Рішення № 32528643, 17.07.2013, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0426/13744/2012

Провадження № 2/0182/359/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.07.2013 рокум. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бабаніної В.А.

при секретарі Сварич Л.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2, представника відповідача „Фермерського господарства „ ОСОБА_3А. - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом Приватного підприємства „ Таврія до ОСОБА_2 , Фермерського господарства „ ОСОБА_3А, відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю

„ Дніпропетровська обласна земельна агенція про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, та визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем

Встановив:

29.11.2012 року Приватне підприємство „ Таврія звернулось з названим позовом, який неодноразово уточнювало в ході розгляду справи і просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 15.4477га., укладений між фермерським господарством «ОСОБА_3А.» та ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 15,4477 га. який укладений між ПП «Таврія» та ОСОБА_2 09 лютого 2007 року, поновленим та зобов'язати останню вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Посилається на те, що 09 лютого 2007 року між Приватним підприємство «Таврія» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки б/н загальною площею 15,4477 га. терміном на п'ять років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від

23 березня 2007 року.

З урахування положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 764 Цивільного кодексу України договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто, строк дії договору оренди спливає 23 березня 2017 року.

Але, як стало відомо позивачу, 27 березня 2012 року відділом Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки б/н від 26.03.2012 р. між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ОСОБА_3 А.», а 07-08 травня 2012 року третя особа -ТОВ «Дніпропетровська ОЗА» проводила закріплення межовими знаками меж земельних ділянок часток (паїв) з натурі на місцевості зі складанням відповідного акту.

Вказані дії відповідачів з укладання та з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А ні Конституція України, а ні Земельний кодекс України, а ні Закон України «Про оренду землі», а ні Закон України «Про землеустрій» не наділяє відділ Держкомзему у Нікопольському районі повноваженнями реєстрації договорів оренди земельних ділянок з іншими орендарями при наявності належним чином зареєстрованого договору оренди, термін дії якого не сплинув, тому державна реєстрація договору оренци земельної ділянки підлягає скасуванню.

Крім того, існують підстави для визнання зказаного договору недійсним.

Частина 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Інструкцією про встановлення меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості ) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. за № 376, встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельнї ділянки в натурі здійснюється виконавцем у присутності власника ( користувача) земельної ділянки, власників ( користувачів) суміжних земельних ділянок або уповновженими ними особами. ТОВ „ Дніпропетровська обласна земельна агенція для закріплення межовими знакми земельної ділянки ОСОБА_2, запросило ПП „ Таврія як орендаря суміжних земельних ділянок.

Власники суміжних земельних ділянок не уповноважували ПП „ Таврія представляти їх інтереси при визначенні меж земельних ділянок в натурі. Порушення вимог інструкції вказує на незаконність складання акту визначення меж земельної ділянки в натурі, який є невідємною частиною договору оренди. Відповідно, незаконність акту вказує на відсутність факту встановлення місця розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору оренди.

В зв'язку з тим, що зміст правочину не відповідає абз. 4 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і у нього не має невід'ємної частини - акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), він має бути визнаним недійсним.

Крім того, договором оренди землі між ПП „ Таврія „ і ОСОБА_2 передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий термін. ПП

„ Таврія добросовісно, належним чином виконувало свої зобовязання по договору. Більш як за місяць до спливу строку договору оренди від 10.02.2007 року ПП „ Таврія надіслало на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди. Уповноваженими особами ПП „ Таврія і в усній розмові з ОСОБА_2 пропонувалось узгодити умови та укласти договір оренди землі на новий строк.

ПП „ Таврія згодне укласти договір оренди на умовах, запропонованих орендодавцю ФГ

" ОСОБА_5А."

Крім того, на момент закінчення строку договору оренди землі між ОСОБА_2 і ПП

„ Таврія земельна ділянка була засіяна ПП „ Таврія і ОСОБА_2 протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі не висловила будь яких заперечень проти поновлення договору оренди, тому договір вважається поновленим відповідно до ст.33 Закону України „ Про оренду землі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що з 2010 року ПП

„ Таврія почало вимагати від людей переукладення договору оренди землі строком на

15 років, наголошуючи, що вони мають переважне право на укладення договору оренди. Вона не працювала в ПП „ Таврія , не була від них залежна, тому не погодилась на укладення договору на такий строк і разом з іншими орендодавцями, вирішила передати свою землю в оренду ФГ

„ ОСОБА_3А. Він пропонував кращі умови орендної плати і строк оренди на пять років. У звязку з цим, 11 серпня 2011 року вона надіслала до ПП „ Таврія заяву в якій просила після збору врожаю не займати її земельну ділянку.

