Рішення № 32537588, 22.07.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2013 р. Справа № 903/565/13

за позовом комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго», м. Нововолинськ

до відповідача державного підприємства «Волиньвугілля», м. Нововолинськ

про стягнення 230836,93 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар Л.М., довіреність №334/3-03 від 25.06.2013р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: комунальне підприємство "Нововолинськтеплокомуненерго" звернулось з позовом до державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 230836,93 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №28 від 01.10.2011р. на відпуск теплової енергії, в частині оплати за надані послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договорів №28 від 01.10.2011р. на відпуск теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.06.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 26.06.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

26.06.2013р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 03.07.2013р. для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013р. у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів. Також даною ухвалою зобов'язано позивача надати суду для вирішення спору за три робочі дні до судового засідання обґрунтований розрахунок інфляційних втрат з зазначенням окремих періодів прострочення (щомісячна оплата) виконання відповідачем зобов'язання, з врахуванням часткових проплат відповідача.

08.07.2013р. на адресу суду надійшла заява від представника відповідача на підтвердження факсимільного відправлення від 03.07.2013р., згідно якого останній повідомляє, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника ДП "Волиньвугілля" за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.07.2013р. представник позивача позов підтримала, вимоги просила задовольнити, обґрунтований розрахунок інфляційних втрат, який було зобов'язано позивача надати згідно ухвали господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. не надала.

Відповідач вимог ухвали суду від 06.06.2013р. та від 03.07.2013р. не виконав, в судове засідання 17.07.2013р. не з'явився, компетентного представника не направив, хоча належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4540200144650 від 10.07.2013р..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянути за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

01.10.2011 року між комунальним підприємством «Нововолинськтеплокомуненерго» (далі-Виконавець) та державним підприємством «Волиньвугілля» (далі-Споживач) було укладено договір №28 від 01.10.2011р. на відпуск теплової енергії (далі-Договір).

Згідно п.1 Договору Виконавець зобов'язується відпускати Споживачу теплову енергію на опалення приміщень та для підігріву води.

Згідно п.2 Договору Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за користування цими послугами на умовах даного договору.

Згідно п.4 Договору встановлена плата за надані послуги на момент укладання Договору:

теплова енергія - за 1 кв.м. опалювальної площі - 15,01 грн.

підігрів води - за 1 м.куб. - 30,23 грн..

Сторони у Договорі визначили приміщення, які опалюються(АПК «Волиньвугілля» по вул. Луцькій, 1 та Хімлабораторія по вул. Автобусній) та їх сумарну площу опалення, а саме 1610,60кв.м., також визначили розрахунок вартості опалення за 1 місяць (1610,60 * 15,01 = 24175,11 грн. в т.ч. ПДВ 4029,19 грн.).

Згідно п.5 Договору розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць.

Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа за поточний місяць щомісячно на протязі опалювального періоду.

Згідно п.6 Договору періодичність нарахування проводиться один раз на місяць.

Згідно п.7 Договору Споживач вносить плату за послуги на розрахунковий рахунок або в касу Виконавця. Споживач може застосовувати авансові платежі.

Згідно п.8 Договору термін дій останнього з 01.10.2011р. по 01.10.2016р..

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір №28 від 01.10.2011р. на відпуск теплової енергії, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до умов зазначеного Договору позивачем за період з 25.10.2011р. по 25.04.2013р. нараховано відповідачу плату за опалення в сумі 251058,32 грн., відповідач в період з 25.10.2011р. по 10.05.2013р. провів часткову оплату в сумі 30675 грн., внаслідок чого на час розгляду справи утворилася заборгованість в розмірі 220383,32 грн.. Дана заборгованість у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, контррозрахунку заборгованості відповідачем не подано.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу теплової енергії, отримання її відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 22383,32 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 573,02 грн. пені за період прострочення оплати з 25.01.2013р. по 10.05.2013р., слід зазначити наступне.

Згідно п.п. 1 п.11 Договору у разі порушення Споживачем терміну внесення платежів, Виконавець має право стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку періоду нарахувань штрафних санкцій.

