Рішення № 32541405, 18.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2013 р.

Справа № 902/875/13

Провадження № 3/902/27/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплокомуненерго" , код ЄДРПОУ 33126849 (вул. 600- річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

до: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці Західного територіального квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 08320218 (вул. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21011)

про стягнення 216 373,76 грн. заборгованості

При секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача : Клімішина О.М. , за довіреністю № 02/418 від 26.02.2013 р.

відповідача : Ткачук О.С., за дорученням № 25 від 03.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ :

КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" , м. Вінниця звернулось з позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці Західного територіального квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення 216 373,76 грн., з яких 192 824,18 грн. боргу, 14 396,24 грн. пені та 9 153,34 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 14.06.2013 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 902/875/13 та призначено її до розгляду на 02.07.2013 р.

02.07.2013 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог , яка прийнята судом до розгляду. Згідно з заявою про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 217 173,76 грн. , з яких 193 624,18 грн. боргу, 9 153,34 грн. - 3% річних та 14 396,24 грн. пені за період з 11.07.2012 р. по 01.06.2013 р.

Ухвалою суду від 02.07.2013 р., по заяві позивача розгляд справи було відкладено на 18.07.2013 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В засіданні суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог , якою просить стягнути з відповідача 217 149,63 грн. , з яких 193 624,18 грн. боргу за період з червня 2012 р. по квітень 2013 р. , 9 153,34 грн. - 3% річних та 14 372,11 грн. пені за період з 11.07.2012 р. по 01.06.2013 р. Дану заяву прийнято судом до розгляду.

В засіданні представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі, посилаючись на докази додані до позовної заяви.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в засіданні суду проти задоволення позовних вимог заперечує, мотивуючи тим , що дійсно станом на 01.07.2013 р. існує заборгованість перед позивачем в сумі 216 548,88 грн., але відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету. Не достатнє фінансування КЕКВ призвело до виникнення заборгованості перед постачальником - позивачем. За період з січня 2013 року надійшла дуже незначна сума для оплати послуг з постачання теплової енергії, проте всі вони використовуються для погашення заборгованості та опати поточних рахунків. При надходженні коштів сума боргу буде погашена в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та додані по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 26.01.2012 р. між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Вінниці (Споживач) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницямісктеплоенерго" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю - продаж теплової енергії за державні кошти № 5502, строк дії якого з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. (п. 5.1.Договору).

Судом встановлено , що 21.03.2013 р. між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Вінниці (Споживач) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницямісктеплоенерго" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю - продаж теплової енергії за державні кошти № 896, строк дії якого з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. (п. 5.1.Договору).

За умовами договорів постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни , передбачені договорами (п. 1.1. Договорів).

Відповідно до розділу 4 Договорів оплата за теплову енергію проводиться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку. Споживач щомісячно , протягом дії Договорів , вносить плату за приєднане теплове навантаження , визначене в додатках до договорів та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показників приладів обліку або за їх відсутності, розрахунково , відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Остаточні розрахунки за договорами повинні бути проведені споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Також сторони домовились, що за наявності боргу у споживача за теплову енергію постачальник має право зараховути кошти , що надійшли від споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України (п. 4.7. Договору).

Розділами 7 договорів сторони передбачили відповідальність сторін за неналежне виконання умов договорів. Зокрема п. 7.4.3. сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію в у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення , якщо інше непередбачено законодавством.

Крім того , сторонами було підписано ряд додатків до договорів , яким було визначено обсяги постачання теплової енергії , тарифи на теплову енергію, порядок постачання, припинення , подачі та обліку теплової енергії.

В судовому засіданні встановлено , що позивач за період з червня 2012 р. по квітень 2013 р., на умовах договорів № 5502 від 26.01.12 р. та № 896 21.03.2013 р., поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 566 381,42 грн. , що стверджується обопільно підписаними сторонами актами здачі - приймання виконаних послуг за вказаний період (а. с. 23-33) та розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с.34).

Відповідач за цей же період в добровільному порядку оплатив позивачу кошти за постачання теплової енергії в сумі 840 708,04 грн. , що стверджується наданими позивачем виписками з банку за період з 23.06.2012 р. по 02.04.2013 р.

Разом з тим , судом встановлено , що господарським судом Вінницької області рішенням по справі № 4/47/2012/5003 від 09.07.2012 р. з відповідача стягнуто на користь позивача 443 718,46 грн. боргу за період з вересня 2011 р. по червень 2012 р. , 10 000 грн. пені, 559,54 грн. - інфляційних втрат та 4 262,80 грн. - 3% річних, а також судовий збір в сумі 9410 грн. З метою виконання вказаного рішення суду позивачем, на підставі п. 4.7. договорів , при надходженні коштів від відповідача в сумі 840 708,04 грн. частина їх ( в сумі 467 950,80 грн.) була направлена на погашення заборгованості за період з вересня 2011 р. по червень 2012 р. , а інша частина в сумі 372 757,24 грн. на погашення оплати послуг з теплопостачання за період з червня 2012 р. по квітень 2013 року.

Таким чином , заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію на умовах договорів № 5502 від 26.01.12 р. та № 896 21.03.2013 р. за період з червня 2012 р. по квітень 2013 р. складає 193 624,18 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін ) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договорами № 5502 від 26.01.12 р. та № 896 21.03.2013 р., щодо здійснення розрахунків він є боржником, що прострочив.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів оплати в добровільному порядку боргу в сумі 193 624,18 грн. за період з червня 2012 р. по квітень 2013 р., а тому дані позовні вимоги слід задоволити.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14 372,11 грн. - пені за період з 11.07.2012 р. по 01.06.2013 р. та 9 153,34 грн. - 3% річних за період з 11.07.2012 р. по 01.06.2013 р. , за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 7.4.3. договорів № 5502 від 26.01.2012 р. та № 896 від 21.03.2013 р. сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію в у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення , якщо інше непередбачено законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Судом проведено перевірку правильності нарахування пені, внаслідок чого встановлено, що позивач просить стягнути пеню за період з 11.07.2012 р. по 01.06.13 р. по кожному акту наданих послуг окремо.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойка є оперативним способом боротьби з неналежним виконанням зобов'язання, яким можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, які ним викликані.

Судом проведено розрахунок пені за період з 11.07.2012 р. по 01.06.13 р. відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України по кожному рахунку окремо.

При перерахунку пені (з кінцевою датою нарахування - 01.06.2013р., оскільки зазначена дата визначена позивачем в розрахунку) сума пені складає 15 674,73 грн. згідно наведеного розрахунку.

За прострочку оплати рахунку за червень 2012 року в сумі 11 462,35 грн. за період з 11.07.12 р. по 10.01.13р. сума пені складає 864,37 грн.

За прострочку оплати рахунку за липень 2012 року в сумі 11 462,35 грн. за період з 13.08.12 р. по 12.02.13р. сума пені складає 864,37 грн.

За прострочку оплати рахунку за серпень 2012 року в сумі 11 462,35 грн. за період з 11.09.12р. по 10.03.13 р. сума пені складає 850,28 грн.

За прострочку оплати рахунку за вересень 2012 року в сумі 11 462,35 грн. за період з 11.10.12 р. по 10.04.1 р. сума пені складає 854,98 грн.

За прострочку оплати рахунку за жовтень 2012 року в сумі 13 018,21 грн. за період з 12.11.12 р. по 10.05.13 р. сума пені складає 965,70 грн.

За прострочку оплати рахунку за листопад 2012 року в сумі 50 362,96 грн. за період з 11.12.12 р. по 01.06.13 р. сума пені складає 3 570,82 грн.

За прострочку оплати рахунку за грудень 2012 року в сумі 96266,40 грн. за період з 11.01.13 р. по 01.06.13 р. сума пені складає 5617,74 грн.

За прострочку оплати рахунків за січень, лютий, березень 2013 року (з урахуванням здійснених відповідачем розрахунків) в сумі 76 194,75 грн. за період з 11.04.13 р. по 01.06.13 р. сума пені складає 1 628,27 грн.

За прострочку оплати рахунку за квітень 2013 року в сумі 55 747,27 грн. за період з 13.05.13 р. по 01.06.13 р. сума пені складає 458,20 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 372,11 грн. пені.

Відповідно до ст.. 82,83 ГПК України суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог., а тому позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 14 372,11 грн.

Перевіркою розрахунку 3 % річних проведеного позивачем за період з 11.07.2012 року по 01.06.2013 року, судом помилок не виявлено, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 9 153,34 грн.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимоги ухвали, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову, з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України .

18.07.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 35, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці Західного територіального квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 08320218 (вул. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21011) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплокомуненерго" , код ЄДРПОУ 33126849 (вул. 600- річчя, 13, м. Вінниця, 21100) 193 624,18 грн. боргу; 9 153,34 грн. - 3% річних, 14 372,11 грн. пені; 4342,99 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 липня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи