Рішення № 32544083, 23.07.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3847/2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Кляшторний В.С.

Суддя-доповідач Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Стрелець Л.Г.,

при секретарі Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про витребування автомобілю з незаконного володіння,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював, і просив витребувати у ОСОБА_4 належний йому на праві власності автомобіль «BMW - 5201», 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який вибув із його володіння незаконним шляхом.

В обґрунтування свого позову зазначав, що у 2012 році виїздив на заробітки до Росії, а спірний автомобіль залишив на зберігання своєму знайомому. Повернувшись на Україну, дізнався, що у серпні 2012 року від його імені автомобіль по довіреності був проданий відповідачеві. Посилаючись на те, що наміру продавати автомобіль не мав і нікого не уповноважував на його відчуження, довіреність являється фіктивною, просив про задоволення позову.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль вибув з володіння власника з його власної волі, а тому не може бути витребуваний у добросовісного набувача.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитись.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 388 ЦК України добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Отже, захист прав особи, яка вважає себе власником майна можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, при яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав майно за договором, та оплатності придбання.

Встановлено, що ОСОБА_3 являється власником автомобіль «BMW - 5201», 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9). В травні 2012 року позивач тимчасово виїхав до Російської Федерації, а автомобіль залишив на зберігання своєму знайомому.

Повернувшись на Україну у грудні 2012 року, ні знайомого, ні свій автомобіль ОСОБА_3 не знайшов, у зв'язку з чим він звернувся із заявою до Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС про його викрадення.

В ході проведення кримінального розслідування встановлено, що за заявою ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності ВРН 157367, посвідченій 26 січня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстром № 187, спірний автомобіль у липні 2012 року був знятий з реєстрації в органах ДАІ для продажу і у серпні 2012 року проданий ОСОБА_4 (а.с.11,15,16, 19).

За даними Єдиного реєстру довіреностей довіреність ВРН 157367 від імені ОСОБА_3 на право розпорядження автомобілем не зареєстрована (а.с. 12-14).

Допитаний у кримінальному проваджені в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_7 також підтвердив, що довіреність від імені ОСОБА_3 він не посвідчував, фірмовий бланк, на якому вона оформлена, не отримував і не використовував (а.с.78-79).

Кримінальне провадження у справі зупинено.

Аналіз і фактичні обставини справи свідчать про те, що спірний автомобіль вибув із володіння його власника ОСОБА_3 поза його волею, оскільки ОСОБА_6, який розпорядився майном, не мав повноважень на його відчуження, а тому спірний автомобіль на підставі ст.388 ЦК України підлягає витребуванню на користь власника.

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 являється добросовісним набувачем, у якого не може бути витребуване майно, не відповідають фактичним обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 пояснював, що гроші за спірний автомобіля він не сплачував, а погодився з пропозицією свого знайомого, у якого були проблеми з банківською установою, оформити автомобіль на своє ім'я.

Вказані пояснення підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_8, допитаного в кримінальному проваджені, порушеному за фактом викрадення у ОСОБА_3 спірного автомобіля (а.с.82).

За таких обставин оскаржуване рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.307, 309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2013 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 автомобіль «BMW - 5201», 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: