається на те, що господарські відносини між ТОВ "Нанотехбуд" та ТОВ «ТД Агродар» існували на підставі усної угоди.

З даного приводу суд зауважує, згідно із вимогами ст. 205 Цивільного кодексу правочин може вчинятися усно або у письмовій формі.

В свою чергу, у разі укладання усних договорів з контрагентом в поле «Вид цивільно-правового договору» вноситься відповідний запис. При цьому в разі відсутності документа, що підтверджує вчинення усного правочину, проставляється дата, з якої сторони розпочали виконання усного договору (дата постачання товарів/послуг або дата їх оплати), а номер договору не проставляється. При наявності ж рахунку-фактури або іншого документа, що підтверджує вчинення усного правочину, у поле «Вид цивільного-правового договору» вноситься відповідний запис і зазначаються документ, на підставі якого здійснено операцію, його дата і номер.

Позивачем під час розгляду справи було надано копію відповідного рахунку на оплату №12/07-2 від 12.07.2012 року.

В свою чергу, представником позивача під час розгляду справи не було надано жодних пояснень відносно зазначення у податкових накладних в полі «Вид цивільного-правового договору» номеру договору, а саме - НА-07/05.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку те, що надані позивачем податкові накладні мають дефекти форми, що в силу положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку спричиняє втрату ними юридичної сили, та як наслідок, позбавляє покупця права на включення сум податку на додану вартість на їх підставі до податкового кредиту.

Інших документів на підтвердження реальності здійснених ТОВ "Нанотехбуд" господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарської операції, а з наданих позивачем документів її реальність визначити не можливо.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо необхідності укладання вищезазначеної угоди була зумовлена господарською необхідністю, а саме придбаний товар (шини автомобільні 260R508) був в послідуючому встановлений на вантажні автомобілі та причепи, що перебувають в оренді у підприємства, виходячи з наступного.

Так, позивачем в якості підтвердження даних доводів було надано до суду відповідні акти списання товарно-матеріальних цінностей та Договори оренди автомобілів.

В свою чергу, суд вважає, що вказані Акти списання не є належним доказом використання придбаного товару, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Актів списання №СпТ-001002 від 30.06.2012 року, №СпТ-001005 від 30.06.2012 року, №СпТ-001006 від 30.06.2012 року, №СпТ-001007 від 30.06.2012 року, №СпТ-001011 від 30.06.2012 року, №СпТ-001012 від 30.06.2012 року вбачається, що підставою для списання ТМЦ було визначено «ремонт КАМАЗів: АХ4786АО, АХ7186СІ, АХ6355АЕ,АХ8757АТ, 00254ХА, АХ4304СА та причепів 0545ХЕ, АХ9126ХТ, АХ8705ХТ,АХ7757ХХ та АХ3548ХТ». В свою чергу, позивачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів на підтвердження факту перебування транспортних засобів із вказаними державними реєстраційними номерами у власності або в оренді підприємства.

Крім того, згідно із Актами списання №СпТ-001003 від 30.06.2012 року, №СпТ-001004 від 30.06.2012 року вказано, що підставою для списання ТМЦ було «ремонт КАМАЗів: АХ1710СЕ та АХ1910СН», в той час, як вбачається із наданого позивачем договору оренди автомобілів від 20.10.2011 року, під даними державними реєстраційними номерами перебувають автомобілі марок «RENAULT TRUCK моделі PREMIUM» та «DAF моделі CF85».

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне також наголосити, що відповідно до змісту деяких актів вбачається, що підприємством декілька разів впродовж одного дня списувались товарно-матеріальні цінності на ремонт одних і тих саме причепів, а саме: два рази на причепи АХ5142ХТ та 09927ХА (Акти списання №СпТ-001008 від 30.06.2012 року, №СпТ-001009 від 30.06.2012 року) та три рази на причеп АХ0250ХР (Акти списання №СпТ-001008 від 30.06.2012 року, №СпТ-001009 від 30.06.2012 року, №СпТ-001009 від 30.06.2012 року).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту використання придбаних у ТОВ "Нанотехбуд" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ «ТД Агродар» та його контрагентом - ТОВ "Нанотехбуд", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Нанотехбуд" господарських відносин, та як наслідок безпідставне формування на їх підставі складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - ТОВ "Нанотехбуд", та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ТОВ "Нанотехбуд" договірних відносин, а відтак правомірності формування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість .

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентом - ТОВ "Нанотехбуд" господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.