Постанова № 32545357, 17.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2013 року Справа № 812/5560/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про скасування рішення №41 від 15.02.2013 року , -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2013 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про скасування рішення №41 від 15.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на отримання 19.02.2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення рішення №41 від 15.02.2013 року.

Вважає, що рішення №41 від 15.02.2013 року видано на підставі підроблених документів, не утвореною та у зв'язку з цим непрацездатною та недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності , яка не має жодного відношення до органів державної влади.

Рішення є незаконним та підлягає скасуванню:

- по перше складено на підставі акту №4 від 15.02.2013 року, у якому відомості не відповідають дійсності і свідчать про те, що він підроблений.

- по друге здійснює підприємницьку діяльність як громадянин - підприємець на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 08.10.1999 та обравши спрощену систему оподаткування був платником єдиного податку згідно свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік НОМЕР_3 від 03.12.2010;

- по - третє СПД ЮО «УПФУ в Троїцькому районі Луганської області», є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки вказана юридична особа ніколи не утворювалася Пенсійним фондом України та зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Від відповідача на адресу суду надійшло письмове заперечення на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову та серед іншого зазначає, що ОСОБА_1 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області станом на 15 лютого 2013 року не надано. На підставі цього управлінням було складено акт від 15 лютого 2013 року за №4 про неподання страхувальником звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску і винесено рішення №41 від 15 лютого 2013 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Крім цього звертає увагу, що УПФУ в Троїцькому районі Луганської області жодним чином не порушило права та інтереси позивача ОСОБА_1 при створенні та реєстрації УПФУ в Троїцькому районі Луганської області.

Сторони у судове засіданні не прибули, надіслали клопотання про розгляд справи без їхньої участі ( а.с. 40, 42).

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Ухвалою суду від 17 липня 2013 року відмолено в задоволенні клопотання позивача про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Позивач -ОСОБА_1, і.к.НОМЕР_4, зареєстрований як фізична особа - підприємець Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області 08.10.1999 ( а.с.17).

Перебуває на обліку в УПФУ в Троїцькому районі Луганської області з 12.10.1999 року відповідно до реєстраційного номеру платника НОМЕР_1 ( а.с.50).

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - ЗУ №2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 ЗУ № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 ЗУ № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Розділом VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України 2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (пункт 2).

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, Законом України № 2464 прямо встановлений обов'язок фізичної особи, які перебуває на спрощеній системі оподаткування сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 вищезазначеного Закону України передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309 ( далі - Постанова № 22-2), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11 статті 25 ЗУ №2464).

Також пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Згідно пункту 2.1 розділу ІІ Постанови №22-2 звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

В порушення вимог підпункту 4 частини 2 статті 6 Закону України № 2464 позивач у встановлений термін до 1 квітня року, наступного за звітним періодом не подав звіт за 2012 рік.

У зв'язку із зазначеним порушенням, головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області складено акт від 15.02.2013 року № 4 (а.с. 7).

На підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 рішенням відповідача від 15 лютого 2013 року № 41 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - рішення №41) до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170,00 грн. (а.с. 8).

Згідно ч.14 ст.25 ЗУ №2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Рішення відповідача №41 було отримано позивачем, зазначений факт не оскаржується позивачем в позовній заяві.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.03.2013 № 2039/09-10 та відповідно Пенсійного фонду України від 19.04.2013 року № 10217/09-10 скаргу відповідача на рішення УПФУ в Троїцькому районі Луганської області № 41 від 15.02.2013 року - залишено без задоволення.( а.с.9-10,16).

Позивачем не надано доказів щодо оскарження зазначеного рішення №41 до суду.

Щодо доводів позивача стосовно того, що управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області не є органом державної влади та у нього не має повноважень на винесення оскаржуваного рішення, суд зазначає, що згідно свідоцтва серія А00 №470010 УПФУ в Троїцькому районі Луганської області, і.к.21792658 з 30.04.2002 року зареєстровано в якості юридичної особи ( а.с.49).

Згідно довідки відділу статистики у Троїцькому районі Луганської області №479995 управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою орган державної влади,S.1311-центральні органи державного управління (а.с. 47).

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 вищезазначеного Положення управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.

З наведеного випливає, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідач у встановленому порядку зареєстрований в якості юридичної особи держаним реєстратором, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу твердження позивача про відсутність державної реєстрації відповідача.

З приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів суду правомірності заявлених позовних вимог. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність прийнятого рішення, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволені позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про скасування рішення №41 від 15.02.2013 року за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін