Постанова № 32537536, 12.07.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1131/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Балог В.Ю. (довіреність від 04.01.2013 року № 3)

відповідача 1: Созанський С.А. (довіреність від 28.12.2012 року № 1/1-8.42/10892), Темрякович А.В. (довіреність від 28.12.2012 року № 1/1-8.42/10891)

третьої особи: Юрик Р.І. (довіреність від 24.05.2013 року № 15-22/220-2742)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Державної митної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 18 липня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (далі - позивач, ТОВ "Голден Фрутс"), в особі представника Балог В. Ю. (що діє на підставі довіреності позивача, доданої до позовної заяви), звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.4-6) до Чопської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Чопська митниця ДМС), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (далі - третя особа, ГУ Держказначейства в Закарпатській області), якою просить визнати протиправним та скасувати рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 03.10.2012 року № 305000003/2012/100341/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 03.10.2012 року № 305090000/2/10033, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 20207,10 грн.

В судовому засіданні 30.05.2013 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.125), якою просить збільшити раніше заявлені позовні вимоги щодо стягнення розміру надміру сплачених коштів ПДВ з урахуванням розрахунку, проведеного на підставі ВМД за № 305090000/2012/014377 від 03.10.2012 року та ВМД за № 305090000/2012/014950 від 12.10.2012 року на суму 45683,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для коригування заявленої митної вартості товару є те, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби та у посадових осіб митниці виникли сумніви у заявленій митній вартості. Відтак, Чопською митницею завищено митну вартість товару, внаслідок чого позивачем зайво сплачено митні платежі у вигляді ПДВ у розмірі 20207,10 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені (збільшені) позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 03.10.2012 року № 305000003/2012/100341/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 03.10.2012 року № 305090000/2/10033, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 45683,00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Чопської митниці ДМС від 17.04.2013 року за № 1/1-8.44/3335, а.с.53-61), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що у зв'язку з із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також у зв'язку із неподанням документів що підтверджують рівень митної вартості товарів (зокрема витрат на страхування) митним органом було правомірно винесено оскаржувані картки відмови.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, наведених у поданому письмовому запереченні проти позову, та просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 05.06.2013 року представником третьої особи надано письмові пояснення (лист ГУ Держказначейства в Закарпатській області від 29.05.2013 року № 15-12-1/235-2822, а.с.143-149), в яких зазначено, що ГУ Держказначейства в Закарпатській області жодних висновків від митного органу не отримувало, і при цьому жодні правовідносини між позивачем та третьою особою не виникали, відтак, відсутнє і будь-яке порушення прав та законних інтересів позивача з боку ГУ Держказначейства в Закарпатській області. У зв'язку з цим, будь-яка бездіяльність щодо виплати надміру сплаченого ввізного мита та ПДВ з боку третьої особи відсутня.

В судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні такого в частині зобов'язання відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 45683,10 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

03.10.2012 року ТОВ "Голден Фрутс" до митного оформлення була подана вантажна митна декларація № 305090000/2012/014351 на товар: "Продукти рослинного походження: плоди свіжі, ківі Green light, врожай 2012 року, вага 19900 кг., чиста вага 19500 кг. Виробник AGRILEPIDIO s.r.l. Країна виробництва - Італія. Країна походження Італія. Торгівельна марка AGRILEPIDIO".

Митна вартість товару визначалась декларантом ТОВ "Голден Фрутс" за 1-м методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 175022,36 грн.

Однак митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні було відмовлено, з підстав невірного визначення митної вартості товару.

Чопською митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товару № 305000003/2012/100341/2 від 03.10.2012 року, яким визначено митну вартість товару у розмірі значно вищому ніж задекларовано позивачем. Посилаючись на Рішення про коригування митної вартості відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10033 від 03.10.2012 року.

Позивач, в свою чергу, з метою недопущення псування товару, який має обмежений строк придатності, після винесення вищезазначеного Рішення та Картки відмови, подав товар до митного оформлення за ВМД № 305090000/2012/014377 від 03.10.2012 року.

У зв'язку з тим, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялася від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, у посадових осіб митниці виникли сумніви у заявленій митній вартості.

Після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару. У зв'язку з чим, посадовою особою митного органу було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару; інші документи за власним бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість.

Подавати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару позивач відмовився, про що було зроблено відповідний запис на звороті запиту від 22.06.2012 № 1311-17/39.

На підставі поданих до митного оформлення документів, митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв'язку із неможливістю застосування попередніх методів.

3 жовтня 2012 року Чопською митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/100341/2, відповідно до якого було визначено митну вартість товару: "плоди свіжі, ківі Green light" за рівнем митної вартості 1,75-2,05 дол. США за 1 кг. (1,36-1,59 євро за 1 кг.)

3 жовтня 2012 року Чопська митниця, розглянувши митну декларацію, товарно - супровідні та інші документи, винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10033.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України (від 13.03.2012 № 4495-VI, набрав чинності з 01.06.2012 року), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 цього Кодексу.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з ч. 3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Суд констатує, що приводом для витребування митним органом додаткових документів стало спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару.

Судом не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, наведені відповідачем відомості митних оформлень не можуть бути беззаперечним доказом заниження митної вартості. Крім того, інформація (роздруківка з бази даних Держмитслужби України) надана не в повному вигляді, а у вигляді витягу щодо окремих ВМД, та інформація у вказаному витягу не дозволяє здійснити порівняння із поданим позивачем до митного оформлення товаром за критеріями виробника, якості та інших умов поставок.

Позивач придбав ввезений товар згідно вільно сформованих ринкових цін. У зв'язку із тим, що товар "свіжі фрукти" характеризується незначним строком придатності, ціни на нього значною мірою формуються в залежності від сезону, якості, умовами поставки та інші умови, що впливають на рівень цін кожної партії товару та швидко змінюються в часі.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 19 січня 2012 року у справі № К-4577/09, з посиланням на норми частини другої статті 266 чинного на час спірних відносини Митного Кодексу України (щодо основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору), що знайшли своє закріплення у ч.ч. 2, 3 ст. 57 чинного Митного кодексу України, дійшов наступного висновку: "у свою чергу дані цінової бази Державної митної служби України щодо рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення частини другої статті 266 МК України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатніми та визначальними для висновку про недостовірність митної вартості товару".

Відповідно до ч. 1 ст. 55 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів.

Відповідно до ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарі, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

При цьому, в судовому засіданні встановлено та відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості і з позиції аналізу приписів ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, якою передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

В даному випадку відповідач повинен був застосувати положення ч.ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України, відповідно до якої контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою.

У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян (ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України).

Згідно частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідачем не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 03.10.2012, а тому, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 45683,00 грн., суд констатує наступне:

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, правильність обчислення заявленої позивачем митної вартості товарів за першим (основним) методом було підтверджено в процесі розгляду справи, не заперечується представниками сторін та третьої особи, в суду не виникає сумніву в добровільності визнання цих обставин та обставини щодо сплаченої суми ПДВ не доводиться сторонами, у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України.

Відповідно пп. 41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є (в тому числі) митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зон.

Підпунктом 14.1.115 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбачені ст. 43 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 43.3 якої - обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення. Така заява подається в довільній формі.

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено альтернативу оскарження рішень контролюючих органів: в судовому або адміністративному порядку. Відтак, обов'язковість досудового вирішення спору (адміністративний порядок) з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (в тому числі і майнового характеру, за якими було здійснено переплату митних платежів ( до держбюджету) та обов'язковий досудовий прядок вирішення спору щодо повернення таких переплачених коштів спеціальними нормами чинного законодавства не передбачено.

З огляду на вищезазначені норми матеріального та процесуального права суд вважає, що наслідком скасування неправомірного рішення, згідно якого позивачем було надміру сплачено до державного бюджету кошти (суми ПДВ) є саме повернення таких коштів, і вищезазначена вимога щодо повернення переплачених коштів, зазначена у позові позивачем, та ухвалення судом рішення із задоволенням такої вимоги про стягнення таких коштів з державного бюджету на користь Позивача не суперечить нормам як Податкового Кодексу України, так і Митного Кодексу України, а незадоволення такої вимоги буде фактичним обмеженням права позивача на захист порушеного права та інтересу шляхом звернення з вимогою безпосередньо до суду без використання досудового способу врегулювання спору (адміністративного оскарження).

У разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України, державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" від 03.08.2011 року № 845 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок виконання рішень про стягнення коштів, зокрема, у разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності). Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятих ним рішень, як це передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України.

Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 4 липня 2013 року у справі № К/9991/81427/12 (між тими ж сторонами та з аналогічним предметом), з посиланням на ст. 266 чинного на час спірних відносини Митного Кодексу України (щодо основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору), що знайшли своє закріплення у ч. ч. 2 та 3 ст. 57 діючого Митного кодексу України, дійшов висновку про те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду, якою визнано протиправними та скасовано відповідні рішення Чопської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Голден Фрутс" надмірно сплачених податків (ПДВ), ухвалена відповідно до норм матеріального та процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо скасування відповідних рішень митного органу та стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених платежів висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 травня 2012 року по справі № 21-91а12, яка, у відповідності до ст. 244 - 2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак рішення рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 3 жовтня 2012 року за № 305000003/2012/100341/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 3 жовтня 2012 року № 3050900000/2/10033 - слід визнати протиправними та скасувати, при цьому, сума надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 45683,00 грн. підлягає стягненню з держбюджету на користь ТОВ "Голден Фрутс"

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 490,41 грн. (згідно квитанцій від 02.04.2013 року за №№ 552, 553 (а.с.2-3) платіжного доручення від 28.02.2013 року за № 908 (а.с.124), та дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Державної митної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень та стягнення надмірно сплачених коштів - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 3 жовтня 2012 року за № 305000003/2012/100341/2.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 3 жовтня 2012 року № 3050900000/2/10033.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Робітнича, 2 код 32076238) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 45683,00 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні).

5. Стягнути з Державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Робітнича, 2 код 32076238) витрати зі сплати судового збору у сумі 490,41 грн. (чотириста дев'яносто гривень сорок одна копійка).

6. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті