Постанова № 32551539, 22.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.07.2013р. справа №913/837/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Філімонов М.В. по дов.;

від відповідача: Колесніков Ю.О. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Вахрушевської міської ради, м. Вахрушеве м. Красний Луч Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013р. (повний текст від 27.05.2013р.) у справі №913/837/13 (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом Вахрушевської міської ради, м. Вахрушеве м. Красний Луч Луганської області

до Приватного акціонерного товариства «Янівське», м. Вахрушеве м. Красний Луч Луганської області

про спонукання привести договір у відповідність із законодавством

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Вахрушевська міська рада, м. Вахрушеве м. Красний Луч Луганської області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Янівське», м. Вахрушеве м. Красний Луч Луганської області, про зобов'язання останнього привести положення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 16.07.2004р. під номером 10, у відповідність до вимог Податкового кодексу України в частині визначення розміру орендної плати не менше розміру, передбаченого ст.288 п.288.5 цього Кодексу.

Заявою від 07.05.2013р. №404 позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України та просив суд зобов'язати відповідача нарахувати до сплати рівними частками на користь позивача у 2013 році річну орендну плату за 2012 рік за оренду земельної ділянки за договором, зареєстрованим у Державному реєстрі земель від №10 від 16.07.2004р., у розмірі 744 994,92грн.

Рішенням від 20.05.2013р. у справі №913/837/13 господарський суд Луганської області у задоволенні позову відмовив з посиланням на те, що позивачем з огляду на характер спору обрано невірний спосіб захисту прав, встановлений діючим законодавством.

Не погодившись з винесеним рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що місцевим господарським судом зроблений невірний висновок про те, що даний спір виник при внесенні змін до договору оренди земельної ділянки, оскільки, за твердженням скаржника, спір у даному випадку виник при відмові відповідача виконувати свій обов'язок у відповідності до ст.6 ЦК України, ст.5 ГК України та ст. 288 ПК України - нарахувати у січні 2013 року встановлену договором №10 від 16.07.2004р. орендну плату за 2012 рік у встановлену в договорі розмірі, але збільшену на величину її індексації.

Крім того, на думку апелянта, позивач має повне право просити суд примусити відповідача до дій, вчинення яких є обов'язковим для нього, зокрема - самостійно нарахувати орендну плату з урахуванням її індексації, і це не суперечить ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, а звернення до суду з позовом про зміну правовідносин за договором, всупереч висновкам суду, є неможливим з огляду на те, що у 2009 році такий спір вже розглядався судами першої та апеляційної інстанції.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2004р. між Вахрушевською міською радою (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством «Янівське» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки №10 (зареєстрований в Краснолуцькому міському відділі Луганської РФ ДП «Центр ДЗК» при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №10 від 16.07.2004р.), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове (20 років) платне користування земельну ділянку площею 128,6098га, яка знаходиться у місті Вахрушево, смт. Княгинівка Луганської області.

Згідно п. 4.1, 4.2 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 360424,87грн. за рік, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Пунктом 4.4 договору сторони визначили, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.9.2 договору, орендар зобов'язаний у відповідності з п.4 договору своєчасно вносити орендну плату.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (п.12.1 договору).

В подальшому, 27.12.2012р. Вахрушевською міською радою було прийнято рішення №22 «Про внесення змін у договір оренди земельної ділянки №10 від 16.07.2004р.», яким у відповідності з Постановою КМУ №220 від 03.03.2004р., ст. 179 ГК України та ст. 288 ПК України вирішено внести зміни до вищевказаного договору, а саме - до п.1.1, 4.1, 4.2, 4.4 щодо зміни назви підприємства орендаря, підняття процентної ставки, перерахунку орендної плати та уточнення обчислення орендної плати.

06.02.2013р. позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 14.01.2013р. з відповідними змінами, проте листом №27-04/09-147 від 22.02.2013р. відповідач надіслав відповідачу протокол розбіжностей до додаткової угоди, в якому погодився лише зі зміною назви орендаря з ЗАТ «Янівське» на ПрАТ «Янівське», інші зміни, що стосувались визначення розміру орендної плати у відповідності з вимогами чинного законодавства, добровільно вносити відмовився.

