Постанова № 32529888, 10.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року Справа № 811/1550/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранусі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013 №№0000021600, 0000011600, -

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата (далі по тексту - Кіровоградська РТПП або позивач) звернулась з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС або відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2013 №0000021600 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39 555 грн. та 9889 грн. штрафної санкції, №0000011600 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 61367,25 грн. (64733 - 3365,75) грн. та 15177 (16018 - 841)грн. штрафної санкції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права.

На думку представника позивача, у періоді, який перевірявся відповідачем, ним не враховано, що Кіровоградською РТПП були понесені витрати на виплату відрахувань до пенсійного фонду, фонду державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, фонду соціального страхування на випадок безробіття, фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, нарахованих на фонд заробітної плати робітників, що працювали на підприємстві за трудовими угодами по виконанню будівельних робіт.

Представник позивача, також зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки, на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Автодорінвест" є безпідставними, оскільки правочини мали реальний характер.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши суду пояснення згідно заяви та зазначивши, що відповідачем в акті перевірки допущено ряд невідповідностей та неточностей.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити в задоволенні вимог зазначивши, що оскаржувані рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства (т.1, а.с.188-190).

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що в період з 10.01.2013 по 30.01.2013 відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2012, про що складено акт №11/16-00/02944863 від 05.02.2013 (а.с.23-54).

Як вбачається з вказаного акту та письмових заперечень відповідача, в ході перевірки, виявлено порушення, в тому числі:

- пп.5.3.2. п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1,.п.8.7, пп.8.8.1, п.8.8 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у суму 64732,34 грн. в т.ч.:

- за 2009 року на суму 3365,75 грн.;

- за 2010 року на загальну суму 60699,84 грн. в т.ч.:

- за 1 квартал 2010 року завищено у сумі 182,95 грн.;

- за 2 квартал 2010 року на суму 9313,81грн.;

- за 3 квартал 2010 року на суму 51299,56 грн.;

- за 4 квартал 2010 року на суму 269,25 грн.;

за 1 квартал 2011 року на суму 666,75 грн.

- ст.203 ч.1,2 ст.215, ч.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями (чинний на момент вчинення правопорушення) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39555 грн., в т.ч. за липень 2012 року на суму 28534 грн., за серпень 2012 року на суму 11021 грн. та зменшено р.24 Декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року на 39555 грн.;

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року:

- № 0000021600, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем, у сумі 39555 грн., за штрафними санкціями 9889 грн. (т.1, а.с. 62, т.2 а.с. 94);

- № 0000011600, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 64733 грн., за штрафними санкціями 16018 грн. (т.1, а.с. 63, т.2 а.с.91-93).

Позивач не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями подав первинну скаргу до Державної податкової служби у Кіровоградській області (т. 1, а.с. 64-68), за результатами розгляду, якої було частково скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 лютого 2013 року № 0000011600 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3365,75 грн. і 841 грн. штрафної (фінансової) санкції (т.1, а.с. 69-74).

Позивач не погодившись із рішенням Державної податкової служби у Кіровоградській області про результати розгляду первинної скарги, подав повторно скаргу до Державної податкової служби України (т.1, а.с. 75-80), за результатами розгляду якої, Міністерством доходів і зборів України вищевикладені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення (т.1, а.с. 81-86).

З огляду на вищевикладені рішення Державної податкової служби у Кіровоградській області та Міністерства доходів і зборів України, позивачем оскаржується податкове повідомленням-рішенням від 22 лютого 2013 року № 0000011600 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 61367,25 грн. (64733 грн. - 3365,75 грн.), за штрафними санкціями 15177 грн. (16018 грн.- 841 грн.) (т.1, а.с. 63, ти.2 а.с.91-93), а податкове повідомленням-рішенням від 22 лютого 2013 року № 0000011600 оскаржується повністю.

Позиція податкового органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства базується на висновках перевірки, викладених у вищевикладеному акті перевірки позивача.

Так, на думку податкового органу позивачем в порушення вимог пп.5.3.2. п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1,.п.8.7, пп.8.8.1, п.8.8 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податок на прибуток підприємства у розмірі 61367,25 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року у розмірі 51 299,56 грн.; за 4 квартал 2010 року - 269, за 1 квартал 2011 року - 667 грн. ( т.2 а.с.92-93).

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час вчинення правовідносин) платник податку веде (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Судом встановлено, що позивачем податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів не вівся, а тому відповідач правомірно дійшов висновків щодо заниження позивачем валових доходів підприємства за 2009 рік на суму 13463 грн.; за 2010 рік на суму 1305 грн.; за 1 квартал 2011року на суму 2667 грн.

Також, Кіровоградською РТПП впродовж 2010 року понесено витрати по нарахуванню та виплаті заробітної плати працівникам будівельникам, які були задіяні на поточних роботах по капітальному ремонту та реконструкції приміщення Кіровоградської РТПП (головного корпусу єврейської лікарні (онкологічного диспансеру по вул. Преображенській, 79 а (офісного приміщення позивача)) у розмірі 192 513,9 грн. (т.1, а.с. 34, т.2 а.с. 10-27,42-67).

Згідно договору оренди, позивач є орендарем головного корпусу єврейської лікарні (онкологічного диспансеру по вул. Преображенській, 79 а, м. Кіровоград ) (т.2, а.с.68- 73).

У відповідності до зазначеного договору позивач у термін з 10.11.2008 по 09.11.2011 зобов'язаний провести реконструкції зазначеною будівлі (т.2, а.с. 69).

Відповідно до пп. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно пп. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення правовідносин) платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Відповідно до пп. 8.8.1. п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення правовідносин) у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

- відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

- створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Суд критично ставиться до посилання представника позивача, що витрати на заробітну плату найманим працівникам не відноситься до витрат пов'язаних з поліпшенням основних фондів (реконструкція будівлі за адресою вул. Преображенській, 79 а, м. Кіровоград), оскільки воно спростовуються дослідженими в судовому засіданні трудовими угодами з найманими працівниками, відповідно до яких предметом договорів є виконання ремонтно будівельних робіт (т.2 а.с. 10-27,42-67).

Твердження позивача, що наймані працівники займалися перевезенням меблів, архівної документації з орендованого приміщення за адресою вул. Карла Маркса, 55, м. Кіровоград, не підтверджено відповідними доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.2. п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1,.п.8.7, пп.8.8.1, п.8.8 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства у розмірі 61367,25 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року у розмірі 51 299,56 грн.; за 4 квартал 2010 року - 269, за 1 квартал 2011 року - 667 грн.

Щодо позиції позивача про невірно визначену суму заниження прибутку за 2010 рік в акті перевірки, так як відповідачем зазначена сума 242799,35 грн. (238488,35+4311грн), в той час як має бути 239793,35 грн. (238488,35 грн. +1305 грн.), то суд погоджується, що відповідачем у зазначеному акті перевірки була допущена описка, яка не вплинула на законність податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилання позивача на реальність господарських операцій між ним та ТОВ "Автодорінвест", суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачаєтся, що позивачем в порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) занижено податок на додану вартість, на загальну суму 39555 грн., в т.ч. за липень 2012 року на суму 28534 грн., за серпень 2012 року на суму 11021 грн. та зменшено р.24 Декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року на 39555 грн. (т. 1, а.с. 53-54).

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що усі операції між позивачем та ТОВ "Автодорінвест" по виконанню робіт (вивезення сміття) задекларовані на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до абз. 1 та 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із зазначеного слідує, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.1 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно, податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Як слідує з акту перевірки позивачем включено до податкового кредиту за вказані періоди суми ПДВ у розмірі 39555 грн., на підставі податкових накладних виписаних, відповідно ТОВ "Автодорінвест" (т.1, а.с.95,97,100,103,106,109,112,113, 118,121,123,125,128,130,133,136,138,141,144,147,150,153,156,159,162,165,168).

Відповідно до акту перевірки та пояснень представника позивача зазначені податкові накладні були виписані при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ "Автодорінвест" щодо вивезення сміття, поставки дизельного пального, надання в оренду екскаватора.

Так, в договорі про надання послуг з прибирання приміщень та утилізації сміття від 20.01.2009, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ "Автодорінвест" (виконавець, зазначено, що по наданні послуг виконавець надає замовнику підтверджуючі квитанції зі сміттєзвалища, підписаний Акт прийому-передачі послуг та рахунок за надані послуги (т. 1, а.с. 87-88).

На підтвердження виконання умов, зазначеного договору, позивачем не надано підтверджуючі квитанції зі сміттєзвалища та рахунки за надані послуги.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач є платником податку на додану вартість, а тому зобов'язаний був вести податковий облік згідно Закону України „Про податок на додану вартість".

У відповідності до п. п 1, 3 ч. 1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на платника податків і зборів (обов'язкових платежів) покладено зобов'язання вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обов'язки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру об'єкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" згідно якого, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначалось вище позивач не зміг підтвердити відповідними бухгалтерськими документами ні перед податковим органом, ні перед судом наявність факту отримання зазначених послуг та товарів.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаних періодів, зокрема в частині доведеності фактичного отримання послуг та товарів, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013 №№0000021600, 0000011600 (яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 61367,25 грн. (64733 грн. - 3365,75 грн.)), дійшов висновку, що вони є правомірним і не підлягають скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 15.07.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун