Постанова № 32544552, 23.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року № 2а-5134/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретаря судового засідання Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м.Трускавці Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у м.Трускавці Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2011 року за №0000152301.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України судом замінено ДПІ у Трускавці Львівської області на його правонаступника ДПІ у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби.

Підставами позову є те, що викладені в акті перевірки висновки про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Рекламна агенція «Фаворит» не є обґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Також, продовжує позивач, протиправним є наказ про проведення документальної невиїзної перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Ввідповідач проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос Прикарпаття» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТзОВ «Рекламна Агенція «Фаворит» за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, ДПІ у м.Трускавець Львівської області складено акт від 25.03.2011 року за №52/23-0/34358195 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року за №0000152301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8106729 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 6485383 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1621346 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.5.1 п.7.5, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість всього на суму 6485383 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «РА «Фаворит».

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, у відповідності до підп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Аналогічні положення щодо формування податкового кредиту відображені у ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з наведеним вище контрагентом.

Між ТзОВ «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (замовник) та ТзОВ «Рекламна агенція «Фаворит» (виконавець) 19.04.2010 року було укладено договір про розповсюдження реклами за №1904/РФ-10 згідно з умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з розміщення в ефірі телеканалу рекламних матеріалів замовника та/або клієнтів замовника, а замовник зобов'язується приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених цим договором.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано додатки до договору (медіа-план), рахунки, податкові накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг), ефірні довідки.

В свою чергу, орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва за №80/23-2/37003028 від 14.02.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «РА Фаворит» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до якого товариство за юридичною та фактичною адресами згідно реєстрації не знаходиться, починаючи з грудня 2010 року податкову звітність не подає, за результатами проведеної експертизи встановлено, що підписи від імені директора ОСОБА_1 на документах податкової звітності ймовірно виконані (декількома) особами.

При цьому, судом беруться до уваги докази представлені позивачем, які не були надані податковому органу під час перевірки, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року визнано протиправним наказ ДПІ у м.Трускавці Львівської області за №79 від 22.03.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття».

З огляду на неправомірність проведення перевірки, не можуть вважатись допустимими наведені в акті перевірки докази на підтвердження обставин фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підписи директора контрагента досліджувались лише в документах податкової звітності, а не в первинних бухгалтерських документах.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Не можна залишити поза увагою і те, що не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у м.Трускавці Львівської області податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року за №0000152301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (код ЄДРПОУ 34358195), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Трускавець, вул.Городище, 8, 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 липня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк