Постанова № 32533408, 19.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 р. Справа № 804/8188/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Кредитної спілки «Кредит-комфорт» до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_1 про скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Кредит-комфорт» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_1, в якому просить:

- скасувати арешт, накладений відповідачем на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача здійснити заходи для зняття арешту, накладеного на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виключення відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Закону України «Про заставу», ст. 3 Закону України «Про іпотеку» порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні постанови від 26.03.2012 року ВП № 30509771 про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, оскільки дана квартира знаходиться в іпотеці у позивача.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013 року. У судовому засіданні, відкритому 15.07.2013 року, розгляд справи був відкладений на 19.07.2013 року.

19.07.2013 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи без його участі. Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Частиною 6 статті 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За даних обставин суд, керуючись положеннями частини 6 статті 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 4 ст. 82 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (надалі по тексту Закон № 606-XIV) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності зі статтею 52 Закону України № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Судом встановлено, що державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Домаскіною Л.І. було винесено постанову від 26.03.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається із змісту вказаної постанови, вона була винесена при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 2-1729 від 09.11.2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором.

Зазначеною постановою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_3 у межах суми звернення стягнення 105 934,58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Кредитною спілкою «Раціонал-кредит», правонаступником якого є кредитна спілка «Кредит-комфорт» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 12.10.2010 року, предметом якого є забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 07/10 від 12.10.2010 року з повернення кредиту, наданого в сумі 40 000,00 грн.

У відповідності з п. 6. вказаного іпотечного договору в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.12.2012 року у справі № 415/8327/12, яке набрало законної сили 18.02.2013 року вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12.10.2012 року в розмірі 159 867,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_3, шляхом надання право Кредитній спілки «Кредит-комфорт» на продаж предмету іпотеки із початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

07.05.2013 року позивач звернувся до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про зняття арешту з заставного майна.

Листом від 23.05.2013 року за № 6/09-14/11965 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Відповідно до п. 1 ст. 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Пунктами 3, 4 ст. 54 Закону № 606-XIV визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Також, п. 8 ст. 54 Закону № 606-XIV встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 3 Закону України від 05.06.2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За таких обставин, позовні вимоги щодо скасування арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки позивач має першочергове право на задоволення вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами.

Статтею 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

З огляду на викладене позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити заходи для зняття арешту та виключення відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 128, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений Заводським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки «Кредит-комфорт» (ідентифікаційний номер 26345570) судові витрати в сумі 17,21 грн. (сімнадцять гривень 21 копійка).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна