Постанова № 32544561, 17.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року № 813/2625/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Свистович Ю.П., представника відповідача Задорожного І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2013р. № 0000412210,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС (далі-ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень, просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013р. №0000412210. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій Підприємства з НД ПП «ТСП» і СПД ОСОБА_4 з підстав розбіжності по податковому кредиту та податкових зобов'язаннях на підставі висновків, викладених в актах перевірок ТзОВ «Сана Прим» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», які були контрагентами НД ПП «ТСП» і СПД ОСОБА_4 не можуть бути підставою для донарахування зобов'язань по податку на додану вартість (далі-ПДВ) за липень 2012 року, оскільки реальність господарських операцій підтверджується пред'явленими в ході перевірки первинними документами: видатковими та податковими накладними, актами, платіжними дорученнями та виписками по рахунках за господарськими операціями. Оскільки такі документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» а тому вважає, що підстави для висновків відповідача за наслідком яких винесено податкове повідомлення-рішення відсутні.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_4 господарських операцій оскільки такий є особою, яка надала податкову вигоду Підприємству, проте реальність операції не підтверджена належними первинними документами, зокрема, не надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару, що є порушенням вимог Податкового кодексу України внаслідок чого Підприємством завищено податковий кредит на суму 14 099,00 грн. в липні 2012 року. Окрім того перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту Підприємством у липні 2012 року віднесено ПДВ на суму 3 583,33 грн. за отримані послуги від НД ПП «ТСП», та які реалізовані Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, суму 4 205,00 грн. по яких віднесено до податкового зобов'язання в липні 2012 року. Проте перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України, оскільки операція по ланцюгу до вигодо набувача є безтоварною: надані до перевірки первинні документи не містять достовірних даних щодо змісту господарської операції. Просив відмовити у задоволенні уточненого позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Дочірнє підприємство «Львівенергорембуд» ВАТ « Львівобленерго» зареєстроване 29.06.2000р. виконавчим комiтет Львiвської мiської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.07.2000р. за №30995056, станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Личаківському районі м.Львова. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань взаємовідносин, в тому числі, з НД ПП «ТСП» за період липня 2012 року та СПД ОСОБА_4 за період липня 2012 року, за наслідком якої складено Акт від 30.01.2013р. №40/22-10/30995056 в якому встановлено, що Підприємством порушено вимоги ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України): занижено ПДВ в липні 2012 року на суму 13 477,00 грн. по розрахунках з НД ПП «ТСП» та СПД ОСОБА_4

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000412210, яким Підприємству збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на 13 477,00 грн. основного платежу та 6 739,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Підприємство звернулось до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 (далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 Договору поставки № 11/01/11 від 11.01.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_4(Продавець) в особі директора ОСОБА_4 та ДП «Львівенергобуд» ВАТ «Львівобленерго» (Покупець), в особі директора Голяка Андрія Юрійовича, Продавець зобов'язується постачати Товар, а Покупець приймати та своєчасно здійснювати оплату. Згідно п.1.2 Договору предметом постачання є Товар, визначений у замовленнях, які узгоджуються Сторонами, згідно асортименту, що пропонується Продавцем.

Підприємство до перевірки та суду представило отримані від ФОП ОСОБА_4 податкові накладні від 17.07.2012р. №2, від 25.07.2012р. №7, від 31.07.2012р. №11 на загальну суму - 84 592,35 грн., в тому числі ПДВ - 14 098,72грн.

Підприємством в липні 2012 року проведено попередню оплату на СПД ОСОБА_4 в сумі 82 592,00 грн., про що виписано податкові накладні, суму 14 098,72грн. ПДВ по яких віднесено до складу податкового кредиту в липні 2012 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

Товар від СПД ОСОБА_4 Підприємство одержувало згідно видаткових накладних №2 від 25.07.2012р., №7 від 30.07.2012р., №11 від 07.08.2012р.

Згідно наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей, прихід матеріалів по бухгалтерському обліку відображено проведенням Д-т рах. 201 К-т рах. 631 та згідно наданих до перевірки накладних станом на 30.09.2012 року придбані пиломатеріали не використані в господарській діяльності та не реалізовані та знаходяться на залишку рахунку по рах.201

Як вбачається з акта перевірки, згідно автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі платника на рівні ДПС України наявна розбіжність в складі податкового кредиту Підприємства в липні 2012 року в сумі 14 098,72 грн., що виникла в результаті обнулення податкового зобов'язання СПД ОСОБА_4 згідно акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 29.11.2012р. №1587/17-2000/НОМЕР_2.

Згідно поданих до перевірки та представлених суду документів (видаткових та податкових накладних), внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 Підприємством отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

З дослідженого в судовому засіданні Договору поставки № 11/01/11 від 11.01.2011р. вбачається, що за умовами Договору поставки товар, що постачається визначається у замовленнях, які узгоджуються сторонами, згідно асортименту, що пропонується Продавцем.

Окрім того, згідно умов п.3.3 та 3.4 Договору, Покупець оплачує Продавцю Товар за ціною, передбаченою у рахунку, який видається Продавцем Покупцю на основі його замовлення, а Покупець і Продавець попередньо погоджують та затверджують ціну Товару згідно з рахунком.

Отже, вищеперелічені умови Договору передбачають певну процедуру документального погодження асортименту товару та його ціни на підставі замовлення, проте суду не надано ні замовлень, ні жодних інших письмових документів, які б несли інформацію на предмет домовленості сторін щодо вивчення Покупцем асортименту, який пропонується з врахуванням ціни пропонованого товару та письмове підтвердження факту замовлення щодо асортименту та кількості Товару, що ставить під сумнів сам факт поставки Товару на тих умовах, що передбачені Договором.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що по вимозі Покупця, Продавець зобов'язаний відвантажити Товар в присутності їх уповноважених представників. Однак, до матеріалів справи Підприємством не долучено доказів які б підтверджували місце відвантаження Товару та факт присутності уповноважених представників Підприємства в момент його відвантаження.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

В порядку ст.11 КАС України судом вимагались докази в підтвердження факту транспортування ТМЦ, проте суду не надано актів приймання ТМЦ, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, що дає суду можливості дійти висновку про те, що договір укладений між Підприємством та ФОП ОСОБА_4 не спричинив реального настання правових наслідків.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господатських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

Суд погоджується з представником відповідача, що сторонами жодним чином не доведено факт домовленості щодо істотних умов договору, зокрема, ціни та асортименту товару, що придбавався, оскільки по накладних товар був різноформатний як по кількості так і якості.

Суд не бере до уваги посилання Підприємства на довідки про вартість виконаних будівельних робіт та відомості витрачених ресурсів витрат підрядника як на підставу реальності придбання пиломатеріалу у ФОП ОСОБА_4, оскільки відсутні докази щодо необхідності придбання таких пиломатеріалів (службові на комерційного директора) з врахуванням потреб, та докази в підтвердженням відсутності таких на складі. Окрім того, не можливо встановити використання придбаних у ФОП ОСОБА_4 пиломатеріалів при виконанні будівельних робіт на об'єктах ПАТ «Львівобленерго».

Даючи аналіз встановленим обставинам суд вважає, що витрати по зазначеному договору не пов'язані з веденням господарської діяльності. В судовому засіданні встановлено факт безпідставного віднесення Підприємством до складу податкового кредиту вартості отриманих від ФОП ОСОБА_4 товарів.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що Підприємством в липні 2012 року отримано комплект креслень зі створення системи електроживлення та обліку електроенергії по об'єкту багатоквартирні будинки за адресою АДРЕСА_1, на суму 21 500,00 грн., в тому числі ПДВ 3 583,00 грн. Оплати в липні 2012 року за отримані креслення не проведено. Прихід креслень по бухгалтерському обліку відображено проведенням Д-т 231 К-т 631. До складу податкового кредиту ПДВ суми віднесено в липні 2012 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

Згідно наданих до перевірки документів, отримані креслення реалізовано Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на підставі акта №2 на суму 25 232,00 грн. в тому числі ПДВ 4 205,00 грн. По бухгалтерському обліку реалізація відображена проведенням Дт 361 Кт 701, суму ПДВ віднесено до податкових зобов'язань липня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємством укладено Договір №127 к/ж з виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію електромереж кварталу багатоквартирних житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 від 04.11.2011 року, згідно п. 1.1 якого Замовник: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, доручає, а Підрядник: ДП «Львівенергорембуд» ВАТ «Львівобленерго», зобов'язується виконати проектну документацію: проектно-кошторисну документацію на реконструкцію електромереж кварталу багатоквартирних житлових будинків за адресою АДРЕСА_1. Вартість робіт за Договором визначається зведеним кошторисним рахунком вартості і становить 25 232,66 грн., в тому числі ПДВ 4 205,44 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов цього Договору, Підприємством укладено Угоду №028/10/11 на виконання робіт від 28.10.2011року з НД ПП «ТСП», згідно якого Підприємство (Замовник) доручає НД ПП «ТСП» (Виконавець) виконати за дотриманням вимог законодавства комплект креслень з створення системи електроживлення та обліку електроенергії по об'єкту багатоквартирні житлові будинки за адресою АДРЕСА_1, згідно Технічних умов №131-3237/2 від 16.07.2010р. виданих ВАТ «Львівобленерго», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи Виконавця відповідно до цього договору. Пунктом 2.2 даної Угоди рахунки Виконавця за виконані роботи або етапи роботи сплачуються Замовником у 5-денний термін з моменту підписання Акта виконаних робіт.

Як вбачається з Угоди №028/10/11 усі роботи, що виконані за даним договором приймаються Актом виконаних робіт, що дає підстави для зарахування їх у прихід та подальшої реалізації.

Слід зауважити, що з наданих суду документів вбачається, що Угоду №028/10/11 на виконання робіт від 28.10.2011року з НД ПП «ТСП», Підприємством була укладено з метою виконання умов Договору №127 к/ж з виготовлення вищезгаданої проектно-кошторисної документації, однак основний Договір датований 04 листопада 2011 року, пізніше за Угоду на виконання робіт від 28.10.2011р., тобто Підприємством замовлено послуги у контрагента НД ПП «ТСП» заздалегідь до укладання основного Договору який встановлює обсяг, перелік та вартість робіт, що замовлятимуться. Наведені обставини ставлять під сумнів реальність вчинення господарської операції Підприємством та НД ПП «ТСП» та як наслідок, можливість передачі виготовленої НД ПП «ТСП» проектно-кошторисної документації Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Окрім того судом досліджені акти виконаних робіт, які складались учасники обох договірних сторін, проте такі в свою чергу не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» Затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. № 27/4248 як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт, окрім того, відсутня дата їх складання.

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Даючи аналіз встановленим обставинам суд вважає, що витрати по зазначеному договору не пов'язані з веденням господарської діяльності. В судовому засіданні встановлено факт безпідставного віднесення Підприємством до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ вартість отриманих від НД ПП «ТСП» та переданих Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог ПК України, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємства встановлено, що Підприємством оплачувались кошти контрагентам без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням товару та послуг не мали реальний товарний характер.

Оскільки встановлений судом факт заниження зобов'язань по податку на додану вартість знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак дії ДПІ щодо їх донарахування є правомірні. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та передбачених ст.2 КАС України принципів.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, та такі, що не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 22.07.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.