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто початком періоду нарахування пені є 28.01.2013р.(оскільки 26.01.2013р. та 27.01.2013р. - вихідні дні).

В даному випадку, беручи розрахунок, який проведений судом, прострочення виконання зобов'язання відбулося з 28.01.2013 року по 10.05.2013 р.( в межах періоду, який визначив позивач в розрахунку пені) та з врахуванням наростаючим підсумком щомісячних нарахувань та проведеної проплати 19.03.2013 р. в розмірі 10 000 грн., буде мати наступний вигляд:

Дата проведення операціїСума до оплатиФактично сплаченоСума простроченого платежуКількість днів простроченняСума пеніПеріоди нарахування пені25.01.2013р.9412,47 грн. 9412,47 грн.28108,31 грн.з 28.01.13 по 24.02.1325.02.2013р.5714,71 грн. 15127,18 грн.21130,55 грн.з 26.02.13 по 18.03.1319.03.2013р. 10000 грн.5127,18 грн.410,54 грн.з 20.03.13 по 24.03.1325.03.2013р.9412,47 грн. 14539,65 грн.30179,26 грн.з 26.03.13 по 24.04.1325.04.2013р.5019,98 грн. 19559,63 грн.15120,57 грн.з 26.04.13 по 10.05.13всього29559,63 грн. 19559,63 грн.97549,23 грн.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 573,02 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 549,23 грн., в решті вимоги щодо стягнення пені у розмірі 23,79 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7595,38 грн. за період з 25.10.2011р. по 10.05.2013р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку періоду нарахувань 3% річних.

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України), тобто у даному випадку з 26.10.2011р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7595,38 грн. за період з 26.10.2011р. по 10.05.2013р., перевіривши методику та періоди нарахувань, суд вважає, що дані вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2285,21 грн., слід зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Проте позивач всупереч вимог ухвали господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. не надано суду обґрунтований розрахунок інфляційних втрат з зазначенням окремих періодів прострочення (щомісячна оплата) виконання відповідачем зобов'язання, з врахуванням часткових проплат відповідача.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст.115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України у випадку, коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд наділений повноваженнями залишити позов без розгляду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги невиконання позивачем у встановлений судом строк вимог ухвали господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. в частині ненадання обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат з зазначенням окремих періодів прострочення (щомісячна оплата), з врахуванням часткових проплат відповідача, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2285,21 грн. необхідно залишити без розгляду.

Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути комунальному підприємству «Нововолинськтеплокомуненерго» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 45,71 грн. через залишення позовної заяви без розгляду - в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2285,21 грн., згідно платіжного доручення №738 від 17.05.2013р..

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 230836,93 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 228527,93 грн., з них 220383,32 грн. - основного боргу, 7595,38 грн. - 3% річних, 549,23 грн. - пені, в частині стягнення 23,79 грн. пені - відмовити, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2285,21 грн. - залишити без розгляду.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4570,55 грн. судового збору, в іншій частині сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Позовні вимоги комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" до державного підприємства "Волиньвугілля" в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2285,21 грн. - залишити без розгляду.

3. Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. св. Володимира, 3, код ЄДРПОУ 00185382) 228527,93(двісті двадцять вісім тисяч п'ятсот двадцять сім гривень дев'яносто три копійки) грн., з них 220383,32 грн. - основного боргу, 7595,38 грн. - 3% річних, 549,23 грн. - пені та 4570,55(чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень п'ятдесят п'ять копійок) грн. витрат по оплаті судового збору.

4. У позовних вимогах комунального підприємства "Нововолинськ-теплокомуненерго" до державного підприємства "Волиньвугілля" в частині стягнення пені у розмірі 23,79 грн. - відмовити.

5. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути комунальному підприємству "Нововолинськтеплокомуненерго" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Св. Володимира, 3, код ЄДРПОУ 00185382) з Державного бюджету 45,71 (сорок п'ять гривень сімдесят одну копійку) грн. сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №738 від 14.05.2013р..

Повний текст рішення складено

22.07.13

Суддя А. С. Вороняк