Ухвала суду № 32551612, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2414/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Бєлової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Трейд Маркет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Торгівельна компанія «Трейд Маркет» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 04 жовтня 2012 року по 09 жовтня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 1412 від 26 вересня 2012 року було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Торгівельна компанія «Трейд Маркет» з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, про що складено акт № 815/22-2/32708731 від 10 жовтня 2012 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення статті 185, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 204.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0011172202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 133 890, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 26 778, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торгівельна компанія «Трейд Маркет» сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Дизайн Текстиль МДТ».

ДПІ у Печерському районі м. Києва було отримано акт від 21 березня 2012 року № 385/22-4/36424395 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Дизайн Текстиль МДТ» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ВІП СОЮЗ» за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року, а перевіркою ТОВ «ВІП СОЮЗ» (акт №1062/23-4/37240791 від 29 лютого 2012 року) не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «ВІП СОЮЗ» та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товару. Тобто, правочини між ПП «Дизайн Текстиль МДТ» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Дизайн Текстиль МДТ» за договором поставки товарів № 01-0409 від 10 квітня 2009 року. Згідно договору Позивачем було отримано товар на суму 702 960, 02 грн.

Позивачем було прийнято товар та сплачено виконавцю грошові кошти, що підтверджено первинними документами, тобто договір виконано сторонами в повному обсязі, що свідчить про те, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків.

На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар позивачем надано копії платіжних доручень та банківських виписок.

Крім того, у подальшому отриманий від ТОВ «Дизайн Текстиль МДТ» за договором поставки товарів № 01-0409 від 10 квітня 2009 року товар був використаний позивач у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ «МЕТРО» Кеш енд Кері Україна» за договором поставки товарів та надання послуг № 20886 від 01 січня 2011 року.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України - передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Відповідно до п. 2.4 Положення - первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дизайн Текстиль МДТ» за договором поставки товарів № 01-0409 від 10 квітня 2009 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів: договору, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень.

Крім того, судом не виявлено фактів порушення вимог чинного законодавства при складанні податкових накладних за зазначеним договором.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальником. Також суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не було порушено вимог ПК України при включенні сплачених сум ПДВ до податкового кредиту за вказаний період, а тому ДПІ у Печерському районі м. Києва не мало правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції задоволення даного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Чаку Є.В.