Постанова № 32539617, 15.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2013 р. Справа № 802/792/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Загороднього Є.С.

представника відповідача: Радзіковської І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Регіон"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

26 лютого 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Регіон» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Регіон», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) від 31.01.2013 року № 0000132200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.11.2009р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2009р. по 30.06.2011р. складено акт від 12.01.2012р. № 70/2201/36830254, в якому зафіксовані порушення, зокрема, п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, абз. «б» п.п. 11.2.3 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 145.1 ст. 145, п. 146.1, п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 82025,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132200 від 31.01.2012 року, яким ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 82025,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 18051,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, та, відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодилась із заявленими позовними вимогами з підстав, викладених у письмових запереченнях № 5847 від 20.03.2013 року, в яких зазначено, що Вінницька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 15.09.2011р. по 27.09.2011р. та з 27.12.2011р. по 04.01.2013р. державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.11.2009р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2009р. по 30.06.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 12.01.2012р. № 70/2201/36830254 (надалі - акт перевірки).

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фінансова компанія «Регіон», зокрема, п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, абз. «б» п.п. 11.2.3 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 145.1 ст. 145, п. 146.1, п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 82025,00 грн., у тому числі:

за 1 квартал 2010 року в сумі -52352,00 грн.;

за 2010 рік в сумі 72199,00 грн., у т.ч.: за 4 квартал 2010 року в сумі - 19847 грн.;

за 1 квартал 2011 року в сумі 4488 грн.;

за 2 квартал 2011 року в сумі 5338 грн.

31 січня 2012 року, на підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132200, яким ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 82025,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 18051,00 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив із наступного.

Так, в акті перевірки зазначено, що в перевіряємий період товариством занижено об`єкт оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 329956,00 грн., у тому числі:

- за 1 квартал 2010 року занижено об`єкт оподаткування в сумі - 209410,00 грн.;

- за 2010 рік занижено об`єкт оподаткування в сумі 288798,00 грн., у т.ч.: за 4 квартал 2010 року в сумі - 79388,00 грн.;

- за 1 квартал 2011 року занижено об`єкт оподаткування в сумі 17950 грн.;

- за 2 квартал 2011 року занижено об`єкт оподаткування в сумі 23208,00 грн.

Таке заниження об`єкту оподаткування призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 85025,00 грн., у тому числі:

- за 1 квартал 2010 року в сумі -52352,00 грн.;

- за 2010 рік в сумі 72199,00 грн., у т.ч.: за 4 квартал 2010 року в сумі - 19847 грн.;

- за 1 квартал 2011 року в сумі 4488 грн.;

- за 2 квартал 2011 року в сумі 5338 грн.

Дані порушення виникли в результаті заниження валових доходів на загальну суму 17950,00 грн.; завищення валових витрат на загальну суму 264380,00 грн.; завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок амортизації основних засобів на загальну суму 23208,00 грн.; завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 24418,00 грн.

Заниження ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» валових доходів на загальну суму 17950,00 грн. відбулося в зв`язку з наступним.

Так, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що на порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 , п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено доходи отримані від продажу послуг в 1 кварталі 2011 року на загальну суму 17950,00 грн., що призвело до заниження валових доходів в 1 кварталі 2011 року на суму 17950,00 грн.

До таких висновків перевіряючі прийшли з наступних підстав.

Так, у 1 кварталі 2011 року занижено дохід на загальну суму 28450,00 грн. внаслідок не включення товариством до складу валового доходу по рядку 01.1 Декларації отриманих коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок протягом 1 кварталу 2011 року від фізичних осіб - партнерів корпорації, згідно укладених договорів, у вигляді отриманих відсотків за обслуговування в загальній сумі 28450,00 грн. В бухгалтерському обліку товариства здійснені наступні бухгалтерські проводки за 1 квартал 2011 року: Дт 311 Кт 361 на суму - 28450,00 грн., Дт 361 Кт 703 на суму - 28450,00 грн.

В свою чергу, у 1 кварталі 2011 року завищено доходи на загальну суму 10500,00 грн. внаслідок не виключення товариством зі складу валового доходу по рядку 01.1 Декларації повернутих коштів фізичним особам - за вартість підготовки документів, в зв`язку з розірваними договорами, а саме: 22.02.2011р. товариством повернуті кошти ОСОБА_3 в сумі - 6000,00 грн. згідно договору № 01674 від 30.12.2010р.; 03.02.2011р. товариством повернуті кошти ОСОБА_4 в сумі - 1200,00 грн. згідно договору № 01725 від 03.12.2010р.; 07.02.2011р. товариством повернуті кошти ОСОБА_4 в сумі - 1200,00 грн. згідно договору № 01725 від 03.12.2010р.; 07.02.2011р. товариством повернуті кошти ОСОБА_5 в сумі - 2100,00 грн. згідно договору № 01708 від 26.10.2010р. В бухгалтерському обліку товариства здійснені наступні бухгалтерські проводки: Дт 311 Кт 6811 на суму - 10500,00 грн., Дт 6811 Кт 311 на суму - 10500,00 грн.

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, як зазначено в письмових запереченнях ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» до акту перевірки від 12.01.2012р. № 70/2201/36830254, основною статтею доходу в діяльності товариства є заключення договорів товарної позики (товарного кредиту) з Партнерами та отримання оплати за підготовку документів.

Кошти, які сплачували (сплачують) Партнери на погашення отриманої позики (чи позики, що мають отримати) надходять на інший рахунок товариства. Згідно умов договору з Партнерами, ці кошти не належать товариству на правах власності.

В усних поясненнях, наданих під час розгляду справи, представник позивача зазначив, що у ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» є два рахунки, з яких один рахунок, основний рахунок товариства, на який перераховуються його власні кошти, а інший, рахунок фонду, на який перераховують кошти Партнери.

В свою чергу, відсотки за обслуговування надходили на інший рахунок товариства який є накопичувальним фондом.

Таким чином, на думку представника позивача, нарахування податку на прибуток на кошти за послуги надані товариством Партнерам відбувається в наступних періодах, тобто, після їх перерахунку з рахунку фонду на основний рахунок підприємства.

Однак, з такими твердження представника позивача суд не погоджується та підтримує позицію відповідача, викладену в акті перевірки, зважаючи на наступне.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

При цьому, відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає в себе загальний дохід від продажу (робіт, послуг).

Тобто, в даному випадку, загальний дохід ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» включає в себе і відсотки за обслуговування, оскільки такі відсотки сплачуються позивачу за надані ним послуги, а отже є доходом, отриманим від здійснення господарської діяльності.

Згідно із п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Зі змісту даної норми слідує, що датою збільшення валового доходу вважається перша подія, а, отже, саме зарахування на рахунок товариства коштів від партнерів в оплату послуг.

Таким чином, отримані позивачем доходи, а саме відсотки за обслуговування, на думку суду, повинні включатись до складу валових доходів товариства, з дати зарахування коштів на банківські рахунки останнього, в незалежності від того, чи такі рахунки є основними чи додатковими.

З приводу ж тверджень представника позивача щодо того, що товариством укладались з партнерами договори товарного кредиту, відсотки за користування яким не відносяться до складу валових витрат, варто зазначити наступне.

Так, відповідно до п.п. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

З дослідженого в судовому засіданні екземпляру договору, що укладались позивачем із його партнерами слідує, що предметом даного договору є надання можливості стати Партнером корпорації програми товариства, метою якої є купівля Партнером корпорації програми товару, зазначеного в Договорі.

В умовах надання Платіжних доручень для корпорації програми Фінансова компанія «Регіон», які є невід`ємним додатком до договору, визначено, що відсоток за обслуговування - це адміністративні витрати товариства, які пов`язанні з виконанням договору.

З урахуванням положень п.п. 1.11.2 п. 1.11 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", договори, укладені товариством з партнерами, не містять ознак договору товарного кредиту, а тому не є такими.

При цьому, навіть якщо припустити, що вищевказані договори є договорами товарного кредиту, то, відповідно до п.п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором, а не дата перерахування таких процентів, а в даному випадку відсотків, з накопичувального фонду на основний фонд товариства, як про те зазначає представник позивача.

Щодо завищення ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» валових витрат на загальну суму 264380,00 грн., то під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, абз. «б» п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством безпідставно включено до складу валових витрат послуги консультування з питань комерційної діяльності, послуги по виготовленню та поставлянню поліграфічної продукції, рекламні послуги, фактичне надання (отримання) та розміщення яких не підтверджено відповідними документами, що свідчать про виготовлення та розміщення такої реклами у будь-які формі , що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 264380,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року в сумі - 209410,00 грн., за 4 квартал 2010року в сумі - 54970,00 грн.

Завищення валових витрат в 1 кварталі 2010 року на загальну суму 209410,00 грн. виникло за рахунок наступного.

Так, 22.03.2010р. товариством перераховано грошові кошти на рахунок СПД ОСОБА_6 за надання послуг консультування з питань комерційної діяльності на суму 31500,00 грн., згідно укладеного договору про надання консультаційних послуг б/н від 05.03.2010р. Фактичне надання послуг товариство підтверджує актом виконаних робіт про надання послуг № ОУ - 0000104 від 30.03.2010р. на суму 31500,00 грн., в якому не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об`єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесенні витрати на здійснення даних послуг, відсутня безпосередня пов`язаність з господарською діяльністю товариства.

25.03.2010 року товариством перераховано грошові кошти на рахунок СПД ОСОБА_7 за надання послуг по розробці рекламної компанії на суму 12850,00 грн., згідно укладеного договору про надання рекламних послуг б/н від 25.03.2010р. Фактичне надання послуг товариство підтверджує актом виконаних робіт про надання послуг по розробці концепції рекламної компанії та брендарин б/н від 25.03.2010р. на суму 12850,00 грн., в якому не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано які розроблено концепції рекламної компанії, об`єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутня безпосередня пов`язаність з господарською діяльністю товариства.

29.03.2010 року товариством перераховано грошові кошти на рахунок СПД ОСОБА_7 за надання послуг по розробці макетів та ескізів рекламних блоків на суму 45650,00 грн., згідно укладеного договору про надання рекламних послуг б/н від 25.03.2010р. Фактичне надання послуг товариство підтверджує актом виконаних робіт про надання послуг по розробці макетів та ескізів рекламних блоків б/н від 29.03.2010р. на суму 45650,00 грн., в якому не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано які розроблено макети та ескізи рекламних блоків, об`єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутня безпосередня пов`язаність з господарською діяльністю товариства.

31.03.2010 року товариством перераховано грошові кошти на рахунок СПД ОСОБА_7 за надання послуг по розповсюдженню рекламних матеріалів на суму 19410,00 грн., згідно укладеного договору про надання рекламних послуг б/н від 25.03.2010р. Фактичне надання послуг товариство підтверджує актом виконаних робіт про надання послуг по розповсюдженню рекламних матеріалів б/н від 28.03.2010р. на суму 19410,00 грн., в якому не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано які розповсюджувались, коли і де рекламні матеріали, об`єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутня безпосередня пов`язаність з господарською діяльністю товариства.

Також, товариством включено до складу валових витрат послуги на загальну суму 100000,00 грн., які надані СПД ОСОБА_7, про що свідчить акт виконаних робіт про надання послуг б/н від 28.03.2010р. на загальну суму 100000,00 грн., а саме: розробка макетів та ескізів на суму 28085,00 грн., розповсюдження рекламних матеріалів на суму 26765,00 грн., консультації з питань комерційної діяльності на суму 45150,00 грн., в якому не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано які розроблено макети та ескізи, які рекламні матеріали, коли і де розповсюджувались, об`єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутня безпосередня пов`язаність з господарською діяльністю товариства.

Що стосується завищення валових витрат в 4 кварталі 2010 року на загальну суму 54970,00 грн., то, в даному випадку, таке завищення виникло за рахунок наступного.

Так, 07.10.2010 року товариством перераховано грошові кошти на рахунок СПД ОСОБА_7 за надання послуг консультування з питань комерційної діяльності на суму 14850,00 грн., згідно укладеного договору про надання консультаційних послуг б/н від 25.03.2010р. Фактичне надання послуг товариство підтверджує актом виконаних робіт про надання послуг б/н від 06.10.2010р. на суму 14850,00 грн., в якому не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об`єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутня безпосередня пов`язаність з господарською діяльністю товариства.

14.10.2010 року товариством перераховано грошові кошти на рахунок СПД ОСОБА_8 за виготовлення та постачання поліграфічної продукції (листівок) на суму 9520,00 грн., згідно укладеного договору № 17 від 10.10.2010р. Акт виконаних робіт про виготовлення та надання поліграфічної продукції відсутній, оприбуткування платником податків продукції/послуг відсутня.

