Рішення № 32537052, 02.07.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2662/12-ц

2/296/375/13

Рішення

Іменем України

"02" липня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого - судді Рожкової О.С.

секретаря Каторжинської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про розірвання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 31.07.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 365/4, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу грошові кошти /кредит/ у тимчасове, платне користування в сумі 39 000, 00 євро, терміном до 30.07.2018 року, шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок. Свої зобов»язання щодо сплати процентів і повернення кредиту відповідач не виконав, в результаті чого станом на 30.05.2012 року заборгованість становить 470 689, 92 грн./еквівалент по курсу НБУ 1 євро = 10, 450087 грн./. У зв»язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 470 689, 92 грн. та судові витрати.

15.01.2013 року відповідач подав зустрічну позовну заяву (а.с.107-112) про розірвання кредитного договору № 365/4 від 31.07.2008 року, укладеного між ним та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк». При цьому посилається на те, що своєчасно та в повному обсязі виконував свої зобов»язання за кредитним договором. Умови пунктів 7.2 та 7.4 кредитного договору на думку позивача є несправедливоими, які створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника. Посилаючись на ст.ст. 651 ЦК України просить розірвати кредитний договір.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності позов підтримав.

Представник відповідача Люльчак Н.Б. проти первісного позову заперечувала, зустрічний позов підтримала повністю, просила задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.07.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 365/4, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу грошові кошти /кредит/ у тимчасове, платне користування в сумі 39 000, 00 євро, терміном до 30.07.2028 року, зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами. /а.с. 5-14/

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 365/4 від 02.04.2009 року, укладеної між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» процентна ставка по кредитному договору збільшена до 17 % річних /а.с. 18/.

29.05.2009 року між сторонами укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору, відповідно до якої строк користування кредитними коштами. Встановлений п. 1.3. основного договору, збільшується до 30.07.2028 року включно, якщо тільки інший строк користування не буде встановлено домовленостями сторін чи умовами договору /а.с. 33/.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 1 додаткового договору № 4 до кредитного договору, відповідач зобов»язався повернути кредитні ресурси до 30.07.2028 року включно.

ОСОБА_2 умови договору виконував неналежним чином, в зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості станом на 30.05.2012 року має заборгованість з в розмірі 42 589, 62 євро та 25624 грн. 69 коп., в тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 36 705, 86 євро, відсотки за користування кредитом - 5 883, 76 євро, станом на 20.04.2012 року в перерахунку на національну одиницю України (еквівалент по курсу НБУ 1 євро = 10,450087 грн.) заборгованість по кредиту та відсоткам становить - 445 065, 23 грн., комісія за РО - 9 718 грн. 85 коп., плата за пропуск платежів (штраф) - 15 905 грн. 84 коп., а разом - 470 689 грн. 92 коп. /а.с.3,4/

Згідно п.4.2. кредитного договору, якщо повне або часткове невиконання стороною умов договору спричинило іншій стороні збитки, винна сторона відшкодовує їх протягом п»яти робочих днів з моменту одержання письмової вимоги від сторони, якій такі збитки завдано. Відшкодування заподіяних збитків не звільняє винну сторону від виконання зобов»язань за порушення яких вони передбаченні.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено терміни погашення зобов»язань за договором, то у позивача виникло право на дострокове повернення кредиту.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення, то термін дострокового погашення кредиту не настав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених, законом.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Таким чином, відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального засобу, який без обмежень приймається на території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (Кредит) позичальникові у розмірі на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та латати проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно ст. ст. 47 та 49 Закону "Про банки і банківську діяльність" операції банків із розміщеним залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» .

Відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України встановлені вимоги, щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28,08.2001 № 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику, Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 №406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

З викладеного вбачається, ще уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо тверджень ОСОБА_2, що він вимушений сплачувати більшу суму в гривнях, ніж фактично отримав від банку, та більші суми процентів в гривнях, ніж це фактично передбачено договором, то ці твердження спростовуються наступним:

Статтею 55 Закону про банки встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами Договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі ї на умовах., встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за говором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Одночасно, згідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не же надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

При укладенні спірного кредитного договору ОСОБА_2 були відомі усі умови кредитного договору та не існувало умов, які б примусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Доводи ОСОБА_2 щодо того, що позивач не міг передбачити зміну курсу валют, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, приписам чинного законодавства, а тому не приймаються судом до уваги при вирішенні спору з наступних підстав.

Законодавством України не передбачений стабільний курс долару США/ЄВРО до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України.

Також, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», Постановою Правління Національний Банк України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США/ЄВРО установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.

З наведеного, можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавче не закріплена та банк міг передбачити зміну курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти.

Крім того ОСОБА_2 мав намір отримати кредит в іноземній валюті, про що свідчить заява від 23.07.2008 року,

Отже, вимоги позивача за зустрічним позовом є безпідставними, суд відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в задоволенні позову до ОСОБА_2 в повному обсязі.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О. С. Рожкова