Рішення № 32551479, 16.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р. Справа № 918/843/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ

до відповідача Комунального підприємства Рівнерайкомуненергія» (далі КП "Рівнерайкомуненергія"), м. Рівне

про стягнення 630 048 грн. 99 коп.

представники:

від позивача - Данилевський О.М.- представник;

від відповідача - Кухта О.Я. - представник.

Представникам позивача та відповідача права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

Обставини справи.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до КП "Рівнерайкомуненергія" про стягнення коштів на суму 630 048 грн. 99 коп., з яких: 557 429 грн. 60 коп. - основний борг за поставлений природний газ, 48 975 грн. 97 коп. - пеня, 3 965 грн. 62 коп. - інфляційні втрати, 19 677 грн. 79 коп. - три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду від 06 червня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2013р.

02 липня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав клопотання № 01-10/863 від 01 липня 2013 року про долучення до матеріалів справи в додатках до якого надав суду копію статуту КП «Рівнерайкомуненергія», затвердженого від 02 грудня 2009 року № запису 16021050007000029; Свідоцтво про державну реєстрацію серії А 00 № 226047 КП «Рівнерайкомуненергія»; Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 625711 КП «Рівнерайкомуненергія».

02 липня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву № 01-10/861 від 01.07.2013 р. (вхідний номер канцелярії № 12747/13) в якому останній зазначає, що з основною сумою боргу погоджується, проте, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) до стягнення пені, штрафу застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Від так, зазначену норму закону не враховано позивачем та нараховано пеню за зобов'язаннями: за лютий 2012 року - 17 271 грн. 57 коп.; за березень 2012 року - 23 400 грн. 06 коп.; за квітень 2012 року - 8 304 грн. 35 коп. на загальну суму 48 975 грн. 97 коп. Також відповідач у відзиві зазначає, що позивачем в суму позовних вимог включено штраф (3 % річних за кожен день) за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на загальну суму 19 677 грн. 79 коп. Враховуючи все вищенаведене в відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову на загальну суму 68 653 грн. 76 коп.

В додатках до відзиву на позовну заяву відповідач надав копію фіскального чеку № 0857 від 01.07.2013 р. та опис вкладення у цінний лист, як доказ направлення позивачу відзиву на позов та додатків до нього, також в додатках надав клопотання № 01-10/862 від 01.07.2013 р. в якому відзначає, що так як основною причиною несплати КП «Рівнерайкомуненергія» за спожитий газ, є заборгованість населення за надані послуги з централізованого теплопостачання і на даний час відповідачем проводиться претензійно-позовна роботу по стягненню заборгованості за відпуск теплової енергії, то задоволення позову в повному розмірі може призвести до зупинення діяльності підприємства. А тому, враховуючи важке матеріальне становище КП «Рівнерайкомуненергія» просить суд відстрочити виконання рішення суду терміном на 6 місяців.

03 липня 2013 року у судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача оголошено перерву по справі до 16 липня 2013 року.

16 липня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав заяву № 01-10/822 від 11 липня 2013 року про уточнення строків позовної давності та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову на загальну суму 68 653 грн.76 коп.

У судовому засіданні 16 липня 2013 року представником відповідача була подана заява про застосування строків позовної давності, в якій останній посилаючись на ст. 258 ЦК України вказує на те, що позивач повинен був врахувати спеціальну позовну давність тобто не нараховувати пеню за зобов'язаннями за період з червня 2012 року по червень 2013 року.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої доводи, вимоги та заперечення, викладені у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, а також наданих у судових засіданнях усних поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (далі - постачальник; ПАТ "Рівнегаз") та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" (далі - покупець, відповідач, споживач) був укладений договір № 8-БО/11 на постачання природного газу (надалі - договір; а.с. а.с. 16 - 22).

Вказаний вище договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеним на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі вказаному в розділі 2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується покупцем на власні потреби та витрати.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в об'ємі 1 721, 0 тис. кубічних метрів за наявності його обсягів.

За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр приведений до стандартних умов ( t=200С. Р=101,325 кПа/760 мм.рт.ст.), якість газу який передається повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия" (п. п. 2.5., 2.6. договору).

Пунктом 5.2. визначено, що ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, становить 4 551, 2880 грн. в тому числі ПДВ - 758, 5480 грн.

11 жовтня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Рівнерайкомуненергія" було укладено додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу № 8-БО/11 від 29.09.2011р., відповідно до умов якої пункт 5.2. договору викладено в новій редакції: ціна за якою покупець оплачує постачальник за 1 000 куб.м. природного газу, становить 3 861,3600 грн. в тому числі ПДВ - 68,62 грн.

30 грудня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Рівнерайкомуненергія" було укладено додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 8-БО/11 від 29.09.2011р., відповідно до умов якої назва договору з постачання природного газу змінювалась на договір на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 2 постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Постачальник передає споживачу імпортований газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, який ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується споживачем на власні потреби та втрати.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.3. додаткової угоди № 2 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження в установленого порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Пунктом 2.6. додаткової угоди № 2 визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.8., 2.9. додаткової угоди № 2 постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

За одиницю виміру кількість газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (P) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПа). Облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 року № 67/11941 та відповідними методиками виконання вимірювань (згідно пунктів 3.1., 3.2. додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. додаткової угоди № 2 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу з відповідними надбавками які встановлені згідно з діючим законодавством, такі як: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість.

Ціна, за якою споживач оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 991, 2600 грн.

Відповідно до пункту 4.5. додаткової угоди № 2 розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6. додаткової угоди № 2 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Постачальник зобов'язується виконувати умови договору, забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених договором (пункти 5.1., 5.1.1., 5.1.2. додаткової угоди № 2).

Споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (пункти 5.3., 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3. додаткової угоди № 2).

Окрім цього, 26 березня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Рівнерайкомуненергія" укладено додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 8-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої пункт 4.5. договору виклали в наступній редакції: розрахунковий період за договором становить один місяць - 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

25 квітня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Рівнерайкомуненергія" було укладено додаткову угоду № 4 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 8-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої ціна, за якою споживач оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 991,2600 грн.

02 липня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Рівнерайкомуненергія" було укладено додаткову угоду № 5 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 8-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої ціна, за якою споживач оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу становить 4 707,0906 грн.

13 липня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Рівнерайкомуненергія" було укладено додаткову угоду № 6 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 8-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої вважати договір № 8-БО/11 від 29 вересня 2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року.

Усі вищезазначені додаткові угоди до договору скріплені відтисками печаток сторін та підписані їх повноважними представниками.

Окрім того, матеріали справи містять договір № 14/6057/12 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2012 року (а.с. а.с. 13 - 13) який, був укладений між ПАТ "Рівнегаз" (далі первісний кредитор) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - новий кредитор) відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Рівнерайкомуненергія" за договором на постачання природного газу № 8-БО/11 від 29.09.2011р. в сумі 557 429 грн. 60 коп. (пункт 1.1. договору № 14/6086/12).

Пунктом 1.2. договору № 14/6086/12 від 24 жовтня 2012 року крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Вказаний вище договір про відступлення права вимоги підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору № 14/6086/12 від 24 жовтня 2012 року КП "Рівнерайкомуненергія" було направлене повідомлення про відступлення права вимоги відповідно до якого ПАТ "Рівнегаз" повідомило про відступлення права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011р. № 22-БО/11 на суму 557 429 грн. 60 коп.

Згідно з п. 2.2. договору № 14/6086/12 право вимоги вважається переданими після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

На виконання вказаної вимоги договору № 14/6086/12 між первісним кредитором та новим кредитором було складено акт приймання-передачі документів від 24 жовтня 2012 року, зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств, а також, зокрема, підтверджує виконання сторонами договору відступлення права вимоги (а.с. 14).

Відповідно до п. 2.4 договору № 14/6086/12 сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п. 1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредиторові шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно ст. 601 ЦК України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

З вищенаведеного вбачається, що договір № 14/6086/12 про відступлення права вимоги був укладений та виконаний з дотриманням ст. ст. 512 - 519 ЦК України.

Відповідно до договору ПАТ "Рівнегаз" передав у власність покупцю протягом жовтня 2011 року по квітень 2012 року природний газ на загальну суму 2 147 429 грн. 60 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- № 8-БО/11 від 31 жовтня 2011 року на суму 63 295 грн. 40 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 жовтня 2011 року на суму 18 963 грн. 13 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 жовтня 2011 року на суму 18 372 грн. 35 коп.;

- № 8-БО/11 від 30 листопада 2011 року на суму 185 565 грн. 38 коп.;

- № 8-БО/11 від 30 листопада 2011 року на суму 65 253 грн. 13 коп.;

- № 8-БО/11 від 30 листопада 2011 року на суму 50 672 грн. 63 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 грудня 2011 року на суму 234 268 грн. 71 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 грудня 2011 року на суму 67 091 грн. 14 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 грудня 2011 року на суму 58 561 грн. 39 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 січня 2011 року на суму 290 611 грн. 63 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 січня 2011 року на суму 80 391 грн. 97 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 січня 2011 року на суму 74 824 грн. 14 коп.;

- № 8-БО/11 від 29 лютого 2012 року на суму 338 622 грн. 49 коп.;

- № 8-БО/11 від 29 лютого 2012 року на суму 99 973 грн. 09 коп.;

- № 8-БО/11 від 29 лютого 2012 року на суму 78 839 грн. 37 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 березня 2012 року на суму 208 128 грн. 24 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 березня 2012 року на суму 47 021 грн. 04 коп.;

- № 8-БО/11 від 31 березня 2012 року на суму 56 851 грн. 50 коп.;

- № 8-БО/11 від 30 квітня 2012 року на суму 76 624 грн. 21 коп.;

- № 8-БО/11 від 30 квітня 2012 року на суму 17 529 грн. 62 коп.;

- № 8-БО/11 від 30 квітня 2012 року на суму 15 969 грн. 04 коп.;

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 2 147 429 грн. 60 коп.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт вчинення сторонами у справі правочину (поставки газу) не заперечуються ними.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково.

Як вбачається з матеріалів справи за станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором за використаний природний газ становила 557 429 грн. 60 коп., з позовом про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Крім того, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків (а.с. а.с. 64 - 65), складеного 31.07.2012 року, за період з 31.01.2012р. по 31.07.2012р. по договору від 29.09.2011р. № 8-БО/11, підписаного повноважними представниками, сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за станом на 31.07.2012р. становить 557 429 грн. 60 коп.

Акт звірки взаємних розрахунків є формою фіксації певних юридично-значимих дій сторін за цим актом, без укладання письмової угоди. Зокрема, актом звірки оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Акт звірки розрахунків, як зазначено в абзаці шостому Листа Міністерства фінансів України №31053-2-4/4390 від 03.12.2001р., може служити підставою перерахування коштів.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 557 429 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 6.2.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі цього позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 48 975 грн. 97 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Однак суд зазначає, що матеріали справи містять заяву відповідача про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України.

З урахуванням наведеної вище заяви слід відзначити, що згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Так, статтями 253 - 255 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, з урахуванням положень статтей 253 - 255, 258 та 260 ЦК України вбачається, що спеціальний строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені нарахованої за період 10.03.2012 року по 10.05.2012 року в розмірі 48 975 грн. 97 коп. закінчився 10.05.2013 року, тоді як позивач звернувся з даним позовом до суду 05.06.2013 року.

Тобто, позивач маючи процесуальну можливість подати позовну заяву щодо стягнення пені до закінчення передбаченого законом строку, був зобов'язаний вжити всіх заходів для вчинення цієї процесуальної дії, проте, відповідних заходів для цього не вжив, звернувся до суду за захистом своїх прав з пропущенням строку позовної давності, поважних причин пропуску строку давності не навів.

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті Цивільного кодексу України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності (Постанова Верховного Суду України від 25 березня 2003 року № 3-275к03).

У відповідності до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, як зазначалося вище по тексту, матеріали справи містять заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд на підставі наведеного вище, відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 48 975 грн. 97 коп. у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Також, позивач з посиланням на ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в сумі 3 965 грн. 62 коп. та 3 проценти річних в сумі 19 677 грн. 79 коп.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу та є правом кредитора ,а не його обов'язком.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Окрім того, у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує Позивач.

Позивачем не порушені і нараховані з врахуванням листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97, також суд зазначає, що оскільки сума боргу, на яку здійснювалися інфляційні нарахування кожного місяця змінювалася і існувала в межах одного місяця позивачем також застосовані положення п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року, а саме при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд дійшов висновку про правильність та правомірність нарахування вказаних сум позивачем.

Оскільки відповідачем невчасно виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, а тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно розмір інфляційних втрат становить 3 965 грн. 62 коп., а також три відсотки річних від простроченої суми, розмір яких становить 19 677 грн. 79 коп.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору та визнаються відповідачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача № 01-10/862 від 01.07.2013 року про відстрочку виконання рішення терміном на 6, то слід відзначити, що дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, заява відповідача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з пунктом 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 ГПК України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, розстрочити або відстрочити.

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.1.1. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Між тим, можливість застосування відстрочення виконання рішення у справі № 918/843/13 не може бути ототожнена із винятковими обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення, а наведені Відповідачем аргументи та подані докази не є такими обставинами.

Відповідачем не подано суду належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим.

Відтак, заява Боржника про надання відстрочення рішення суду підлягає залишенню без задоволення.

Щодо твердження відповідача, про неправомірність нарахувань трьох процентів річних з посиланнями на ст. 258 ЦК Укрїани, суд відзначає, що три проценти річних не є штрафними санкціями, це окремий вид забезпечення виконання зобов'язання, який регулюється статтею 625 ЦК України. До штрафних санкцій відносяться штраф і пеня, відтак заява відповідача про відмову позивачу нараховувати три проценти річних є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради" (35350, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Квасилів, вулиця Молодіжна, будинок 14, ідентифікаційний код 30547471) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 557 429 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 3 965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 19 677 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 79 коп. -трьох відсотків річних та 11 621 (одинадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 48 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 липня 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.