Постанова № 32541673, 10.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року 810/2924/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Борисенко Є.С.,

представника відповідача - Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 29.04.2013 № 0001252201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" у загальній сумі 101604,00 грн., з яких: 81283,00 грн. - за основним платежем, 20321,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.04.2013 № 0001242201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 93950,00 грн.;

від 29.04.2013 № 0001262201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" у загальній сумі 229994,00 грн., з яких: 183995,00 грн. - за основним платежем, 45999,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за надані транспортно-експедиційні послуги, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за надані послуги. За твердженнями податкового органу, господарські операції в дійсності мали фіктивний характер, а договір та інші документи складені сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Як стверджує податковий орган, контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеним договором, у нього відсутні транспортні засоби, а зі змісту представлених позивачем первинних фінансово-господарських документів убачається, що з урахуванням вказаного в них часу надання послуг, їх обсягу, відстані, наявних в документах суперечностей та недоліків, надати передбачені договором послуги неможливо з об'єктивних причин. Таким чином, укладений між позивачем та його контрагентом договір є нікчемним і таким, що порушує інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - транспортно-експедиційні послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 17.02.2000 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво будівельних виробів із пластмас (основний); виробництво інших готових металевих виробів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство.

У лютому 2012 року Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області ДПС направила на адресу позивача лист від 13.02.2013 року № 1147/10/2200/290 про надання пояснень та документального підтвердження щодо правильності обчислення податків і зборів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" за вересень та жовтень 2012 року, зокрема: договори; податкові накладні; відповідні видаткові накладні та довіреності; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); розрахункові документи; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за відповідний період; податкові накладні тощо.

Разом із супровідним листом від 21.02.2013 № 40/02-27 позивач надав податковому органу витребувані документи, окрім документів, що підтверджують транспортування товарів позивача.

У квітні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" за період з 01.09.2012 по 31.10.2012 (акт перевірки від 12.04.2013 № 337/22-01/30770195).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 175233,33 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2012 року - на 81283,33 грн.; за жовтень 2012 року - на 93950,00 грн.;

пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 183995,00 грн., в тому числі по періодах: за 9 місяців 2012 року - на 85347,50 грн.; за 2012 рік - на 183995,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з приводу отримання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, які здійснювались на підставі договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта". На думку посадових осіб податкового органу, транспортно-експедиційні послуги вказаним контрагентом в дійсності не надавались, адже він не має для цього транспортних засобів та відповідних адміністративно-господарських можливостей. Позивач не надав податковому органу документи, що підтверджують транспортування товару ні на письмову вимогу, ні під час перевірки, ні разом із запереченнями на акт перевірки, тому на думку суб'єкта владних повноважень, договір укладено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань, він є нікчемним, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби прийнято три податкових повідомлення-рішення:

від 29.04.2013 № 0001252201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" у загальній сумі 101604,00 грн., з яких: 81283,00 грн. - за основним платежем, 20321,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.04.2013 № 0001242201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 93950,00 грн.;

від 29.04.2013 № 0001262201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" у загальній сумі 229994,00 грн., з яких: 183995,00 грн. - за основним платежем, 45999,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача докази на підтвердження факту отримання транспортно-експедиційних послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" (заявки на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні, довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей тощо), а також зобов'язав надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані вказаного контрагента.

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У серпні 2012 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" (виконавець) укладено договір від 01.09.2012 № 4, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу позивача автомобільним транспортом, а саме: організувати перевезення вантажу; консультувати замовника при складанні транспортної схеми перевезення, оформлення документів, необхідних для перевезення та супроводження вантажу; передати замовнику документи, підписані одержувачем товару в місці розвантаження для звіту перед податковими органами (товарно-транспортні накладні з печаткою виконавця та одержувача товару); прийняти вантаж від відправника, здійснити кріплення та укриття вантажу; здавання вантажу у пункті призначення одержувачу тощо.

Вартість послуг визначалась у кожному випадку окремо за домовленістю сторін і фіксувалась у рахунку-фактурі. Загальна вартість послуг, що надавались Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта", становила 1051400,00 грн., у тому числі ПДВ - 175233,33 грн.

Згідно з умовами договору організація перевезення вантажу здійснювалась виконавцем на підставі замовлень позивача. Так, впродовж вересня - жовтня 2012 року позивач склав 173 замовлення на перевезення вантажу за маршрутами від міста Запоріжжя до різних міст на території України (Київ, Житомир, Кіровоград, Луцьк, Львів, Одеса, Херсон, Черкаси тощо). Усі замовлення містять відомості про маршрут транспортування, марку автомобіля, його номерний знак, номерний знак причепу.

На підтвердження факту отримання транспортно-експедиційних послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" позивач представив суду копії 173 товарно-транспортних накладних та 173 актів приймання-передачі наданих послуг.

З досліджених судом товарно-транспортних накладних убачається, що в якості автомобільного підприємства зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Шоковіта", замовником перевезення - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна", вони містять відомості про транспортний засіб (державний номер), вантаж та його вартість, пункт розвантаження - відповідний населений пункт на території України.

