Постанова № 32536279, 18.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

18 липня 2013 року 11:17 год. №826/9247/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,

представників: позивача - Котас Н.В., відповідача - Стецюк Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛ Континент Київ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 №0002172203 та №0002182203,

в с т а н о в и в:

ТОВ "НЛ Континент Київ" просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.03.2013 №0002172203 та №0002182203 з підстав помилко-вості висновків перевірки, невідповідності результатів перевірки та здійсненого грошового нарахування вимогам податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ і вимогам цивільного законодавства щодо дійсності правочинів.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача не визнав позов, надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в позові, зазначивши зміст акта перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 15.02.2013 №325 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка пози-вача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ "Росаріо" за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 26.02.2013 №650/22.3-17/37141788 та винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 18.03.2013 №0002172203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 45834 грн. (у т.ч.: 45833 грн. - основний платіж, 1 грн. - штраф);

- від 18.03.2013 №0002182203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 57292 грн. (у т.ч.: 57291 грн. - основний платіж, 1 грн. - штраф).

Судом встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено відповідачем за пору-шення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94), п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК та заниження податку на прибуток у сумі 57291 грн. за І кв. 2011р. і ПДВ у сумі 45833 грн. за січень 2011р. Згідно з актом зміст порушень полягає в тому, що позивачем завищено валові витрати на 229167 грн. і податко-вий кредит з ПДВ на 45833 грн. по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Росаріо" у січні 2011р., у зв'язку з надходженням до ДПІ транзитних актів Бориспільської ОДПІ від 20.05.2011 №126/23-1/37323055 та від 30.09.2011 №650/23-2/37323055, в яких зазначено про відсутність ТОВ "Росаріо" за місцезнаходженням і про порушення кримінальної справи №058685 по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Росаріо", на підставі чого зроблено висновки про нікчемність правочинів ТОВ "Росаріо" з покупцями та продавцями, які не спричиняють реального настання правових наслідків, згідно з ст.ст. 203, 215, 228 ЦК.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підго-товкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення по-даткового обліку не належать до складу валових витрат (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94).

Під податковим кредитом згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим розділом V ПК.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату това-рів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податко-вою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходя-чи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням това-рів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати по-купцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні до-кументи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9), а також визна-чено їх обов'язкові реквізити (ч.2 ст.9).

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено прид-банням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вірно встановлено перевіркою і підтверджується матеріалами справи, позивачем відображено у податковому обліку з податку на прибуток і ПДВ результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Росаріо", а саме:

- у січні 2011р. позивачем задекларовано в складі валових витрат 229167 грн. і в скла-ді податкового кредиту з ПДВ 45833 грн. по операціям з придбання товарів у ТОВ "Росаріо";

- у березні 2011р. позивачем задекларовано в складі валових доходів 229167 грн. і в складі податкових зобов'язань з ПДВ 45833 грн. по операціям з поставки товарів на користь ТОВ "Росаріо".

Перевіркою вірно встановлено, що операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Росаріо" здійснені та відображені в обліку відповідно та на підставі рахунку-фактури, ви-даткової та податкової накладної від 18.01.2011 №011806 на загальну суму 275000 грн. (у т.ч. ПДВ - 45833,33 грн.), а операції з поставки позивачем товарів на користь ТОВ "Росаріо" - відповідно та на підставі рахунку-фактури від 01.03.2011 №СФ-0000005, видаткової наклад-ної від 01.03.2011 №РН-0000005 та податкової накладної від 01.03.2011 №1 на загальну суму 275000 грн. (у т.ч. ПДВ - 45833,33 грн.).

Також перевіркою вірно встановлено, що на підставі угоди про зарахування зустріч-них однорідних вимог від 02.03.2011, між позивачем та ТОВ "Росаріо", та відповідно до ст. 601 ЦК, сторони припинили взаємні непогашені грошові зобов'язання у сумі 275000 грн., що виникли на підставі видаткових накладних від 18.01.2011 №011806 та від 01.03.2011 №РН-0000005, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 275000 грн.

Вказані первинні облікові документи, засвідчені копії яких наявні у справі, а оригіна-ли досліджені судом на судовому засіданні, свідчать про здійснення операцій з поставки по-зивачу у січні 2011р. та зворотної поставки позивачем у березні 2011р. товарів, визначеного найменування, кількості, ціни, на загальну вартість 229166,67 грн. (без ПДВ), та нарахування ПДВ у сумі 45833,33 грн. у розмірі 20% вартості товарів. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та проти чого не заперечив представник відповідача, придбання пози-вачем товарів здійснювалося з метою його подальшої реалізації, однак у зв'язку з відсутністю покупців, позивач здійснив зворотну поставку раніше придбаного товару.

Судом встановлено, що господарські зобов'язання, які виникли на підставі прийнятих до виконання рахунків-фактур, недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися і не суперечать вимогам національного законодавства. Рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні належно оформлені, не містять розбіжностей і не суперечать іншим мате-ріалам справи та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і п. 201.1 ст. 201 ПК. Дійсність доку-ментів підтверджується також наявними у справі копіями довідки Бориспільської ОДПІ від 15.11.2010 №7367 (форма №4-ОПП) про взяття ТОВ "Росаріо" на облік платника податків, свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Росаріо" платником ПДВ від 10.12.2010 №100313667, тому останній вправі нараховувати ПДВ і складати податкові накладні.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань та документів первинного бухгалтерського і податко-вого обліку, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

1) Посилання на відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням не береться судом до уваги, оскільки не впливає на порядок відображення позивачем в податковому облі-ку господарських операцій і не спростовують правове значення виданих за такими операція-ми первинних документів.

2) Твердження про відсутність об'єкту оподаткування ПДВ є помилковим і суперечать п. 185.1 ст. 185 ПК та наданим до перевірки і до суду первинним документам, які є підставою податкового обліку і документально підтверджують здійснення операцій з поставки товарів.

3) Суд вважає безпідставним запис в акті про підробку первинних документів ТОВ "Росаріо" з посиланням на висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпе-чення по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області від 14.04.2011 №96 про те, що підписи від імені гр.ОСОБА_4 у представлених на дослідження документах виконані не гр.ОСОБА_4, а іншою особою, оскільки вказаний висновок спеціаліста до суду не надано, а його зміст в акті не відображено і при цьому відповідачу не відомо, які саме документи надавалися та чи досліджувалися документи ТОВ "Росаріо", складені по взаємовідносинам з позивачем. Окрім цього, висновки спеціаліста на відміну від експертних висновків п. 83.1 ст. 83 ПК не визначає як підставу для висновків перевірки.

4) Суд не бере до уваги посилання в акті перевірки про порушення кримінальної спра-ви №50-8685 та щодо встановлених в ході досудового розслідування "ознак фіктивності" ТОВ "Росаріо", оскільки зазначені обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, позаяк відсутній обвинувальний вирок суду в кримінальній справі або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав. Крім цього, зазначена інформація належить до матеріалів кримінальної справи №50-8685, тому адміністративний суд не може визначати статус і давати оцінку таким матеріалам в порядку адміністративного судочинства.

5) Судження про відсутність достатніх ресурсів для провадження господарської діяльності названими контрагентами є необґрунтованим і не береться судом до уваги, оскільки в даному випадку вони не підтвердженні належними доказами, а ґрунтуються вик-лючно на припущеннях. При цьому транзитні акти перевірок або службові записки підрозділів податкової міліції, які містять суб'єктивні висновки непідтверджені відповідними доказами, не є належними доказами цим фактам.

6) Твердження про недійсність і про нікчемності всіх правочинів ТОВ "Росаріо" з контрагентами зроблені відповідачем у порушення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підста-вою для висновків про недійсність або нікчемність правочину, а також не відповідають вимо-гам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, тому відхиляються судом. Надхо-дження до ДПІ транзитних актів інших органів ДПС не є підставою визнання правочинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.

Інших аргументованих доводів і доказів на підтвердження своїх заперечень та спрос-тування доводів позивача відповідач та його представник в судовому засіданні не зазначив та не надав, повідомивши суд про відсутність таких.

Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94, ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання та прода-жу товарів, понесенням позивачем у зв'язку з цим витрат (січень 2011р.) і одержанням дохо-дів (березень 2011р.) у сумі 229166,67 грн., а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у розмірі 45833,33 грн. та підставою для формування позивачем податко-вого кредиту (січень 2011р.) і податкових зобов'язань (березень 2011р.).

Відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних при-пущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, внаслідок чого висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток і ПДВ є необ'єктив-ними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Окремою підставою для висновку про невідповідність результатів перевірки і спірного грошового нарахування вимогам податкового законодавства є порушення відповідачем п. 86.10 ст. 86 ПК, згідно з яким в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Так, зазначивши в акті перевірки про завищення позивачем валових витрат на 219167 грн. і податкового кредиту з ПДВ на 45833 грн. у січні 2011р., відповідач відобразив лише заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ за це період, у зв'язку з чим здійснив донарахування вказаних платежів. Водночас, зазначивши в акті перевірки збіль-шення позивачем валових доходів на 219167 грн. і податкових зобов'язань з ПДВ на 45833 грн. у березні 2011р., відповідач у порушення п. 3.1 ст. 3 Закону № 334/94 та п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК не з'ясував і не відобразив в акті завищення податкових зобов'язань.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, Закону №334/94 та ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповіда-чем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обста-вин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм подат-кового і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Щодо наданих позивачем копій постанови Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2011, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, у справі №2а-4406/11/1070 за позовом ТОВ "Росаріо" до Бориспільської ОДПІ, якими визнано протиправним та скасовано наказ Бориспільської ОДПІ від 13.05.2011 №395 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Росаріо", а також визнано протиправними дії Бориспільської ОДПІ, які пов'язані з проведенням позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої складено акт №408/7/23-1/37323055 від 20.05.2011, то суд не бере їх до уваги, оскільки дані рішення не стосуються транзитних актів Бориспільської ОДПІ, які зазначені відповідачем.

Враховуючи наявні у справі матеріали, встановлені судом факти і викладені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛ Континент Київ".

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби від 18.03.2013 №0002182203 та №0002172203.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛ Континент Київ" судовий збір у сумі 1031,26 грн. з Державного бюджету України за рахукнок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко