Постанова № 32551589, 22.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.07.2013р. справа №905/1721/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Киричук Г.В. по дов.;

від третьої особи: ОСОБА_2

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. (повний текст від 21.05.2013р.) у справі №905/1721/13-г (суддя Фурсова С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Донецьк

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк, про стягнення суми шкоди у розмірі 25 081,77грн. на підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України.

Ухвалою від 13.03.2013р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/1721/13-г та в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Донецьк.

Заявою від 09.04.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму збитків в порядку регресу в розмірі 12 627,90грн.

Рішенням від 16.05.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги з урахуванням уточнення задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджений факт завдання страхувальником відповідача матеріальних збитків страхувальнику позивача, факт виконання позивачем своїх обов'язків за договором страхування, а отже отримання ним права регресної вимоги до відповідача по відшкодуванню здійснених витрат. Крім того, з огляду на часткову сплату відповідачем розміру регресного відшкодування, суд прийняв до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог та стягнув з відповідача залишок суми збитків - 12 627,90грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ПрАТ «СК «ВУСО», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що задовольняючи позов суд першої інстанції не врахував вимоги діючого законодавства, а саме - положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що потягнуло за собою стягнення з відповідача невірного розміру страхового відшкодування. За твердженням скаржника, оскільки у відповідача перед позивачем не виникло договірних зобов'язань, порядок розрахунку суми страхового відшкодування, який наведений у договорі добровільного комплексного страхування на транспорті №011102/4002/1111156 і яким керувався позивач, жодним чином не відноситься на відповідача, тому зазначає, що суд першої інстанції, не застосувавши до спірних правовідносин приписи п.30.2 ст.30 вищевказаного Закону, стягнув з відповідача 18 248,01грн. замість 14 996,58грн.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для відмови у позові, а відтак - скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, 15.07.2013р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи №905/1721/13-г за відсутності свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення АА2 №003986, 08.09.2012р. о 18год.50хв. в м. Київ на перехресті вул. Автозаводська-Полупанова відбулось ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 (власник та водій - ОСОБА_2) та автомобіля Пежо НОМЕР_4 (власник - ТОВ «Сіткам Україна», водій - ОСОБА_3). Згідно вказаного протоколу, ДТП 08.09.2012р. сталось з вини ОСОБА_2, та в результаті дорожньо-транспортної події обидва транспорті засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12.10.2012р. у справі №2605/15030/12 3-7091/12 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений 10.08.2012р. договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011102/4002/1111156, за умовами якого позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», застрахував ТОВ «Сіткам Україна» майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - Пежо НОМЕР_4.

Згідно п.п. 1.3.1, 2.2 договору, вказаний автомобіль є застрахованим, зокрема, від збитків внаслідок ДТП - події, що відбулась під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди або спричинено матеріальний збиток.

Страховою сумою за договором №011102/4002/1111156 від 10.08.2012р. є 58 000,00грн., безумовна франшиза за ризики «ДТП» - 0,5% (але не менше 50 євро).

Згідно ремонтної калькуляції №59С/09/12 від 18.10.2012р., вартість ремонту вказаного автомобіля складає 49 815,01грн.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №59С/09/12 від 18.10.2012р., здійсненого спеціалістом ПП «ГАЛавтоекспертиза» ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_2 від 04.10.2008р., посвідчення про підвищення кваліфікації НОМЕР_3 від 25.10.2011р.), вартість відновлювального ремонту автомобіля - 49 815,01грн., а вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Пежо НОМЕР_4 внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 44 453,87грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний звіт про оцінку вартості пошкодженого ТЗ №1759/10/12 від 15.10.2012р., відповідно якого ринкова вартість післяаварійного транспортного засобу Пежо НОМЕР_4 в пошкодженому стані складає 32 000,00грн.

Страховим актом №00099480 від 23.10.2012р. позивач визначив, що ДТП від 08.09.2012р. є страховим випадком, а також вирахував суму страхового відшкодування: 57 586,85грн. (вартість матеріального збитку з урахуванням зносу) - 505,08грн. франшизи - 32 000,00грн. залишкової вартості ТЗ згідно звіту експерта = 25 081,77грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 08.09.2012р., за умовами вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту №00099480 від 23.10.2012р. перерахував ТОВ «Сіткам Україна» 25 081,77грн. страхового відшкодування без ПДВ (платіжне доручення №037564 від 30.10.2012р.).

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП діяв поліс АА№6827774 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №277005-33-05-01-02 від 09.09.2011р., за якими ПрАТ «СК «ВУСО» застрахувало цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 та автомобіль НОМЕР_1.

Відповідно до полісу, ліміт за заподіяну майну шкоду складає 50 000,00грн., франшиза - 0,00грн.

Пунктами 1.1, 1.2 договору №277005-33-05-01-02 від 09.09.2011р. визначено, що він може укладатись на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну, зокрема, майну третіх осіб в результаті експлуатації застрахованим ТЗ страхувальником. Страховик приймає на себе витрати щодо відшкодування прямої майнової шкоди, що є предметом майнових позовних вимог або цивільно-правової претензії (у разі, якщо збиток було самостійно врегульовано страхувальником за умовою обов'язкової участі страховика).

Згідно з матеріалами справи, позивач звертався до відповідача із претензією №01966 від 15.11.2012р., в якій просив здійснити грошове відшкодування в порядку регресу в сумі 25 081,77грн., проте докази відповіді чи задоволення відповідачем зазначеної претензії в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом. При цьому, заявою від 09.04.2013р. позивач зменшив позовні вимоги до 12 627,90грн. у зв'язку з частковим виконанням відповідачем свого обов'язку за полісом АА№6827774 в сумі 12 453,87грн.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, та на підставі страхового акту №00099480 від 23.10.2012р. платіжним дорученням №037564 від 30.10.2012р. перерахував ТОВ «Сіткам Україна» 25 081,77грн. страхового відшкодування без ПДВ.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому, з огляду на проведену відповідачем часткову виплату згідно платіжного доручення №3538 від 02.04.2013р. на суму 12 453,87грн., розмір несплаченого страхового відшкодування в порядку регресу складає 12 627,90грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає уточнені позовні вимоги до відповідача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в сумі 12 627,90грн.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. у справі №905/1721/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. (повний текст від 21.05.2013р.) у справі №905/1721/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. (повний текст від 21.05.2013р.) у справі №905/1721/13-г - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

І.В. Москальова

Надруковано примірників-6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-господарському суду

1-ДАГС