Ухвала суду № 32530881, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К-27923/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного багато профільного малого підприємства «ЕКОС»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010

у справі №2-а-8001/10/0570

за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інстанції (Макіївська ОДПІ)

до Приватного багатопрофільного малого підприємства «ЕКОС» (ПБМП «ЕКОС»)

про стягнення штрафних (фінансових), -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2010, позов задоволено Стягнуто з ПБМП «ЕКОС» на користь державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 3775 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 скасовано рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП «ЕКОС» на користь державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 3395 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення в цій частині про відмову в позові, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Податковим органом проведена перевірка відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої 14.07.2009 складено акт № 5613/18/05/23-4/13517905.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.1, 2, 6, 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон № 265/95-ВР ), а саме: встановлено факт не проведення розрахункової операції через РРО; не зберігання протягом встановленого законодавством терміну використання книг обліку розрахункових операцій №0592001132/1; встановлено не ведення в порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації (відсутні накладні на товар, що знаходиться на реалізації, згідно додатку) на загальну суму 1697,50 грн., таким чином здійснюється продаж товарів, які не відображені у встановленому законодавством обліку.

На підставі акта перевірки Макіївською ОДПІ було прийнято рішення № 0000452343 від 28.08.2009 про застосування фінансових санкцій до відповідача у розмірі 3775 грн.

Несплата відповідачем визначеної за спірним рішенням суми штрафних санкцій у встановлений ст.25 Закону №265/95-ВР строк стала підставою для висновку суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Однак, вирішуючи спір про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, адміністративний суд зобов'язаний перевірити правомірність застосування цих санкцій рішенням суб'єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган не довів правомірність свого рішення в частині застосування штрафних (фінансових) за порушення п.п.1, 6 ст.3 Закону №265/95-ВР, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 380 грн.

Щодо вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3395 грн., застосованих на підставі ст.20 Закону №265/95-ВР, то суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з того, що зазначене порушення знайшло своє підтвердження.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За порушення цієї вимоги Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян (ст. 20 даного Закону).

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР позивач був зобов'язаний вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

За відсутності доказів сплати визначеної рішенням відповідача суми штрафних санкцій в розмірі 3395 грн. в добровільному порядку, чи скасування спірного рішення, висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є правильними.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених положень закону, колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про доведеність факту допущеного відповідачем правопорушення, правомірність застування до нього штрафних санкцій та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми застосованих штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного багато профільного малого підприємства «ЕКОС» відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук