Постанова № 32532878, 02.07.2013, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2013 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства «Одесавинпром» (далі - Товариство) до cпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило cкасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2009 року № 0000661620/0 (далі - податкове повідомлення-рішення) на суму 214 572 грн.

Суд встановив, що Товариство у зв'язку з відсутністю власних виробничих потужностей для переробки винограду та ліцензії на виробництво виноматеріалів уклало договори на переробку власного винограду на давальницьких умовах з підприємствами первинного виноробства - відкритим акціонерним товариством «Долинка», відкритим акціонерним товариством «Южний», товариством з обмеженою відповідальністю «Винтрест», які виробили виноматеріали з наданої Товариством давальницької сировини.

Але, отриманий виноматеріал позивач частково використовував не для виробництва готової алкогольної продукції, а реалізовував іншим підприємствам вторинного виробництва. За договорами поставки виноматеріалу врожаю 2008 року Товариство з метою виробництва готової продукції поставляло виноматеріал на умовах завчасного подання покупцями довідки державної податкової інспекції за формою згідно з додатком 5 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати та подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року № 111, та акцизний збір з отриманих виноматеріалів не сплачувало. При цьому у наданих Товариством СДПІ розрахунках акцизного збору та розшифровках оборотів, які не підлягають оподаткуванню за відповідні періоди, для вказаних виноградних матеріалів, що реалізовувались покупцям, був зазначений код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 2204 30.

Працівники СДПІ провели невиїзну документальну перевірку з питання правильності справляння Товариством акцизного збору за травень 2009 року. За результатами зазначеної перевірки був складений акт перевірки від 16 липня 2009 року № 407/16-2/00412027/40 (далі - Акт), згідно з яким Товариство порушило пункт «в» частини другої статті 3 Закону України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (далі - Закон № 329/95-ВР), пункт «а» статті 2, пункт «а» частини першої статті 3, частину третю статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір», абзац другий статті 2 Закону України від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» (далі - Закон № 178/96-ВР), і занизило акцизний збір на суму 178 810 грн.

24 липня 2009 року на підставі Акта СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення, яким було визначено податкове зобов'язання на суму 214 572 грн, у тому числі 178 810 грн за основним платежем та

35 762 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від

15 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, спрямовані на встановлення податкової пільги при справлянні акцизного збору на підакцизну сировину для підприємств, які безпосередньо виготовляють з неї готову продукцію (алкогольні напої) і в подальшому сплачують акцизний збір з оборотів з реалізації цього товару, але, враховуючи те, що при реалізації позивачем іншим суб'єктам господарювання за договорами поставки виноматеріалу з метою виробництва готової продукції перший не сплачував акцизний збір, СДПІ своїм податковим повідомленням-рішенням правильно нарахувала Товариству податкове зобов'язання у вигляді несплаченого акцизного збору та штрафних (фінансових) санкцій.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2012 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить ухвалу суду касаційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення Товариство послалося на неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від

8 грудня 2010 року (справа № К-16981/10, К-17155/10), в якій касаційний суд у подібних правовідносинах зазначив, що оскільки виноматеріали є сировиною, яка використовується для виробництва підакцизних товарів, виходячи з положень підпункту «в» пункту 2 статті 3 Закону № 329/95-ВР та абзацу другого статті 2 Закону № 178/96-ВР операції з її продажу не підлягають оподаткуванню акцизним збором, а відтак акцизний збір (у наданих для порівняння справах) обґрунтовано не входив до вартості виноматеріалів - сировини позивача, реалізованої заводами первинного виробництва, з тих підстав, що виноматеріали не є підакцизною продукцією, а тому відповідач необґрунтовано нарахував податкове зобов'язання у вигляді акцизного збору та штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з абзацом першим статті 3 Закону № 178/96-ВР встановлено ставки акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, -

1,0 гривні за 1 літр.

Відповідно до абзацу другого цієї ж статті тимчасово до

1 січня 2004 року ставки акцизного збору встановлено тільки на вина виноградні натуральні з доданням спирту [код згідно з УКТ ЗЕД 2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00)] - 0,92 гривні за 1 літр та на вина плодово-ягідні (код 2206) - 1,2 грн за 1 літр.

Надаючи, на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, ухвалу Вищого адміністративного суду України від

8 грудня 2010 року (справа № К-16981/10, К-17155/10), Товариство послалося на зазначену вище норму, виходячи з приписів якої, виноматеріали за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 є сировиною, яка використовується для виробництва підакцизних товарів, а тому операції з її продажу не підлягають оподаткуванню акцизним збором.

У справі, що розглядається, касаційний суд повністю погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, не знайшовши підстав для скасування нарахованої відповідачем суми акцизного збору, оскільки виноградні матеріали, реалізовані позивачем іншим підприємствам вторинного виробництва, мають код УКЗ ЗЕД 2204 30, тому відповідно до вимог статті 3 Закону № 178/96-ВР такі операції підлягають оподаткуванню.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах.

Аналіз судових рішень, на які посилається СДПІ, обґрунтовуючи заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Одесавинпром» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов