Постанова № 32530953, 10.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року ( 11 год. 14 хв.)Справа № 808/3398/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М. Муха

за участю представників сторін :

від позивача - Погосян М.А.

Косенко Д.С.

від відповідача - Проценко Ю.В.

Чебердін М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства «Запоріжбіосінтез»

до: Державної митної служби України Запорізької митниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми «Р» № 42 та № 43 від 19.03.2013

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов від Закритого акціонерного товариства «Запоріжбіосінтез» (далі-позивач) до Державної митної служби України Запорізької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми «Р» № 42 та № 43 від 19.03.2013.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що відповідачем було проведено перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи за період його діяльності з 01.01.2010 по 30.09.2012.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення ПрАТ «Запоріжбісинтез» вимог положень статей 81, 259, 260, 264, пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ (чинного на час митного оформлення), статті 49, частини 1 статті 51, статей 52,53, пункту 5 частини десятої статті 58, статей 257, 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ (чинного на час митного оформлення), оскільки на думку останнього, відсутність розбивки вартості транспортних перевезень у актах виконаних робіт до та після митного кордону України, жодним чином не свідчить про невідповідність вартості транспортних витрат, яка заявлена у ВМД вартості витрат, яка зазначена у акті виконаних робіт.

Під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, до кожної ВМД на підтвердження транспортних витрат останній надавав довідки перевізника, у яких зазначалась вартість перевезення товарів до митного кордону України. Додаткових документів на підтвердження вартості транспортних витрат при митному оформленні митний орган не вимагав. Тому вважає, що ніяких порушень зі сторони позивача не було, відповідно і висновки перевірки є протиправними.

Щодо експедиторських послуг позивач пояснив, що вони надавалися лише на території України та не повинні включатися до транспортних витрат.

На підставі вищевикладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог та пояснив, що за результатами перевірки відповідних витрат, понесених позивачем на транспортування оцінюваних товарів, які включаються до митної вартості згідно із законодавством, був встановлений факт не включення витрат, пов'язаних із транспортуванням імпортованих вантажів, до митної вартості. Ці розбіжності документально підтверджено первинними документами ПрАТ „Запоріжбіосінтез", а саме: актами виконаних робіт (послуг), рахунками на сплату коштів за надані послуги, податковими накладними, платіжними дорученнями, які свідчать про сплату за надані послуги. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд проаналізувавши матеріали справи, перевіривши їх доказами, вислухавши пояснення представників сторін, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу від 12.12.2012 № 766 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання ПрАТ «Запоріжбіосинтез вимог законодавства з питань державної митної справи за період з 01.01.2010 по 30.09.2012.

За результатом даної перевірки відповідачем було складено Акт №00014/13/112000006/0005379553 від 27.02.2013 та встановлені наступні порушення:

- порушення вимог статей 81, 259, 260, 264, пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92 (чинного на час митного оформлення), статей 49, 51, 52, 53, пункту 5 частини десятої статті 28, 257, 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 (чинного на час митного оформлення), внаслідок включення декларантом до митної вартості товарів витрат на транспортування оцінюваних товарів не в повному обсязі, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 19 022,26 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету, з них:

- ввізне мито (вид 020) у сумі 44,59 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону тариф» від 05 лютого 1992 р. № 2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, статей 270, 272, 277 та 280 Митного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.2012 № 4495).

- ПДВ (вид 028) у сумі 18 977,67 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту 4.3 пункту 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, та на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, чинного на час митного оформлення).

За результатом перевірки були складені податкові повідомлення форми «Р» № 42 та № 43 від 19.03.2013 з якими не згодний позивач.

Щодо правомірності проведення документальної виїзної перевірки .

Відповідно до статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до п. 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п. 62.1.3 ст. 62 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Крім того, згідно п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вище наведені норми законодавства, суд вважає дії відповідача щодо проведення перевірки правомірними. Також слід зазначити, що прийняття митної декларації під час митного оформлення та сплата позивачем грошового зобов'язання за цією декларацією не позбавляє права відповідача на проведення документальної планової перевірки. У разі виявлення заниження або завищення суми податкових зобов'язань заявлених у митних деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошового зобов'язання та згідно ст. 58 ПК України надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні по факту виявлених порушень судом встановлено, що позивач та відповідач не заперечують проти наявності зазначених в акті перевірки документів. Позивач не погоджується з розрахунками відповідача суми податків та зборів не сплачених позивачем до Державного бюджету України, які наведені у додатках до акту перевірки та які містяться в матеріалах справи. Необхідності в долучені всіх документів у суду не було. Так як порушення під час складання спірних документів були тотожні, тому суд для з'ясування факту правомірності складання спірних документів та правомірності грошового зобов'язання, долучив до матеріалів справи лише частину цих документів. Перелік всіх документів, які досліджувалися під час перевірки, зі всією необхідною інформацією міститься в додатках до акту перевірки.

Крім того, відповідач пояснив, що частина документів позивачем складена вірно, проти чого не заперечував і позивач, що було враховано під час розрахунку відповідачем суми податків і зборів не сплачених до Державного бюджету України.

По суті виявлених правопорушень суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України від 05.04.01 № 2344 - III "Про автомобільний транспорт", транспортно - експедиційні послуги - це послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків.

Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України транспортно- експедиторські послуги є прямими витратами на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, так як транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01 липня 2004 р. № 1955-ІV „Про транспортно-експедиторську діяльність", (зі змінами і доповненнями) транспортно- експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05 лютого 2001 р. №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ (у редакції, чинній на час митного оформлення) до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ (у редакції, чинній на час митного оформлення) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно пункту 4.3 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (чинного на момент митного оформлення товарів) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податків, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної вартості, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Проаналізувавши акти здачі-приймання робіт та аналіз здійснення фінансових розрахунків позивача з експедиторами при переміщенні імпортованих товарів (додаток 2 до акту перевірки) судом встановлено.

В актах здачі-приймання робіт зазначено, що транспортно-експедиторські послуги надавалися, однак без визначення за межами території України або в межах.

Згідно додатку 2 до акту перевірки сплату за транспортно-експедиційні послуги позивач здійснював своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями , які в розрізі кожного експедитора (перевізника) зазначені у цьому додатку, податковими накладними та актами виконаних робіт. Проти наявності зазначених документів та сум які зазначені в документах сторони не заперечували. Враховуючи відсутність розмежування в цих документах того, що експедиційні і послуги та витрати на транспортування після ввезення надавалися в межах або за межами України, як то передбачено Митним кодексом України, тому суд вважає, що такі послуги повинні бути включені до митної вартості товару.

Таким чином, данні які подані позивачем під час митного оформлення не відповідають фактичним даним, встановленим в ході перевірки. Тобто встановлено не повне декларування сум вартості міжнародних транспортно-експедиційних послуг, в тому числі не враховані експедиційні послуги.

Наказом Держмитслужби України від 31 січня 2007 р. № 74 (чинного на час митного оформлення) затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України. У пункті 2.1 вказаних Методичних рекомендацій зазначено, що відповідно до абзацу третього статті 260 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ (у редакції, чинній на час митного оформлення), для цілей контролю правильності визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Таким чином, враховуючи вимоги статей 88 та 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ (у редакції, чинній на час митного оформлення) декларант несе у повному обсязі відповідальність за подані ним відомості, які повинні базуватись на достовірній, документально підтвердженій інформації, що підлягають обчисленню.

Згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження", зі змінами та доповненнями (чинної на час митного оформлення) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант подає, у т.ч. угоду (контракт, договір) про перевезення, транспортні та страхові документи.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" (чинної на час митного оформлення) для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати довідку підприємства- перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства.

Відповідно до положень ч.4 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ (чинного на час митного оформлення), при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Ч.11 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ (чинного на час митного оформлення) визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені в цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ (чинного на час митного оформлення) з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином,судом встановлено, що внаслідок заявлення до митного оформлення товару недостовірних відомостей щодо фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів, що містяться в первинних документах бухгалтерського обліку, отриманих від декларанта й наданих безпосереднім виконавцем послуг та в документах, наданих декларантом до митного оформлення, до митної вартості товарів не включено витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Суд погоджується з позицією відповідача, що акт здачі-приймання робіт є одним із первинних документів на підставі якого обчислюються і сплачуються податки і збори, крім того, що з інших документів не можливо виділити послуги транспортно-експедиційні послуги, які надавалися до кордону та після.

Позивач в підтвердження правомірності своїх дій зазначив, що під час митного оформлення надавав довідку в якій чітко зазначено витрати до кордону та після.

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що дійсно такі довідки надавалися під час митного оформлення, однак вони не є первинними документами. Крім того, в цих довідках окремо експедиторські послуги взагалі не зазначалися.

Тому суд, вважає що внаслідок не включення до митної вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів в повному обсязі, занижено митну вартість товарів, що призвело до невірного визначення бази оподаткування, несвоєчасної та неповної сплати митних платежів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності докладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що відповідачем доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень, тому вважає, що в позові слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 17.07.2013.

Суддя О.В.Конишева