Вищевикладене зумовило звернення позивача до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача привести положення спірного договору оренди у відповідність з вимогами Податкового кодексу України в частині визначення розміру орендної плати не менше розміру, передбаченого ст.288 п.288.5 цього Кодексу. При цьому, заявою від 07.05.2013р. №404 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача нарахувати до сплати рівними частками на користь позивача у 2013 році річну оренду плату за 2012 рік за оренду земельної ділянки за договором, зареєстрованим у Державному реєстрі земель під №10 від 16.07.2004р. у розмірі 744 994,92грн.

Зазначена заява була прийнята судом в порядку ст.22 ГПК України як остаточно заявлені позовні вимоги та, як зазначалось вище, господарський суд Луганської області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, рішення Вахрушевської міської ради №22 від 27.12.2012р. та проекту додаткової угоди до спірного договору оренди земельної ділянки від 14.01.2013р., предметом спору у даному випадку є необхідність внесення змін до договору оренди землі в частині перейменування орендаря та порядку обчислення і перегляду розміру орендної плати за землю.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 188 ГК України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було прийнято рішення №22 від 27.12.2012р. про внесення змін до договору оренди, направлено відповідачу відповідний проект додаткової угоди, на що відповідач надіслав позивачу підписаний протокол розбіжностей, в якому погодився лише зі зміною назви свого підприємства, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом.

Разом з цим, резолютивна частина первісної позовної заяви містить вимоги Вахрушевської міської ради про зобов'язання ПрАТ «Янівське» привести положення договору оренди земельної ділянки №10 від 16.07.2004р. у відповідність до вимог Податкового кодексу України в частині визначення розміру орендної плати не менше розміру, передбаченого ст.288 п.288.5 цього Кодексу, а уточнивши позовні вимоги позивач взагалі просив суд зобов'язати відповідача нарахувати до сплати рівними частками на користь позивача у 2013 році річну оренду плату за 2012 рік за оренду земельної ділянки за договором, зареєстрованим у Державному реєстрі земель під №10 від 16.07.2004р. у розмірі 744 994,92грн.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 20 ГК України визначені способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, як то: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що спір, який по суті виник при внесенні змін до договору, позивач намагається врегулювати способом пред'явлення позову про зобов'язання відповідача «нарахувати до сплати…орендну плату…у розмірі 744 994,92грн.» (з урахуванням уточнення), що не відповідає законодавчо визначеним способам захисту прав чи охоронюваних законом інтересів. Таким чином, заявлені позивачем вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013р. у справі №913/837/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що спір виник при відмові відповідача виконувати свій обов'язок відповідно до ст.ст. 6 ЦК України, 5ГК України та 288 ПК України, а обраний позивачем спосіб захисту відповідає визначеним законом способам, не знайшли свого підтвердження, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Що стосується посилань апелянта на те, що звернення позивача до суду з позовом про зміну правовідносин за спірним договором є неможливим з огляду на вирішення судом у 2009 році такого спору, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявне рішення господарського суду Луганської області від 13.11.2009р. у справі №16/232пд, яким Прокурору міста Красний Луч в інтересах держави в особі Вахрушевської міської ради було відмовлено у задоволенні позову до ЗАТ «Янівське» про зобов'язання відповідача укласти та зареєструвати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.07.2004р. №10, якою підвищено розмір орендної плати за землю у зв'язку зі зміною законодавства. Проте, з огляду на суб'єктний склад сторін у справі №16/232пд, обставини справи та підстави, з яких господарський суд Луганської області відмовив у задоволенні заявленого прокурором позову, відсутні підстави стверджувати, що даний спір вже вирішено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Докази перегляду рішення від 13.11.2009р. у справі №16/232пд в апеляційному чи касаційному порядку в матеріалах справи відсутні.

Вищевикладене спростовую доводи апеляційної скарги, що виключає можливість її задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013р. (повний текст від 27.05.2013р.) у справі №913/837/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Вахрушевської міської ради, м. Вахрушеве м. Красний Луч Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013р. (повний текст від 27.05.2013р.) у справі №913/837/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

І.В. Москальова

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС