Постанова № 32532373, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року 15:43 № 826/7263/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ка-Транс»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220,за участю представників сторін:

від позивача: Мартинів О.І., який діє на підставі довіреності від 15.05.2013 р. № 38;

від відповідача: Оксененко К.П., яка діє на підставі довіреності від 18.02.2013 р. № 742/9/10.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ка-Транс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі необґрунтованих та безпідставних висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, винесено податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 р.: № 0003012220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 639,00 грн. та № 0003022220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32 646,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Так, на обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, оскільки позивач мав реальні взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Транспорт - Експрес» щодо здійснення транспортних перевезень, що підтверджується наданими податковими накладними та первинними документами по зазначеним взаємовідносинам. При цьому, ТОВ «Транспорт-Експрес» зареєстровано як юридична особа і його реєстрація не скасована, діяльність здійснювалась в межах його статутної діяльності, а відтак взаємовідносини між позивачем та його контрагентом здійснювались на підставі та в межах чинного законодавства, а тому відповідач дійшов хибного висновку про відсутність у ТОВ «Компанія «Ка-Транс» підстав для віднесення сум грошових коштів до складу податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період. Крім того, перевіркою встановлено, що у позивача відсутня будь-яка інформація щодо складських приміщень, наявність автомобільного транспорту, а також устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. На підставі виявлених правопорушень відповідач правомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення. З урахуванням наведеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Ка-Транс» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Транспорт-Експрес».

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 43 711,0 грн., в т.ч. по періодах:

- за І квартал 2012 р. на суму 16 282,00 грн.

- за ІІ квартал 2012 р. на суму 27 429,00 грн.

2. пп. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 26 117,00 грн., а саме:

- за лютий 2012 р. на суму 9750,00 грн.;

- за березень 2012 р. на суму 5750,00 грн.;

- за червень 2012 р. на суму 10617,00 грн.

3. п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Транспорт - Експрес» за період лютий та червень 2012 р.

На підставі проведеної перевірки складено акт від 18.04.2013 р. № 1341/22-221-34292297 та винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003022220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 646,00 грн., у т.ч. за основним платежем 26117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6529,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003012220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за податку на прибуток у розмірі 54 639,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 43 711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 928,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.05.2013 р. №0003012220 та №0003022220 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Ка-Транс» зареєстровано Дніпровською районною державною адміністрацією 01.06.2006 р., перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва та має статус платника податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів та інші.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2012 р. між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» було укладено договір доручення № П-02/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого перевізник взяв на себе зобов'язання, на підставі окремих заявок (оформлених у вигляді додатків до договору), здійснювати організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На підтвердження повноважень перевізника ТОВ «Транспорт-Експрес» було надано документи, які підтверджують його право на здійснення транспортно-експедиційних послуг, а саме: Ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України серія АВ № 414768 від 17.06.2008 р. з терміном дії до 17.06.2013 р., Ліцензійна картка Міністерства транспорту та зв'язку України до ліцензії АВ №414768, установчі документи. При цьому, на момент укладення правочину та видачі податкових накладних ТОВ «Транспорт-Експрес» мало статус платника податку на додану вартість.

Так, протягом лютого та червня місяців 2012 р. ТОВ «Транспорт-Експрес» на підставі зазначеного договору надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 156 700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26 116, 67 грн.

Факт надання транспортних послуг підтверджується заявками за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн.; рахунками за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн.; податковими накладними за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн.; актами надання послуг за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн. З матеріалів справи вбачається, що оплата за надані послуги здійснювалась своєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на той факт, що діяльність ТОВ «Транспорт-Експрес» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право та дієздатності останнього, а фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» є «фіктивними» правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу зроблені на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транспорт-Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» за період лютий 2012 р. від 05.06.2012 р. № 285/22-14/35628319, згідно якого співробітниками ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя отримано пояснення директора ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» ОСОБА_3, відповідно до яких, ОСОБА_3 фактично перереєстрував ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» на своє ім'я за винагороду в лютому 2012 р., господарською діяльністю не займався, договорів не заключав, товар від імені ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» не поставляв, поточним рахунком підприємства не розпоряджався та нікому не доручав. Місцезнаходження документів та печатки ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» йому не відомо.

