Рішення № 32551529, 18.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2013 р. Справа № 911/2010/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа»

про стягнення 857 919,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров В.С. - представник за довіреністю №14-30 від 30.01.2013 року,

від відповідача: Шевченко Ю.В. - представник за довіреністю №206 від 21.03.2013 року,

секретар судового засідання: Капля А.В.

Обставини справи:

27.05.2013 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №14/2-1138 від 15.05.2013 року (вх. №1963) до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 857 919,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року, що укладений між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та Комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа».

У зв'язку з зазначеним та тим, що відповідно до договору про відступлення права вимоги №14/7117/12 від 21.11.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» передало ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» право вимоги до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» за договором №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 738 777,42 грн. основного боргу, 6 021,29 грн. інфляційних втрат, 31 099,93 грн. 3% річних та 82 020,54 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2013 року було порушено провадження у справі №911/2010/13 та призначено її розгляд на 20.06.2013 року.

18.06.2013 року через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов №321 від 17.06.2013 року (вх. №13632). Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних, а саме не враховано періоди, коли мала місце дефляція. Крім того, відповідачем заявлено позовну давність до вимоги позивача про стягнення пені. У зв'язку з цим, відповідач просить суд задовольнити позов частково, в сумі основного боргу та 3% річних з відстрочкою виконання рішення до 31.12.2013 року.

У судове засідання 18.06.2013 року представники сторін з'явились, в порядку вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України господарським судом було оголошено перерву на 18.07.2013 року.

18.07.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду від позивача надійшли заперечення б/н від 18.07.2013 року (вх. №15549) на відзив №321 від 17.06.2013 року, в якому позивач заперечує проти надання відповідачу відстрочки у виконанні рішення, а також вказує, що нарахування пені та інфляційних витрат було здійснено правомірно. У зв'язку з цим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 18.07.2013 року представники сторін з'явились, представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 18.07.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

14.05.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (постачальник за договором) та Комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа» (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 10.1. договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2012 року, та укладається на строк до 31.12.2012 року.

Господарським судом встановлено, що у період з січня 2012 року по березень 2012 року на виконання умов договору ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» поставило Комунальному підприємству теплових мереж «Яготинтепломережа» природний газ на загальну суму 4 121 017,84 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання передачі природного газу:

- від 31.01.2012 року на суму 1 276 114,14 грн.;

- від 29.02.2012 року на суму 1 536 308,23 грн.;

- від 31.03.2012 року на суму 1 010 388,01 грн.;

- від 19.04.2012 року на суму 298 207,46 грн.

Зазначені акти приймання-передачі, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні, підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Таким чином, на підставі та у відповідності до договору ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» своєчасно та в повному обсязі передавало відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав. Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача за вказаним договором складає 738 777,42 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідача за договором №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту звірки взаєморозрахунків по оплаті за природний газ станом на 30.10.2012 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву також підтверджує наявність вказаної заборгованості за договором №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року.

Враховуючи викладене та відсутність в матеріалах справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи заборгованість Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» за договором №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року становить 738 777,42 грн.

Як встановлено господарським судом, 21.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (первісний кредитор за договором) було укладено договір про відступлення права вимоги №14/7117/12, згідно умов якого (п. 1.1) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» за договором на постачання природного газу №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року у сумі 738 777,42 грн.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 договору №14/7117/12 від 21.11.2012 року).

Приписами статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що до позивача у справі перейшло право вимоги стягнення грошових коштів в сумі 738 777,42 грн., як заборгованості відповідача за договором на постачання природного газу №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року.

На підставі укладеного договору №14/7117/12 від 21.11.2012 року та акту приймання-передачі від 27.11.2012 року, первісний кредитор повідомив відповідача про уступку права вимоги листом №12-4235 від 27.11.2012 року. Докази направлення повідомлення та копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712, 692 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 договору №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно та в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, згідно договору про відступлення права вимоги №14/7117/12 від 21.11.2012 року, сторонами суду надано не було.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що відповідачем факт існування заборгованості не заперечується, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 738 777,42 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 7-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 82 020,54 грн. пені, що нарахована, з урахуванням часткових оплат відповідачем боргу, з 10.04.2012 року по 31.05.2012 року за зобов'язанням лютого 2012 року, з 08.04.2012 року по 07.10.2012 року за зобов'язанням березня 2012 року та з 08.05.2012 року по 07.11.2012 року за зобов'язанням квітня 2012 року.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нараховано пеню з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з подвійної облікової ставки.

Однак, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності в частині вимог щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, а саме, в строк до 07.02.2012 року, до 07.03.2012 року, до 07.04.2012 року та до 07.05.2012 року не здійснив оплату за спожитий природний газ за відповідні періоди.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені за вказаними зобов'язаннями сплив відповідно 07.02.2013 року, 07.03.2013 року, 07.04.2013 року та 07.05.2013 року.

Судом встановлено, що позивач звернуся до суду з позовною заявою (вх. №1693) до відповідача 27.05.2013 року.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, як строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме для звернення з вимогою до відповідача про стягнення пені за договором №2802800023-ТКЕ-БО/12 від 14.05.2012 року за порушення зобов'язань січня, лютого, березня, квітня 2012 року.

При цьому, господарський суд не погоджується з твердженням позивача, що перебіг позовної давності було перервано з огляду на підписання сторонами 30.10.2012 року Акту звірки взаєморозрахунків, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу або іншого обов'язку.

Так, підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені статтями 263-264 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Акт звірки взаєморозрахунків від 30.10.2012 року, на який посилається позивач, не може свідчити про визнання відповідачем свого обов'язку щодо сплати пені, оскільки даним актом відповідач підтверджує лише наявність в нього перед позивачем основного боргу в сумі 738 777,42 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності не було перервано.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 82 020,54 грн. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 6 021,29 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.01.2012 року по 15.02.2012 року на суму 776 873,72 грн. та за період з 16.02.2012 року по 15.03.2012 року на суму 1 489 181,95 грн., а також 31 099,93 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є невірним, з огляду на наступне.

Згідно п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем визначено конкретний період нарахування інфляційних втрат, а саме: з 16.01.2012 року по 15.02.2012 року на суму боргу 776 873,72 грн.; з 16.02.2012 року по 15.03.2012 року на суму боргу 1 489 181,95 грн.

Між тим, за період з 16.01.2012 року по 15.02.2012 року та за період з 16.02.2012 року по 15.03.2012 року сукупний індекс інфляції складав 1.000.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?16.01.2012 - 15.02.2012776873.721.0000.00776873.7216.02.2012 - 15.03.20121489181.951.0000.001489181.95За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 6 021,29 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 08.02.2012 року по 08.04.2013 року з урахуванням часткових оплат відповідачем за отриманий природний газ, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично вірним і складає 31 099,49 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 31 099,93 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 769 877,35 грн., з яких основний борг - 738 777,42 грн. та 3 % річних - 31 099,93 грн.

В іншій частині позову, а саме в стягненні 6 021,29 грн. інфляційних втрат та 82 020,54 грн. пені суд відмовляє.

Клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, про відстрочку виконання рішення до 31.12.2013 року задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочення виконання даного судового рішення.

В свою чергу, представник позивача заперечив проти такого відстрочення, та зазначив, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перебуває у тяжкому фінансовому стані, зокрема, свою господарську діяльність у 2012 році позивач завершив чистим збитком у 10 271 185, 00 грн., на підтвердження чого суду надано звіт про фінансові результати за 2012 рік, а також Звіт про фінансові результати за 1 квартал 2013 року.

Судом враховано, що заборгованість за Договором виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання даного судового рішення в частині стягнення основного боргу та 3% річних до 31.12.2013 року, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. 1 Травня, буд. 1, код ЄДРПОУ 24223294) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 738 777 (сімсот тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 42 коп. основного боргу, 31 099 (тридцять одну тисячу дев'яносто дев'ять) грн. 93 коп. 3% річних та 15 397 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 93 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 23.07.2013 року