Ухвала суду № 32542510, 16.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/893/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача - Сороки О.І.;

представника відповідача - Сидоришина М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (далі - позивач) до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004171501 від 06.12.2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004171501 від 06.12.2012 року Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 11.08.2006 року між ТОВ "Санаторій "Поділля" та Хмільницькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 141503,0 кв. м. (земельна ділянка площею 99627,0 кв. м. по вул. Курортна, 10; земельна ділянка площею 38655,0 кв. м. по вул. Кірова; земельна ділянка площею 3221,0 кв. м. по вул. Курортна). Розділом І вказаного договору визначена грошова нормативна оцінка земельних ділянок, що передається в оренду, яка згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 19.12.2005 року №455, 456, 457 складає по вул. Курортна, 10 - 5012148,01 грн.; вул. Кірова - 2206867,90 грн.; по вул. Курортна - 70685,85 грн.

Рішенням Хмільницької міської ради Вінницької області 56 сесії 5 скликання від 01.12.2009 року введено в дію нормативно-грошову оцінку земель міста для землевласників та землекористувачів, як юридичних осіб, так і фізичних осіб з 01.01.2010 року. Зокрема, п. 4 рішення передбачено, що юридичним особам - платникам земельного податку та фізичним особам - суб'єктам господарювання до 01.02.2010 року подати Хмельницькій ОДПІ розрахунок плати за землю чи орендної плати на 2010 рік, виходячи з нової затвердженої грошової оцінки землі, та внести відповідні зміни до договорів оренди земельних ділянок до 01.04.2010 року.

16.08.2011 року між ТОВ "Санаторій "Поділля" та Хмільницькою міською радою сторонами укладено угоду про внесення змін до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки від 11.08.2006 року, зареєстрованого у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії "Центру ДЗК" від 10.02.2010 року за № 041006600008, відповідно до умов якої збільшено розмір грошової нормативної оцінки земельних ділянок, що передається в оренду та розмір орендної плати земельної ділянки складає - 810122,01 грн.

З 12.03.2012 року по 20.04.2012 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. За наслідками вищезазначеної перевірки складено акт № 8-23-05413669 від 26.04.2012 року (а.с.19-24). В ході проведеної перевірки позивачу податковим органом встановлено порушення п. 288.3, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. За наслідками якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004171501 від 06.12.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання в сумі 597420,38 грн. з них: за основним платежем -538 307,21 грн. та за штрафними санкціями - 59 113,17 грн. (а.с.8). Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, позивач 14.12.2012 року оскаржив його до ДПС у Вінницькій області. Рішенням ДПС у Вінницькій області № 21015/10/10-02-11 від 19.12.2012 року первинну скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0004171501 від 06.12.2012 року - без змін. (а.с. 12-15). Не погоджуючись з рішенням ДПС у Вінницькій області щодо розгляду первинної скарги, позивач звернувся до ДПС України із аналогічною скаргою. За наслідками якого скарга залишена без задоволення, а рішення - без змін (а.с.16-18).

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що умови договору оренди (включаючи і умови щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Оскільки рішення суду про розірвання договору оренди або внесення до нього змін відсутнє, то до укладення угоди до договору оренди за взаємною згодою сторін у податкового органу відсутні підстави збільшувати суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду І інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Правові засади оренди землі визначені ч. 1 ст. 2 Закон України "Про оренду землі", у відповідності з якою, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договорів оренди земельної ділянки.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (чинного на момент спірних правовідносин) було передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно з ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Наведеними Законами не встановлювався мінімальний розмір орендної плати за землі комунальної власності, а в даному випадку визначався від розміру грошової оцінки.

01.01.2011 року набули чинності положення п. 5 ст. 288 ПК України, якими передбачено, що розмір орендної плати встановлюється договором, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, який встановлюється цим розділом.

Приймаючи Податковий кодекс України, законодавець не вносив зміни до Закону України "Про оренду землі" в частині приведення у відповідність мінімального розміру орендної плати за землі комунальної власності за договорами укладеними до 01 січня 2011 року.

З аналізу наведених норм суд І інстанції дійшов вірного висновку, що положення згаданої статті Податкового кодексу України застосовуються лише до правочинів, які укладенні після 01.01.2011 року.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 125, 126 Земельного кодексу).

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди, строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Разом з тим, у подібних правовідносинах законодавець чітко встановив у ст. 30 Закону України "Про оренду землі", що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки істотними умовами договору оренди землі є зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, то в даному випадку має бути по-перше - згода сторін, по-друге додаткова письмова угода, яка проходить державну реєстрацію в органах державного земельного кадастру.

Згідно ст. 15 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що при поновленні договору оренди, зміні умов договору щодо розміру орендної плати, вони набувають чинності після їх державної реєстрації та застосовуються до відносин, що виникають при виконанні зобов'язань за договором, що укладений на новий строк.

За змістом укладеного договору між позивачем та міською радою, зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін або на підставі судового рішення (Розділ 5). Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації в Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії "Центру ДЗК" (Розділ 9).

16.08.2011 року на підставі рішення 56 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання №610 від 01.12.2009 року за взаємною згодою сторін була укладена угода, відповідно до якої внесено зміни у розмір земельної ділянки, що орендується та у розмір її оплати.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд також вірно зазначив, що податковим органом в обґрунтування своєї позиції не надано доказів недійсності договору оренди відповідно до вимог ст. 204 ЦК України. При цьому згідно із ст. 629 ЦК України договори є обов'язковими для виконання сторонами.

В даному випадку ні Податковий кодекс України, ні інший нормативно-правовий акт не мають прямої вказівки на обов'язковість укладення додаткових угод, відтак зміна розміру орендної плати, визначеної в договорі оренди, як суттєвої умови договору, можлива лише за згодою сторін, шляхом внесення до них відповідних змін.

Крім того, договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 11.06.2013 року у справі за № 21-443а12.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, позивач сплачував орендну плату в тому розмірі, який встановлений договором, що відповідає вимогам ПК України, яким передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 липня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.