Постанова № 32529856, 09.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року Справа № 811/1578/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Галушко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (надалі - ДДАІ МВС України) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 11.12.12 він звернувся до ДДАІ МВС України зі скаргою на неправомірні дії співробітників ВДАІ Красноперекопського МВ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим щодо спонукання його сплатити кошти за доставлення транспортного засобу на штрафмайданчик, за зберігання автомобіля на штрафмайданчику та надання комп'ютерних послуг при підготовці документів на видачу. Відповідачем скарга 02.01.13 була перенаправлена до УДАІ ГУ МВС України в АРК, яким позивачу 24.01.13 була надана відповідь, що не ґрунтувалася на ст.40 Конституції України, відповідних положень про звернення громадян.12.02.13 за дорученням відповідача ГУ МВС України в АРК позивачу знову надана відповідь аналогічного змісту. Не погодившись з наданими відповідями, позивач 26.02.13 подав до ДДАІ МВС України повторну скаргу. На цю скаргу він отримав відповідь ГУ МВС України в АРК від 16.04.13, з якою також не згоден. Посилаючись на порушення ст. 40 Конституції України, ст.ст. 3, 5, 7, 15, 16, 19 Закону України "Про звернення громадян", стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди ненаданням належної відповіді, позивач просить суд:

- визнати дії відповідача неправомірними, за наявністю порушення вимог ст. 19, 40 Конституції України, ч. 4 ст. 7, ч.1 ст. 16, ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді його скарг з незаконною передачею на розгляд особам, дії яких оскаржено, ненаданням обґрунтованої на нормах закону власної відповіді;

- у порядку припинення дій, які порушують право на звернення і вимоги закону "Про звернення громадян", зобов'язати відповідача розглянути його скаргу від 26.02.13 з урахуванням поставлених питань у первинному зверненні, направленим 11.12.12 та надати обґрунтовану відповідь відповідно до вимог ст. 19, 40, 92 Конституції України, ст. 16, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян";

- стягнути понесені витрати з відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Відповідач у судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. У письмових запереченнях позов не визнав, наполягаючи на дотриманні при розгляді звернень позивача вимог Закону України "Про звернення громадян" та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.04 №1177. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до ДДАІ МВС України зі скаргою від 11.12.12, в якій вказав, що 21.10.12 у рамках виконавчого провадження працівниками Красноперекопського ДАІ АР Крим було затримано автомобіль, що перебував у розшуку, марки Мазда 626, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1, який за допомогою евакуатора доставлений на штрафмайданчик. На звернення позивача видати автомобіль зі штрафмайданчика на виконання доручення державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ щодо доставлення (перегону) його до місця виконавчих дій, начальник Красноперекопської ДАІ відмовив у видачі автомобіля, мотивуючи необхідністю сплати коштів за послуги транспортування автомобіля, за його зберігання на штрафмайданчику та за надання комп'ютерних послуг при підготовці документів, посилаючись при цьому на вимоги ПКМУ №1102 від 17.12.08 "Про затвердження порядку тимчасового затримання та зберігання т/з на спеціальних майданчиках і стоянках". З метою отримання автомобіля ОСОБА_1 був вимушений сплатити кошти у розмірі 1533, 50 грн. Заявник стверджував, що у Красноперекопському ДАІ існує порочна практика розміщення транспортних засобів на власному штрафмайданчику, який знаходиться в межах території ДАІ, а плату за його зберігання, видачу і нарахування проводить інший недержавний суб'єкт, який не є підрозділом ДАІ. У зв'язку з цим заявник у скарзі просив: не передаючи її особам, дії яких оскаржуються, провести порядку і змінити порядок визначений керівництвом Красноперекопського ДАІ, з усуненням ситуацій видачі а/м лише за умовами вимагання сплати коштів при транспортуванні до місця призначення за вимогами постанови виконавця; навести порядок у діяльності Красноперекопського ДАІ, шляхом забезпечення функціонування спеціальних майданчиків і стоянок ДАІ для зберігання тимчасово затриманих т/з, без порочних схем договірних відносин з невідомими суб'єктами господарювання, які не є підрозділами ДАІ, провести перевірку законності такої схеми та існування цього суб'єкта на конкурсних засадах; вирішити питання повернення безпідставно витребуваних та отриманих від нього коштів при виконанні доручення державного виконавця в рамках доставлення майна за вимогою державного виконавця; у випадку відмови вирішити поставлені питання, надати обґрунтовану на законі відповідь правомірності дій посадових осіб державних органів. (а.с. 6-7, 33 - 44).

Ця скарга позивача від 11.12.12 надійшла до ДДАІ МВС України 24.12.12 та направлена останнім для розгляду за належністю до Управління ДАІ Головного управління МВС України в АРК.

УДАІ ГУ МВС України в АРК, розглянувши скаргу позивача від 11.12.12, листом №11/-П-16 від 24.01.13 за підписом заступника начальника управління надало позивачу відповідь про відсутність порушень законодавства у діях працівників Державтоінспекції. (а.с. 11).

Воднораз, 22.01.13 з Секретаріату Кабінету Міністрів України до МВС України надійшла аналогічна скарга ОСОБА_1 від 11.12.12, адресована Кабінету Міністрів України (а.с. 47-48). Відповідно до резолюції заступника Міністра внутрішніх справ України вжиття відповідних заходів реагування доручено начальнику ГУ МВС України в АРК, організувати контроль виконання вказаного доручення покладено на ДДАІ МВС України. (а.с. 46). У зв'язку з цим скарга ОСОБА_1 від 11.12.12 направлена до ГУ МВС України в АРК для розгляду та організації перевірки викладених у скарзі фактів та вжиття відповідних заходів реагування (а.с. 49). Відповідь на цю скаргу надано ОСОБА_1 листом заступника начальника ГУ МВС України в АРК №7/П-277 від 12.02.13. (а.с. 56-58).

Не погодившись зі змістом відповідей УДАІ ГУМВС України в АРК №11/-П-16 від 24.01.13 та ГУ МВС України в АРК №7/П-277 від 12.02.13, ОСОБА_1 звернувся до ДДАІ МВС України з повторною скаргою від 26.02.13, у якій просив: не передаючи її особам, дії яких оскаржуються, провести перевірку і змінити порядок визначений керівництвом Красноперекопського ДАІ, з усуненням ситуацій видачі а/м лише за умовами вимагання сплати коштів при транспортуванні до місця призначення за вимогами постанови державного виконавця; вирішити питання повернення безпідставно сплачених коштів на рахунок Державного підприємства МВС "Інформ-Ресурс" за процедурою, встановленою у Красноперекопському ДАІ; розглянути його скаргу, направлену 11.12.12, особисто та надати обґрунтовану відповідь відповідно до вимог ст. 40 Конституції України, ст.19, 20 Закону України "Про звернення громадян" (а.с. 8-9, 59 - 78).

Ця повторна скарга позивача від 26.02.13 надійшла до ДДАІ МВС України 12.03.13 та направлена останнім для розгляду за належністю до ГУ МВС України в АРК. Відповідь на цю скаргу надано ОСОБА_1 листом т.в.о. начальника ГУ МВС України в АРК №7/П-1069 від 16.04.13. (а.с. 12 -13).

Стверджуючи, що при розгляді його звернень відповідачем порушено вимоги ст. 40 Конституції України, ст.ст. 3, 5, 7, 15, 16, 19 Закону України "Про звернення громадян", що виявилось у неправомірному пересиланні поданих ним скарг для розгляду за належністю до інших структурних підрозділів органів внутрішніх справ України, у тому числі тих, дії яких оскаржуються, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" (надалі -Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частинами 3, 4 статті 7 Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до статті 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг передбачені статтею 19 Закону, відповідно до якої зазначені суб'єкти в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до статті 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10.10.04, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.04 за №1361/9960, затверджено Положення про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (надалі - Положення), яке установлює Єдиний для органів внутрішніх справ України, внутрішніх військ МВС України, навчальних закладів МВС України, установ, організацій і підприємств системи МВС України (далі - органи внутрішніх справ) порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян.

Відповідно до пункту 1.3 Положення громадяни України мають право звернутися до органів внутрішніх справ, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Пунктом 1.6 Положення визначено, що до звернень громадян відносять викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Під терміном "скарга" слід розуміти звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб.

Згідно з пунктом 1.7 Положення до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені у сфері управлінської діяльності, належать такі, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; на громадянина незаконно покладено будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця (пункт 2.1 Положення).

Згідно з пунктом 3.5 Положення повторними вважаються звернення, в яких: оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу внутрішніх справ; повідомляється про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу надходження останнього минув установлений законодавством термін розгляду і відповідь авторові не надавалась; повідомляється про не вирішене по суті або вирішене не в повному обсязі питання, порушене в першому зверненні; звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні питання, порушеного в попередньому зверненні. Звернення від громадян з одного й того ж питання, надіслані органами вищого рівня за належністю для їх вирішення до органів внутрішніх справ, повторними не вважаються.

Пунктами 4.6, 4.7 Положення передбачено, що звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті органом внутрішніх справ, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4 Положення щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження; передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ; надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора, залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян".

У разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Згідно з пунктами 7.2- 7.6 Положення скарга на дії чи рішення органу внутрішніх справ або посадової особи подається в порядку підлеглості вищому органу внутрішніх справ або посадовій особі відповідно до чинного законодавства, а в разі незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Розгляд скарг громадян на дії працівників органів внутрішніх справ проводиться в порядку, передбаченому цим Положенням.

За кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі органів внутрішніх справ або скаржаться на дії працівників ОВС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів органом внутрішніх справ, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівникові органу внутрішніх справ або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб. Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова або усна відповідь (за його бажанням).

Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу внутрішніх справ (або його заступник), у провадженні якого перебуває скарга.

Посадова особа, визнавши скаргу громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити повноту і своєчасність її розгляду, прийняти рішення відповідно до законодавства і негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадянина.

Рішення вищого органу внутрішніх справ щодо розгляду скарги в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржене в суді у термін, передбачений законодавством України.

Відповідно до пункту 7.7 Положення забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам внутрішніх справ або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також тим, які не мають повноважень для їх розгляду або керівники яких приймали рішення з викладених у зверненні доказів.

У разі необхідності підпорядкованому органу внутрішніх справ може бути доручено проведення додаткової перевірки конкретних обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні громадянина, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 №341, визначено, що Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції міських і районних органів внутрішніх справ, підрозділи дорожньо-патрульної служби та реєстраційно-екзаменаційної роботи.

Відповідно до пункту 6 цього Положення Департамент державної автомобільної інспекції підпорядковується МВС, а управління (відділи) державної автомобільної інспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, відділи (відділення) Державтоінспекції міських і районних органів внутрішніх справ - відповідним територіальним органам внутрішніх справ.

Встановлено, що предметом поданих позивачем до ДДАІ МВС України скарг від 11.12.12 та від 26.02.13 є дії працівників відділу ДАІ Красноперекопського МВ ГУМВС України в АРК, який є структурним підрозділом Державтоінспекції, що входить до складу УДАІ ГУМВС України в АРК та підпорядковується ГУ МВС в АРК.

Суд вважає, що відповідач, направляючи первинну скаргу ОСОБА_1 від 11.12.12 щодо протиправних дій працівників відділення ДАІ Красноперекопського МВ ГУМВС України в АРК за належністю до УДАІ ГУ МВС України в АРК, а повторну скаргу від 26.02.13 щодо незгоди з наданою йому відповіддю УДАІ ГУ МВС України в АРК - до ГУ МВС України в АРК, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та дотримався порядку розгляду звернень громадян, установленого у системі органів внутрішніх справ.

Правомірність дій УДАІ ГУ МВС України в АРК та ГУ МВС України в АРК при розгляді скарг позивача, направлених відповідачем, та обґрунтованість наданих ними відповідей не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій при розгляді скарг позивача від 11.12.12 та від 26.02.13. А відтак - суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та відмовляє у позові.

Оскільки позивачеві відмовлено у позові, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 15.07.13.