17.12.2010 року товариством перераховано грошові кошти на рахунок СПД ОСОБА_8 за виготовлення та постачання поліграфічної продукції (календарів) на суму 30600,00 грн., згідно укладеного договору № 17 від 10.10.2010р. Акт виконаних робіт про виготовлення та надання поліграфічної продукції відсутній, оприбуткування платником податків продукції/послуг відсутня.

До перевірки посадовою особою ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» були надані договори про надання послуг та акти виконаних робіт про надання послуг. Проте в даних актах виконаних робіт не конкретизовано розширений зміст наданих послуг, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості наданих послуг та не відображено саме отримання платником податку результатів робіт (послуг). З документів, наданих до перевірки, неможливо встановити якого змісту та стосовно чого були надані послуги позивачу.

Таким чином, ні з наданих актів виконаних робіт, ні з договорів укладених з вищезазначеними СПД неможливо встановити зв'язок отриманих послуг з веденням основної фінансово-господарської діяльності товариства.

Суд погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Так, в статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2 ст. З вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В свою чергу, Порядком складання декларації з податку па прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 (із змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.03р. №271/7592, передбачено, що дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704 , первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами ви значена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 вищезазначеного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Із наведеного слідує, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

В свою чергу, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарські діяльності.

При цьому, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж 25%, є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати, як це визначено в абзаці «б» пп. 11.2.3 п. 11.2 ст.11 вищезазначеного Закону.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що для включення сум будь-яких витрат, сплачених як компенсація вартості товарі (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) платником податків, до складу валових витрат є необхідність їх використання в подальшій господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу в грошовій, матеріальні або нематеріальних формах.

В порушення даних норм, позивачем не надано доказів в підтвердження того, яким чином надані його контрагентами рекламні та консультаційні послуги, а також послуги по виготовленню та постачанню поліграфічної продукції, призвели до збільшення отримання доходу.

З витребуваних у позивача звітів про фінансові результати господарської діяльності ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» слідує, що в перевіряємий період, у останнього спостерігалось як збільшення отримання доходу, так і його спад.

Так, згідно звіту про фінансові результати за І квартал 2010 року, загальна сума доходу (виручки) товариства становила 422 тис. грн. Згідно звіту за І півріччя 2010 року , загальна сума доходу (виручки) товариства вже становила 1311 тис. грн.

Тобто за ІІ квартал 2010 року, після надання рекламних та консультаційних послуг позивачу його контрагентами, сума доходу товариства зросла на 889 тис.грн.

Однак, враховуючи те, що на консультаційні та рекламні послуги товариством витрачено 209410,00 грн., що становить 26 % (відсотків) від суми доходу товариства за ІІ квартал 2010 року, не можливо стверджувати, що саме ці послуги ефективно вплинули на фінансову результати позивача.

Крім того, представник позивача у судовому засідання не зміг чітко викласти свою позицію з приводу того, чому товариством замовлялась така велика кількість рекламної продукції, і за неї сплачувались такі значні суми, як і не зміг пояснити подвійного надання в 2010 року консультаційних послуг СПД ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_7, та як дані консультаційні послуги використовувались в подальшій господарській діяльності позивача та ким.

З пояснень представника позивача слідує, що послуги, які надавались СПД ОСОБА_6, полягали в надані консультації працівникам товариства з приводу спілкування з його Партнерами телефоном в режимі "гарячої лінії".

При цьому, жодних доказів в підтвердження того, скільки працівників товариства отримували дані консультації, як і доказів, на скількох працівників покладено обов`язки по спілкуванню з Партнерами в телефонному режимі, представником позивача суду не надано.

Таким чином, на думку суду, надані позивачу його контрагентами консультаційні та рекламні послуги ефективно не вплинули на збільшення доходів, під час здійснення товариством його господарської діяльності, а отже не можуть відноситись останнім до складу валових витрат, які враховуються при визначенні розміру податку на прибуток підприємства.

З приводу ж завищення ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок амортизації основних засобів на загальну суму 23208,00 грн. варто зазначити наступне.

Так, перевіркою встановлено, що на порушення вимог п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України, товариством невірно нарахована амортизація об`єкта основних засобів (6 група) за 2-й квартал 2011 року, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 23208,00 грн.

Під час судового розгляду справи представник позивача з приводу даного порушення зазначив, що дійсно таке порушення мало місце і факт завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок амортизації основних засобів пояснюється допущенням бухгалтером товариства арифметичної помилки при нарахуванні амортизації об`єктів основних засобів.

Таким чином, представник позивача визнав, що вказане порушення сталося з вини ТОВ «Фінансова компанія «Регіон», а отже, таке завищення призвело до збільшення валових витрат товариства, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням того, що факт завищення витрат ТОВ «Фінансова компанія «Регіон», що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок амортизації основних засобів на загальну суму 23208,00 грн., визнається його представником, суд приходить до висновку, що вказані порушення не підлягають доказуванню, а викладені в акті перевірки висновки щодо такого завищення є правомірними.

Щодо завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 24418,00 грн., то під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що на порушення п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством при нарахуванні амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2010 року зайво враховано нараховану амортизацію за 2 квартал 2010 року в сумі 12888,00 грн. та за 3 квартал 2010 року в сумі 11530,00 грн. під час перебування на спрощеній системі оподаткування, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 24418,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі - 24418,00 грн.

Товариство з 01.04.2010р. по 30.09.2010р. перебувало на спрощеній системі оподаткування та отримало свідоцтво про право сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємництва-юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування в 2010 році. В період перебування на спрощеній системі оподаткування, товариство нараховувало податкову амортизацію основних фондів за 2 квартал 2010 року в сумі 12888,00 грн. та за 3 квартал 2010 року в сумі 11530,00 грн., загальна сума яких склала 24418,00 грн.

В зв`язку з перевищенням дозволеної межі обсягу виручки, відповідно до ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва", товариство з 01.10.2010р. перейшло на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Тобто, з 4 кварталу 2010 року товариство вважається таким, що перебуває на загальні системі оподаткування і за підсумками звітного періоду товариством 18.04.2011р. подана до органу ДПС декларація з податку на прибуток підприємства за 2010 рік з урахуванням 1 та 4 кварталів 2010 року, тобто за період перебування на загальній системі оподаткування, де по рядку 07 Декларації задекларовано амортизаційні відрахування за 1, 2, 3, 4 квартали 2010 року, а необхідно було задекларувати за 1 та 4 квартали 2010 року, без врахування 2 та 3 кварталів 2010 року.

Таким чином, на думку відповідача, під час перебування товариства на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності нарахована податкова амортизація основних фондів за цей період (2-3 кв. 2010р.) не враховуються в наступному податковому періоді - тобто при нарахуванні амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2010 року.

Представник позивача, під час судового розгляду не погодився з такими висновками відповідача, зазначивши при цьому, що, на його думку, товариством правомірно нараховано податкову амортизацію основних фондів у 2,3 кварталах 2010 року під час перебування на спрощеній системі оподаткування. При цьому, представником позивача не заперечувався факт перебування ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» у 2, 3 кварталах 2010 року на спрощені системі оподаткування та отримання свідоцтва про право сплати єдиного податку.

Однак, суд не погоджується з твердження представника позивача, та вважає, що висновки, викладені в акті перевірки з приводу даного порушення, є правомірними зважаючи на наступне.

Так, відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

П.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

У свою чергу, статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (тут і далі по тексту Указ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на прибуток підприємств (п. 2).

При цьому, статтею 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" встановлено, що платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

З аналізу даних норм слідує, що платники єдиного податку повинні вести податковий облік лише за даним податком, і в період сплати єдиного податку не сплачують податок на прибуток підприємств, а, отже, не повинні нараховувати податкову амортизацію основних фондів, що включається до сум валових витрат при визначенні податку на прибуток підприємств.

В даному випадку, товариство мало право включати суму амортизаційних відрахувань до свого бухгалтерського обліку, але, жодним чином, не мало право включати вказану суму до податкового обліку.

Таким чином, на думку суду, позивачем, при нарахуванні амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2010 року, неправомірно враховано нараховану амортизацію за 2, 3 квартали 2010 року на загальну суму 24418,00 грн., що призвело до завищення ТОВ «Фінансова компанія «Регіон» амортизаційних відрахувань в 4 кварталі 2010 року на загальну суму 24418,00 грн.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України 3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ від 18.02.2013 року № 0000132200, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна