Рішення № 32551430, 19.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2013 р. Справа № 914/1871/13

за позовом прокурор Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі:

позивача Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

до відповідача товариства з додатковою відповідальністю "Весна-Захід"

про стягнення

ціна позову 282864,09грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Чеботар Є.О.

Представники:

від прокурора - Телюк Г.Л. - прокурор прокуратури;

від позивача - Коцелко Ю.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - не з'явився

Суть спору:

Прокурором Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" заявлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Весна-Захід" з вимогою стягнення боргу у сумі 279151,30грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за постачання теплової енергії), передбачених умовами Договору №5125/Р від 01.12.2002 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 3712,79грн. 3% річних від простроченого платежу.

Загальна сума заборгованості складає 282864,09грн.

20.05.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 45хв. 11.06.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 11.06.2013р.

Протягом розгляду справи Учасникам процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення по суті спору.

Протягом розгляду справи Прокурором подано витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, клопотання про долучення документів до матеріалів справи згідно опису та додаткові пояснення з додатками згідно опису.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

14.06.2013 року від Відповідача на адресу суду надійшов Акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію від 06.06.2013 року, підписаний та скріплений печатками Сторін.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Позивачу та витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 279151,30грн. боргу.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

01.12.2002р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (Енергопостачальна організація) та Спільним українсько-швейцарським акціонерним товариством "Весна" закритого типу (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №5125/Р з додатками (надалі - Договір), відповідно до якого (п.1), Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Згідно з п.2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади; початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2).

Відповідно до п.3.2.5 Договору, Споживач зобов'язаний повідомляти Постачальника про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну кількості споживачів гарячої води, користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання змін.

На виконання вказаного пункту, 25.04.2007 року листом № 130 Споживач повідомив Постачальника про перереєстрацію з 11.04.2007 року СУШАТ «Весна» у Закрите акціонерне товариство «Весна-Захід», що є правонаступником попереднього та бере на себе усі зобов'язання за цим Договором.

29.04.2011 року листом № 227 Споживач повідомив Постачальника про зміну найменування з Закритого акціонерного товариства «Весна-Захід» на Товариство з додатковою відповідальністю «Весна-Захід» та про те, що є правонаступником попереднього та бере на себе усі зобов'язання за цим Договором.

13.05.2011р. Сторонами уклали Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої, у зв'язку зі зміною назви ЗАТ «Весна-Захід» на ТзДВ «Весна-Захід» остання бере на себе зобов'язання, визначені Договором.

27.08.2012 року уклали Додаткову угоду до Договору № 5125/Р від 01.12.2002 року про наступне: у зв'язку з проведеним уточненням обсягів споживання теплової енергії Сторони погоджуються додатки № 1, 2 до Договору № 5125/Р від 01.12.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді викласти в редакції, вказаній в Додатках № 1, 2, які є невід'ємною частиною даної додаткової угоди і вважати зобов'язання, які випливають з даної угоди, чинними з 01.12.2011 року.

Статтею 108 Цивільного кодексу України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми; у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Пунктом 6 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Постачальнику вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.10.1, Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003 року.

Згідно з п.10.3 Договору, припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4).

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази наявності письмового повідомлення Сторін про припинення дії Договору.

Сторонами також укладено Додаток №1 до Договору (обсяги постачання теплової енергії), Додаток №2 (схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності), Додаток №3 (умови припинення подачі теплової енергії).

Відповідно до актів включення системи теплопостачання від 25.10.2011р. та від 12.11.2012р., Відповідачу підключено теплову енергію.

На виконання умов Договору Позивач поставляв Відповідачу теплову енергію в гарячій воді з моменту укладення Договору. В матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази наявності зауважень стосовно виконання Постачальником умов Договору зі сторони Споживача.

Згідно доводів Позивача та представлених ним розрахунків заборгованості відповідача згідно Договору, у Відповідача виник борг за Договором в розмірі 279151,30грн. за період з 01.02.2012р. по 31.03.2013р.

Відповідачем підписано та скеровано до суду (вх. №22540/13 від 14.06.2013р.) акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію станом на час розгляду справи, відповідно до якого Відповідачем визнано основний борг за Договором в розмірі 279151,30грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі беручи до уваги підписаний Сторонами акт звірки взаємних розрахунків, суд зазначає, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію в гарячій воді згідно Договору № 5125/Р від 01.12.2002 року, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 279151,30грн.; беручи ж до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази станом на час вирішення спору здійснення повної чи часткової оплати Відповідачем 279151,30грн. боргу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 279151,30грн. боргу.

Щодо стягнення 3712,79грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Прокурор також просить стягнути з Відповідача 3712,79грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, розрахованих Позивачем, суд зазначає, що такий проведено вірно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 3712,79грн. позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

19.06.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 24.06.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Весна-Захід" (79037, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, 212, ідентифікаційний код 10083105965) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 279151,30грн. основного боргу, 3712,79грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Весна-Захід" (79037, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, 212, ідентифікаційний код 10083105965) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 5657,28грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.