При цьому від ВПМ ДПІ в Орджонікідзівському районі м. Запоріжжя отримано інформацію, про що складено довідку, що ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» не знаходиться за місцем реєстрації, також у нього відсутні наймані працівники та основні фонди необхідні для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні висновки зроблені щодо контрагента ТОВ «Техно» на підставі акту «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Техно з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість за січень-червень 2012 р.» від 17.08.2012 р. № 1789/22-01/30963581.

Однак, суд не приймає до уваги цей факт, оскільки відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

В акті перевірки від 18.04.2013 р. № 1341/22-221-34292297 також зазначено, що операції з придбання та в подальшому реалізації, здійснені нібито ТОВ «Транспорт - Експрес» у період лютий та червень 2012 р. не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного (протягом) місяця придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Транспорт-Експрес» є виключно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Однак суд не може погодитися з зазначеними висновками, оскільки з наданих позивачем документів вбачається зворотнє, а саме систематичне (протягом) місяця червня та лютого здійснення фінансово-господарської діяльності.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено ряд договорів, згідно яких надавалися транспортно-експедиційні послуги в ланцюгу постачання з іншими контрагентами. Так, на виконання договору доручення від 10.02.2012 р. № П-02/10 було надано послуги наступним контрагентам.

ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на підставі договору № 110 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.11.2011 р. Підтвердженням надання позивачем послуг є: акт № 14-19 здачі прийняття робіт від 06.06.2012 р, податкова накладна № 19 від 06.06.2012 р., заявка № 14-19 від 05.06.2012 р., товарно-транспортна накладна від 05.06.2012 р., акт № 14-07 здачі - прийняття робіт від 28.02.2012 р., податкова накладна № 76 від 28.02.2012 р., заявка № 14-07 від 27.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 27.02. 2012 року, акт № 14-06 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 року, податкова накладна № 75 від 28.02.2012 року; заявка № 14-06 від 27.02.2012 року, товарно-транспортна накладна від 27.02.2012 року; акт № 14-04 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 року, податкова накладна № 73 від 28.02.2012 року, заявка № 14-04 від 27.02.2012 року, товарно-транспортна накладна від 27.02.2012 року, акт № 14-03 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 р., податкова накладна № 72 від 28.02.2012 року; заявка № 14-03 від 27.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 27.02.2012 року.

ТОВ «Агрофід Україна» на підставі договору № 7 на транспортно-експедиторське обслуговування, укладено 01 січня 2012 року. Підтвердженням надання позивачем послуг є: акт № 7-066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.06.2012 року; податкова накладна № 39 від 12.06.2012 року; заявка № 7-066 від 12.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 05.06.2012 року; акт № 7-064 здачі-прийняття робіт від 08.06.2012 року; податкова накладна № 34 від 08.06.2012 року; заявка № 7-064 від 07.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 07.06.2012 року; акт № 7-061 від здачі-прийняття робіт від 06.06.2012 року; податкова накладна № 16 від 06.06.2012 року; заявка № 7-061 від 05.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 05.06.2012 року.

ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» на підставі договору № 9 на транспортно-експедиторське обслуговування, укладено 01 січня 2012 року. Підтвердженням надання Позивачем послуг є: акт № 9-049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2012 року; податкова накладна № 78 від 29.02.2012 року; заявка № 9-049 від 28.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 28.02.2012 року; акт № 9-048 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 року; податкова накладна № 77 від 28.02.2012 року; заявка № 9-048 від 24.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 25.02.2012 року; акт № 9-045 від 24.02.2012 року; податкова накладна № 66 від 24.02.2012 року; заявка № 9-045 від 23.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 23.02.2012 року; акт № 9-044 здачі-прийняття робіт від 23.02.2012 року; податкова накладна № 57 від 23.02.2012 року; заявка № 9-070 від 15.03.2012 року; } товарно-транспортна накладна від 21.02.2012 року; акт № 9-042 здачі-приймання робіт від 21.02.2012 року; податкова накладна № 53 від 21.02.2012 року; заявка № 9-042 від 20.02.2012 року; складські розпорядження про відвантаження від 21.02.2012 року; акт № 9-041 здачі-приймання робіт від 20.02.2012 року; податкова накладна № 51 від 20.02.2012 року; заявка № 9-041 від 20.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 17.02.2012 року; акт № 9-374 здачі-прийняття робіт від 21.06.2012 року; податкова накладна № 54 від 21.06.2012 року; заявка № 9-374 від 21.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 21.06.2012 року; акт № 9-377 від 27.06.2012 року; податкова накладна № 64 від 27.06.2012 року; заявка № 9-377 від 25.06.20112 року; товарно-транспортна накладна від 25.06.2012 року; акт № 9-379 від 28.06.2012 року; податкова накладна № 66 від 28.06.2012 року; заявка № 9-379 від 27.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 26.06.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства декларував податкові зобов'язання по відповідному періоду по взаємовідносинам з контрагентами, що підтверджується податковою декларацією ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» за 1 квартал 2012 року з роздрукованими квитанціями про прийняття декларації; податковою декларацією ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» за 1 півріччя 2012 року з роздрукованими квитанціями про прийняття декларації; податковою декларацію ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» з податку на додану вартість за 2 місяць 2012 року з додатком № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів(Д5)) та роздрукованими квитанціями про прийняття; реєстром виданих та отриманих податкових накладних за 2 місяць 2012 року; податковою декларацією ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» з податку на додану вартість за 6 місяць 2012 року з додатком № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів(Д5)) та роздрукованими квитанціями про прийняття.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що обов'язки кадрової служби та всю бухгалтерську діяльність в ТОВ «Компанія «Ка-Транс» здійснює ТОВ «Аналітична консалтингова група «Фініком» згідно договору надання послуг комплексного супроводження діяльності № 467. Для здійснення транспортно-експедиційної діяльності позивач наймає автотранспорт для перевезення у комерційних компаніях та фізичних осіб-підприємців на підставі договорів про перевезення вантажів.

З 2006 р. позивач є асоційованим членом Асоціації Міжнародних Експедиторів України, про що свідчать свідоцтва даної організації та інформація, розміщена на офіційному сайті Асоціації Міжнародних Експедиторів України.

При цьому, з доводів позивача вбачається, що на сьогоднішній момент перевезення автомобільним транспортом вантажів здійснюється безпосередньо власними автотранспортними засобами, а також транспортом взятим в оренду та лізинг. Всі співробітники компанії позивача мають посвідчення водія відповідної категорії та закріплені за вантажними автомобілями.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що чинне законодавство не містить заборони щодо використання підприємствами орендованого автомобільного транспорту для здійснення його господарської діяльності, а тому є правомірним.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що позивач повинен надати докази на підтвердження того, який товар перевозився, оскільки він виконував лише функції перевізника, а чинним законодавством не покладено обов'язок на останнього вимагати інформацію щодо товару, який ним перевозиться.

При цьому, суд враховує, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних вказані марки автомобілів, які використовувались ТОВ «Транспорт-Експрес» відповідно до здійснених заявок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було включено до складу витрат витрати, які підтверджуються первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, суд приходить до висновку, що вони складені у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема містять обов'язкові реквізити, підписи та печатку.

Враховуючи наведене, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов до висновку, що дії позивача свідчать про добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, валові витрати та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Транспорт-Експрес» та ТОВ «Компанія «Ка-Транс» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Як вбачається з акту перевірки від 18.04.2013 р. № 1341/22-221-34292297, відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Таким чином, суд встановивши зв'язок між статутною діяльністю товариства та фактом придбання товарів, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявністю основних фондів, відчуження товарів, понесення інших виробничих витрат і господарською діяльністю платника податку, приходить до висновку, що господарська діяльність позивача спрямована на отримання майнової вигоди від її здійснення, а отже мала характер реального здійснення господарської діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Вирішуючи питання обґрунтованості права позивача на формування податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд має дослідити: встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської діяльності), встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Беручи до уваги вищенаведене та зважаючи на докази, надані позивачем в обґрунтування адміністративного позову, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати в лютому та червні місяцях 2012 р., що підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, виданими на підставі укладених правочинів та на підставі надання послуг та поставки товарів; витрати, які були включені позивачем до складу витрат з податку на прибуток, були сформовані на підставі первинних документів, оформлених належним чином; фінансово-господарська діяльність здійснювалась в межах основного виду діяльності позивача; на момент укладення правочинів та видачі податкових накладних позивач та його контрагент ТОВ «Транспорт-Експрес» зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податку на додану вартість.

З огляду на викладене суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Компанія «Ка-Транс» приписів податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 54 639,00 грн. та податку на додану вартість на суму 32 646,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач не довів суду, що податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ка-Транс» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94 та 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ка-Транс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 08.05.2013 р. № 0003022220 форма «Р» та № 0003012220 форма «Р».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук