Ухвала суду № 32537819, 10.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 р.Справа № 821/429/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кредо-Строй» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Урспецтехніка» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кредо- Строй» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Укрспецтехніка», у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0008972200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 800 грн., з яких за основним платежем на 80 640 грн., за штрафними санкціями на 20 160 грн., та № 0008982200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 місяців 2012 року на 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали безпідставні висновки ДПІ у м. Херсоні стосовно безтоварності господарських відносин з ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» у вересні 2012 року. Відповідачу були надані всі документи, які підтверджують придбання ножичного підйомника у ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» у вересні 2012 року. Ці документи повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Висновки акту перевірки про те, що ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» порушило ст.ст.201, 203, 215, 216 ЦК України нічим не обґрунтовані, засновані виключно на акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 30.11.2012 року № 141/15-3/37125719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року. У вказаному акті наведено дані, що не відносяться до придбання позивачем ножичного підйомника у ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка». ДПІ у м. Херсоні не взято до уваги те, що техніка неодноразово проходила огляд на поставку та облік органами Держтехнагляду як при придбанні, так і при продажу, що підтверджено документально. Зазначає, що на податкові органи не покладено повноважень щодо підтвердження правових відносин. Податковий орган у акті перевірки посилається на порушення ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, а саме: на відсутність волевиявлення сторін на реальне настання обумовлених правочином правових наслідків. Проте законодавець не встановив, що правочин, укладений за відсутності волевиявлення сторін на реальне настання обумовлених ним наслідків, є нікчемним. Таким чином, законом прямо не встановлена недійсність правочину, укладеного із порушенням ч.5 ст.203 ЦК України, такий правочин не є нікчемним, а, отже, його недійсність може бути встановлена виключно у судовому порядку. Податковий орган не доводить, що укладений між ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» та його постачальником правочин, є таким, що порушує публічний характер, та в силу ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним. Отже, обставина щодо реальності настання правових наслідків договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» з ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка», підлягає доведенню в судовому порядку із дотриманням принципу змагальності сторін. Податковий орган вийшов за межу своєї компетенції, одноосібно встановивши в акті перевірки недійсність договору.

Спірні податкові повідомлення-рішення складено на підставі протиправних висновків акту невиїзної перевірки від 19.12.2012 року № 3042/22-4/36130691. Представник позивача зазначав, що податковий кредит платника податку на додану вартість складається з сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальнику товарів (робіт, послуг) у зв'язку з придбанням цих товарів (робіт, послуг) для використання у власній господарській діяльності платника податку в межах його оподатковуваних операцій та підтверджені належними податковими накладними. Ці вимоги були повністю виконані при формуванні податкового кредиту по відносинах з ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка», сплата вартості поставленого товару здійснена у безготівковому порядку. Вказує на те, що висновок про неможливість здійснення поставки товару від ПП «ТПК «Укрспецтехніка» відповідачем зроблений на підставі неповних даних про його господарські можливості здійснення операцій з поставки товарів.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що постачальник позивача ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» не знаходиться за юридичною адресою, не має складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з поставки товару. Оскільки ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» знаходиться у розшуку, то адреса на первинних документах не відповідає дійсності, тобто, первинні документи є недійсними. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Вказав на те, що дійсно у вересні 2012 року ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» продано позивачу ножичний підйомник, у зв'язку з чим було виписано видаткову та податкову накладні. ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» знаходилося і на даний час знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Сенявіна, 27. 26.11.2012 року податковим органом проводилася виїзна перевірка ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка», за результатами якої складено акт перевірки № 2688/22-4/37125719, яким було підтверджено знаходження підприємства за юридичною адресою.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 26.12.2012 року № 0008972200, № 0008982200.

Відповідачем на вказану постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 11.12.2012 року по 13.12.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» з питання підтвердження правових відносин з контрагентами покупцями за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3042/22-4/36130691 від 19.12.2012 року.

У висновках акту перевірки зазначено наступне - встановлено порушення:

1. ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» при декларуванні товарів від ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка»;

2. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на суму 80 640 грн.;

3. перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення 26.12.2012 року № 0008972200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 800 грн., з яких за основним платежем на 80 640 грн., за штрафними санкціями на 20 160 грн., та № 0008982200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 місяців 2012 року на 27 грн.

Під час проведення перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ податковим органом вивчалися взаємовідносини з постачальником ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» у вересні 2012 року. ДПІ у м. Херсоні використано акт від 30.11.2012 року № 141/15-3/37125719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року.

Згідно висновку зазначеного акту документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» із платниками податків за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, так як підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не встановлено місця проживання керівника, підприємство не має складських приміщень, автотранспортних засобів, трудових ресурсів. Таким чином, документально не підтверджено придбання ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» у ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» ножичного підйомника у вересні 2012 року.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про те, що правочин, здійснений ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» з ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України), та згідно ч.1 ст.203 ЦК України суперечить інтересам держави і має ознаки нікчемного.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що, з точки зору податкового законодавства України, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також, суд першої інстанції вірно вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Колегією судів встановлено, що позивач під час формування податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ виконав всі вимоги для відображення їх у податковій звітності.

За матеріалами перевірки позивача, які стали підставою для складення спірних податкових повідомлень-рішень, неправомірне формування податкового кредиту та від'ємного значення є наслідком незнаходження ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» за юридичною адресою, відсутність у відповідача інформації стосовно наявності у постачальника необхідних трудових та матеріальних ресурсів для фактичного здійснення господарської операції з поставки товару позивачу.

Між тим, факти встановлені судом першої інстанції в судовому засіданні, спростовують висновки податкового органу щодо безтоварності господарської операції позивача з вищевказаним контрагентом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» та ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» було укладено договір купівлі-продажу № 06/09-1 від 06.09.2012 року. Відповідно до п.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити на умовах цього Договору наступний Товар: ножичний підйомник Skyjack SJ 6832 RT (газо-бензиновий підйомник ножичного типу). Ціна Товару за даною угодою складає 484 000 грн. (п.1.2). Передача Товару здійснюється шляхом підписання актів прийому-передачі та видаткових накладних. Дата поставки товару є дата видаткової накладної та акту приймання-передачі з підписом Покупця (п.п.3.2, 3.3).

ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» на підставі специфікації до договору, видаткової накладної № РН-000013 від 20.09.2012 року, податкової накладної № 1 від 20.09.2012 року продало позивачу ножичний підйомник вартістю 484 000 грн., в тому числі ПДВ - 80 666,67 грн.

Ножичний підйомник було отримано представником ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» Малюк С.В. згідно довіреності від 20.09.2012 року та підтверджується актом прийому-передачі від 20.09.2012 року, підписаного керівниками підприємств.

Перевезення ножичного підйомника від ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» позивачу здійснювалося із залученням перевізника ФОП ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_3 згідно товарно-транспортної накладної № 20/09-1 від 20.09.2012 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» проведено у безготівковому порядку на повну суму, що не заперечується відповідачем у акті перевірки.

Колегія суддів наголошує, що в даному випадку предметом купівлі-продажу була спецтехніка, продаж та придбання якої передбачає відповідну реєстрацію в органах держтехнагляду з видачею державних номерів і технічного паспорту.

Позивачем надано свідоцтво про реєстрацію ножичного підйомника за ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» серія ВТ № 000355, рахунки № 12338 від 17.09.2012 року, № 12338 від 17.09.2012 року та квитанції від 17.09.2012 року про оплату ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» послуг ДП «Миколаївського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України» з державного технічного огляду, технічної експертизи, вартості номерного знака та свідоцтва про реєстрацію.

Після продажу ножичного підйомника ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» позивачу, його було переєстровано на ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй», про що свідчить свідоцтво про реєстрацію серія АС № 251047.

Поставка на облік та зняття з обліку ножичного підйомника органами держтехнагляду (в даному випадку територіальним управління Держгірпромнагляду у Херсонській області, про що свідчать відповідні штампи) виключає безтоварність операцій, оскільки саме цим органом фіксується факт наявності техніки та реєструється перехід права власності на техніку з продавця до покупця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента.

З досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції доказів слідує, що на час здійснення господарських відносин ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» було зареєстроване платником ПДВ. Відповідач не надав суду доказів того, що на час здійснення господарських відносин з ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» у ЄДРПОУ були в наявності записи про відсутність вказаного контрагента за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у м. Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання у нього товару з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкової та видаткової накладних, товарно-транспортної накладної, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операції з ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до вимог пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до вимог п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Із досліджених у судовому засіданні першої інстанції первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто, господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від цього контрагента є дійсними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ у м. Херсоні не надало належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду першої інстанції докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція з ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту, і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Колегія суддів вважає, що при здійснені господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Однією з основних підстав збільшення суми грошових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення вересня 2012 року ДПІ у м. Херсоні зазначає акт від 30.11.2012 року № 141/15-3/37125719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення у податковому обліку за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, яким встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, не встановлення місця проживання його керівника.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарська операція позивача з ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» мала місце 20.09.2012 року. Відповідачем не надано доказів того, що на момент вчинення господарської операції у вересні 2012 року в ЄДРПОУ було внесено запис про відсутність ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» за юридичною адресою.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, податковим органом в період з 20.11.2012 року по 22.11.2012 року проводилася виїзна позапланова перевірка ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка», результати якої оформлено актом від 26.11.2012 року № 2688/22-4/37125719, і яким підтверджено знаходження ТОВ «ТПК «Укрспецтехніка» за юридичною адресою: м. Херсон, вул. Сенявіна, 27.

Відповідачем не надано доказів на обґрунтування своїх заперечень, які підтверджували б, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Фактично відповідач збільшив суму грошових зобов'язань та зменшив від'ємне значення підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто, ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлена податкова накладна, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставленого товару, належним чином оформлена та здана до ДПІ у м.Херсоні податкова декларація, тобто, позивачем виконані всі вимоги Податкового кодексу України, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Колегія суддів зазанчає, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м. Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорювана стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м. Херсоні не надала суду першої та апеляційної інстанцій, і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ «ВКФ «Кредо-Строй» є обґрунтованими, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 26.12.2012 року № 0008972200, № 0008982200 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.07.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький