Рішення № 32546619, 22.07.2013, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/934/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вужиловського О.В.

при секретарі Вододюк В.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 17 квітня 2010 року ОСОБА_2 взяла у нього в борг грошову суму в розмірі 11000 доларів США на придбання грузового автомобіля для розвитку сімейного бізнесу з чоловіком ОСОБА_4, строком на три роки. На протязі 2010-2011 років відповідачі повернули йому борг частково в розмірі 9900 доларів США. Восени 2012 року подружжя ОСОБА_4 розійшлися. 22 квітня 2013 року рішенням суду майно було розділено і ОСОБА_4 виділено автомобіль Фольксваген, який був куплений відповідачами за його кошти. Відповідачі повинні були йому повернути борг 18 квітня 2013 року. Однак, до цього часу відповідачі борг в сумі 1100 доларів США, що в еквіваленті становить станом на 27.06.2013 року 8792 грн. 30 коп. йому не повернули, тому просить стягнути з відповідачів вказану суму в рівних долях відповідно до ст.ст. 60, 65 СК України, а саме по 550 доларів США, що становить в еквіваленті по 4396 грн. 15 коп., так як відповідачі отримували та використали вказані кошти для інтересів сім'ї. Крім того, за отримання юридичної допомоги він сплатив 600 грн., тому вказану суму також просить стягнути з відповідачів в рівних долях.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю, заперечень не має.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав заперечення та клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно заперечення відповідач позов не визнає посилаючись на те, що коштів у позивача він не брав, угод та розписок не підписував, дозволу ОСОБА_2 на укладення договору позики не надавав, тому просив відмовити в задоволенні позову про стягнення боргу з нього.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який засвідчує передачу наймодавцем певної грошової суми.

З розписки від 17 квітня 2010 року видно, що відповідачка ОСОБА_2 позичила та отримала від позивача ОСОБА_3 11000 доларів США для купівлі грузового автомобіля для сімейного бізнесу. Борг зобов'язалась повернути до 17 квітня 2012 року. Розписка підписана ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_5 На звороті розписки містяться відомості про повернення боргу. Відповідачка повернула 9900 доларів США. Залишок боргу становить 1100 доларів США (а.с. 20).

З газети Урядовий кур'єр № 114 від 27 червня 2013 року видно, що станом на 26.06.2013 року курс долара США становить 799.300 грн. за 100 доларів США. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що сума боргу становить 1100 доларів США, що в еквіваленті становить 8792 грн. 30 коп.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 дійсно отримала в борг від позивача ОСОБА_3 кошти в борг і не повернула 1100 доларів США, що в еквіваленті становить 8792 грн. 30 коп. Тому, вказана сума повинна бути стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

В частині стягнення боргу з відповідача ОСОБА_4 необхідно відмовити виходчи зі слідуючого.

Одними з основних принципів цивільного процесу є принципи змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що викладені у ст.ст. 10, 11 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обовязки для другого з подружжя, якщо, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

З борговою розписки видно, що гроші отримала ОСОБА_2, на розписці є її підпис. На вказаній розписці підпису ОСОБА_4 не має. Інших доказів надання письмової згоди ОСОБА_4 на отримання позики ОСОБА_2 суду не надано.

Крім того, суду не надано належних доказів, що отримані ОСОБА_2 кошти від ОСОБА_3 були використані в інтересах сім'ї. Факт, що автомобіль Фольксваген згідно рішення суду від 22 квітня 2013 року при поділі майна був виділений ОСОБА_6 не може свідчити про те, що кошти отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_3 були використані для придбання вказаного автомобіля. Будь-яких доказів використання коштів отриманих від ОСОБА_3 в інтересах сім'ї Поп суду не надано. Тому, суд вважає, що позивачем не доведено, що отримані в нього ОСОБА_2 кошти, були використані в інтересах їх сім'ї.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язання, що виникли в інтересах сім'ї. З рішення Любашівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2013 року, яким було розподілене майно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видно, що сторони взагалі не заявляли про наявність боргів в їх сім'ї.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 600 грн. за отримання юридичної допомоги, що підтверджується квитанцією. Тому, з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути на користь позивача 600 грн.

Позивач ОСОБА_3 являється інвалідом 1 групи і відповідно до ст. 5 Закону України про судовий збір звільняється від сплати судового збору. Тому, з відповідачки ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір на користь держави в сумі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 625, 1047, 1049 ЦК України, ст. 65 СК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8792 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування боргу та 600 грн. судових витрат, всього 9392 грн. 30 коп.

3. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вужиловський