Рішення № 32535714, 09.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р.Справа № 922/2622/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом КП "Чугуївтепло", м. Чугуїв до ППТФ "Юсі" м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представника позивача: Заварзіна Н.М., дов. № 03 від 03.01.2013 р.

Представник відповідача: Смуригін О.О., дов. № 89-юр від 18.09.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство „Чугуївтепло", звернувся з позовом до Приватної промислово-торгівельної фірми „Юсі" про стягнення основного боргу в розмірі 9627,38 грн., пені в розмірі 414,66 грн., індексації боргу в розмірі 54,99 грн., 3% річних в розмірі 98,29 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 106 про постачання теплової енергії від 29.08.2008 р. щодо сплати вартості спожитої енергії.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 9627,38 грн., загальний розмір штрафних санкцій (567,94 грн., з яких пеня - 414,66 грн., індексація боргу - 54,99 грн., 3% річних - 98,29 грн.) просив зменшити до 56,79 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

29 серпня 2008 р. між відповідачем (як споживачем) та позивачем (як енергопостачальною організацією) було укладено договір № 106 про постачання теплової енергії (далі - „договір").

Відповідно до розділу 1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов"язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов"язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Обидві сторони зобов"язуються керуватись ст.. 714 ЦК України, ст.ст. 275-277 ГК України (з моменту вступу в дію цих нових кодексів) та „Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою КМ України від 03.10.07р. за № 1198 та іншими нормативними актами України.

Згідно з п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний день.

Споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 договору).

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав вказані умови договору, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 9627,38 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

23 лютого 2012 р. позивач здійснив підключення теплоносія на опалення (гарячої води), що підтверджується актом про включення № 182 (арк.. спр. 22).

Під час постачання теплової енергії позивач виставляв відповідачу рахунки для оплати наданих послуг (арк. спр. 26-33).

Відповідач оплату по вказаним вище рахункам не здійснював, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 9627,38 грн. станом на червень 2013 р.

05 липня 2013 р. відповідач сплатив на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 9627,38 грн., яка виникла станом на червень 2013 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4037 від 05.07.2013 р. (арк. спр. 42).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Так, у випадку припинення існування предмета спору, який мав місце на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), суд припиняє провадження у справі (п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки позивачем сплачено суму основного боргу за договором в розмірі 9627,38 грн., суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2.2 договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем оплати вартості спожитої за договором теплової енергії, перевіривши розмір пені, передбачений в договорі на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, зокрема, ч. 3 статті 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 414,66 грн. за період з 20.12.2012 р. 19.06.2013 р., є законними та обґрунтованими.

Відносно позовних вимог в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, враховуючи прострочення відповідачем оплати вартості спожитої за договором теплової енергії, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 98,29 грн. та індексу інфляції в розмірі 54,99 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 24633 від 08.07.2013 р.), суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.. 233 ГК України).

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні витрати в порядку ст.. 625 ЦК за своєю правовою природою не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини відповідача та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, який унеможливлює відшкодування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неможливість задоволення клопотання відповідача про зменшення загального розміру штрафних санкцій з 567,94 грн. до 56,79 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Даною нормою визначено, що судовий збір покладається при задоволенні позову - на відповідача. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

З огляду на наведене вище, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 714, 625 та керуючись ст.ст. ст..ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної промислово-торговельної фірми „Юсі" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд.. 3/5, код ЄДРПОУ 21178268) на користь Комунального підприємства „Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, буд. 15, код ЄДРПОУ 35944142) пеню в розмірі 414,66 грн., індекс боргу в розмірі 54,99 грн., 3% річних в розмірі 98,29 та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 9627,38 грн. припинити.

Повне рішення складено 11.07.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.