Ухвала суду № 32534654, 16.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р. Справа № 918/1009/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (м. Рівне, вул.Млинівська, 14)

до відповідача КП Зарічненський РРС (Рівненська обл., Зарічненський р-н., смт. Зарічне, вул. Фестивальна 12)

про стягнення в сумі 9 660 грн. 78 коп.

Представники:

від позивача : Трачук В.А. (дов. б/н від 29.12.2012 року)

від відповідача : Кухтюк А.І. (дов. б/н від 15.07.2013 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача - КП Зарічненської РСС про стягнення 9 660,78 грн. заборгованості, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору поставки №111/12 від 21.05.2012 року.

16.07.2013 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку з погашенням відповідачем основної заборгованості в сумі 8610,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 154,04 грн. пені, 31,85 грн. 3% річних, 3,89 грн. інфляційних втрат та 861,00 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

21.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (надалі постачальник, позивач) та КП Зарічненський РСС (надалі покупець, відповідач) було укладено договір поставки продукції №111/12 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник, протягом дії цього договору, зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське володіння) покупцю продукцію, ціна та асортимент якої зазначається в специфікаціях (додаток №1 до договору), що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є алкогольні вироби в асортименті ТОВ "Віна Лівадії".

Відповідно до пункту 5.1. договору покупець зобов'язується оплатити поставлену продукцію по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №Ап-0000148 від 17 квітня 2013 року позивач згідно умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 8610,00 грн., факт отримання вказаного товару відповідачем не заперечується.

Проте оплату поставленого товару відповідач здійснив 05.07.2013 року, тобто з прострочення, що підтверджується доданою позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог банківською випискою від 08.07.2013 року.

Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі- ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено пунктом 5.2. договору, покупець, у разі несвоєчасної оплати, повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач в зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар, відповідно до пункту 5.2. договору нарахував відповідачу 154,04 грн. пені та 861,00 грн. штрафу. Поданий позивачем розрахунок пені, та розміру штрафу перевірено судом та визнано його обґрунтованим.

Згідно статті 229 ГК України та статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Позивач за період прострочення зобов'язання нарахував відповідачу 31,85 грн. 3% річних та 3,89 грн. інфляційних втрат.

Поданий позивачем розрахунок відсотків річних є законним та обгрунтованим, проте суд не погоджується з надиним позивачем розрахунок інфляційних втрат, оскількі за розрахунком суду в період прострочення виконання грошового зобовязання інфляційного збільшення боргу не відбулося, з огляду на що позовні вимоги про стягнення 3,89 грн. інфляційних втрат до задоволення не підлягають.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі18.05.2013 - 01.07.201386101.0000.008610.00

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 154,04 грн. пені, 31,85 грн. 3% річних, та 861,00 грн. штрафу є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з пропорційним покладенням на сторін витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з КП Зарічненський РРС (34000, Рівненська обл., Зарічненський р-н., смт. Зарічне, вул. Фестивальна 12, код ЄДРПОУ 30717592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (33009, м. Рівне, вул.Млинівська, 14, код ЄДРПОУ 32362063) 154,04 грн. пені, 31,85 грн. 3% річних, 861,00 грн. штрафу та 1714,13 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог позивачу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повний текст рішення складено 22.07.2013 року.

Суддя Качур А.М.