Ухвала суду № 32545401, 10.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 2а/2314/256/2012

2314/648/12

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2012 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (надалі за текстом - «Управління») нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 19.06.2011 року по день ухвалення судового рішення у справі.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV (надалі за текстом - «Закон № 2195-ІV») має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно паспорту серії НОМЕР_1, виданому 22.04.1999 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Факт отримання позивачем пенсії сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 1 Закону № 2195-ІV позивач має правовий статус дитини війни.

Статтею 6 Закону № 2195-ІV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у названу статтю Закону № 2195-ІV, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону № 2195-ІV в їх первинній редакції.

Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини I зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання наведеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 р. № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 р.

Частиною I Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI, установлено, що норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

На виконання вищезазначеного, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року № 1381, яка набрала чинності 01.01.2012 року.

Таким чином, починаючи із зазначеної дати застосуванню підлягають положення названої постанови Кабінету Міністрів України, а відтак з 23.07.2011 р. виплата пенсії в порядку статті 6 Закону № 2195-ІV суперечить чинному законодавству.

З огляду на те, що позовна заява подана 23 січня 2012 року, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.