З аналізу замовлень позивача та товарно-транспортних накладних убачається, що перевезення здійснювалось автопідприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" на 120 автомобілях різних марок, у кожному випадку перевезення здійснював один водій.

З наданих позивачем 173 товарно-транспортних убачається, що в жодному випадку вантажно-розвантажувальні операції не здійснювались (відповідні графи в товарно-транспортних накладних не заповнені), в 20 товарно-транспортних накладних відсутні відомості про одержання товару (т. 3 а.с. 235; т. 4 а.с. 2, 35, 68, 89; т. 5 а.с. 21, 28, 32, 62, 71, 78, 94, 161, 207; т. 6 а.с. 13, 166; т. 7 а.с. 46, 78; т. 8 а.с. 65, 97).

Листом від 02.04.2013 № 481/9/22-01/518 Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області звернулась до органів ДАІ з приводу надання інформації про те, чи належать транспортні засоби, на яких здійснювалось перевезення вантажу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Шоковіта". З листа від 08.05.2013 № 287 Вишгородського відділення РЕР ДАІ при УДАІ ГУМВС України у Київській області убачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" перелічені у запиті транспортні засоби не зареєстровані.

Крім того, на підтвердження факту отримання транспортно-експедиційних послуг позивач надав суду копії 173 видаткових накладних на товар, який перевозився Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта", та деякі з довіреностей одержувачів вантажу на одержання товарно-матеріальних цінностей. Однак, як з'ясувалось, в усіх довіреностях містяться відомості про товар, який не відповідає товару, який передавався згідно з видатковими накладними ні за найменуванням, ні за ціною, ні за обсягом.

З досліджених судом заявок на перевезення, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних та податкових накладних убачається, що для кожного перевезення усі пов'язані з ним документи складались в один день - день перевезення.

Аналізуючи маршрути перевезення з точки зору часу (один день), відстані між пунктами завантаження та розвантаження товару, часу, необхідного вантажному автомобілю для подолання такої відстані, виконання вантажно-розвантажувальних операцій та відпочинку водія, робочого часу підприємств суд дійшов висновку, що виконати ці операції з оформленням документів в один день за об'єктивних обставин видається неможливим.

Так, за даними інформаційної системи "АвтоТрансИнфо www.ATI.su" для здійснення перевезення автомобільним транспортом за маршрутом "Запоріжжя - Іллінці - Львів - Луцьк", не враховуючи часу на виконання вантажно-розвантажувальних операцій та відпочинку водія, необхідно витратити 21 год. 51 хв.; за маршрутом "Запоріжжя - Житомир" - 11 год. 52 хв.; за маршрутом "Запоріжжя - Київ" - 10 год. 06 хв.

Згідно з Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин, а для водіїв транспортних засобів, що здійснюють перевезення великовагових, та (або) великогабаритних, та (або) небезпечних вантажів, змінний період керування, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 8 годин. Після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку, при цьому, перерва для відпочинку та харчування не включається в робочий час водія. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 10 послідовних годин.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" кошти в сумі 948000,00 грн., у тому числі ПДВ - 158000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, що містяться у матеріалах справи. Кредиторська заборгованість позивача становить суму 103400,00 грн.

З приводу відображення вказаних господарських операцій у податковій звітності судом встановлено наступне.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни послуг (робіт) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" 173 податкових накладних на загальну суму 1051400,00 грн., у тому числі ПДВ - 175233,33 грн.

Суми податку на додану вартість (175233,33 грн.) на підставі вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2012 року - у сумі 81283,00 грн. та жовтень 2012 року - у сумі 93950,00 грн., відобразив у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідні податкові звітні періоди, а кошти у сумі 876166,67 грн. (вартість послуг без ПДВ) включив до складу валових витрат і врахував при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2012 року.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" є юридичною особою, що зареєстрована 15.03.2005 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт. Стан юридичної особи - відкрито провадження у справі про банкрутство. Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 по справі 904/3825/13 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" (оголошення опубліковане в офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр", № 113, 26 червня 2013 року).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" у складі ціни транспортно-експедиційних послуг, а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаному контрагенту в оплату за послуги за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання позивачу транспортно-експедиційних послуг, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично транспортно-експедиційні послуги Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" позивачу не надавались. Вказане підприємство неспроможне надати послуги, описані у представлених позивачем первинних фінансово-господарських документах, адже в нього відсутні транспортні засоби та відповідні адміністративно-господарські можливості, а надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом впродовж одного дня, виходячи з відстані між пунктами завантаження та розвантаження товару, часу, необхідного вантажному автомобілю для подолання такої відстані, виконання вантажно-розвантажувальних операцій та відпочинку водія, робочого часу підприємств, за об'єктивних обставин є неможливим.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є правильними, а податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0001252201 та від 29.04.2013 № 0001242201, - правомірними.

З приводу податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту надання позивачу транспортно-експедиційних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта". Таким чином, ці документи не відтворюють реального стану речей і фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Це означає, що віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" в оплату за транспортно-експедиційні послуги, вчинено позивачем незаконно, а податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0001262201 прийнято податковим органом правомірно.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 липня 2013 р.