26 березня 2012 року вона уклала договір оренди землі з ФГ „ ОСОБА_3А.

Проекту додаткової угоди від ПП „ Таврія поштою вона не отримувала, ОСОБА_6, яка в ПП

„ Таврія займається договорами оренди землі, з нею говорила в 2010 році про укладення договору оренди на 15 років, а в 2011 році розмови не було. ПП „ Таврія почало укладати договори оренди землі на пять років після того як люди вирішили перейти до ФГ „ Скорук. Те, що ПП Таврія засіяло її землю озимою вона побачила після укладення договору ФГ

„ ОСОБА_3А.. Засіявши її землю ПП „ Таврія не розрахувалось з нею за 2012 рік, а розраховувася за оренду землі за 2012 рік ОСОБА_3 Порівнюючи з тими умовами на яких орендує землю ПП „Таврія ( її чоловік передав свою землю в ПП „Таврія оскільки там працює) вона бачить, що ФГ „ Скорук орендує на кращих умовах, тому категорично заперечує проти поновлення договору оренди землі з ПП „ Таврія.

ФГ „ ОСОБА_3А. позовні вимоги не визнало. Посилається на те, що термін договору оренди землі, укладений між ПП „ Таврія та ОСОБА_2 закінчився 23.03.2012 року. Відповідно до п.2.11 Договору оренди землі укладеного між ОСОБА_2 і ПП „ Таврія у разі закінчення строку дії договору оренди, орендар зобовязаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані у якому він одержав землю в оренду. Пункт 3.2 Договору передбачає, що договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення терміну на який його було укладено. Не бажаючи продовжувати договір оренди з ПП „ Таврія ОСОБА_2 направила про це повідомлення, яке ПП

„ Таврія отримало 15.07.2011 року, а зареєструвало 15.08.2011 року.

Виходячи з положень ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між ОСОБА_2. та ФГ „ ОСОБА_3А договір оренди землі був укладений після закінчення договору оренди з ПП „ Таврія, договір зареєстровано в установленому законом порядку 27.03.2012 і правових підстав для його скасування немає. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відділ Держкомзему у Нікопольському районі просить справу заслухати без їх представника, в задоволенні позову відмовити . Товариство з обмеженою відповідальністю „ Дніпропетровська обласна земельна агенція преддставника в судове засідання не направило і заперечень щодо позову не надало.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2007 року між Приватним підприємство «Таврія» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки б/н загальною площею 15,4477 га. терміном на п'ять років.

Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 23 березня 2007 року ( а.с.7,8). Строк договру закінчився 23 березня 2012 року. Не маючи наміру укладати договір оренди землі з ПП „ Таврія на новий строк, ОСОБА_2 повідомила про це орендаря завчасно 15.08.2011 року заявою про те, щоб після збору врожаю орендар не займав земельну ділянку посівами. ( а.с.57). В свою чергу ПП „ Таврія зайняло недобросовісну позицію щодо орендодавця, засіявши осінню 2011 року орендовану землю озимою, наперед знаючи, що на момент закінчення договору оренди врожай не буде зібрано. Орендодавця про те, що її землю засіяно, не повідомило ні в усній ні в письмовій формі, про що не заперечувалось у судовому засіданні. Таким чином ПП „ Таврія, завідомо проти волі орендодавця, продовжило користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору. Посилання позивача на те, що в лютому 2012 року надіслало ОСОБА_2 проект попередньої угоди та повідомлення про переважне право на оренду договору нічим не підтверджено. ПП" Таврія " надало до суду „ список громадян, яким відправлено листи-повідомлення поштою від ПП „ Таврія про переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 10.02.2012 року та проекти додаткової угоди, з поштовим штемпелем від 13.02.2012р. ( а.с.58) . ОСОБА_2 отримання повідомлення та проекту угоди заперечує.

Відповідно до ст.67 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, список згрупованих листів складається до рекомендованих листів. При цьому список засвідчується підписом відповідальної особи відправника юридичної особи. Правила не передбачають складання такого списку, в тому числі з докладним вказанням їх змісту, щодо простих листів та передачу їх на пошту, вони опускаються в поштову скриньку. Платіжних документів до нього не додано, тому наданий список викликає сумнів і не може бути прийнятим як підтвердження відправлення ОСОБА_2 вказаного повідомлення.

Крім того, засіявши землю і вважаючи договір оренди землі з ОСОБА_2поновленим ПП

„ Таврія не розрахувалось за оренду землі з ОСОБА_2 за 2012 рік, що визнано позивачем в судовому засіданні.

Після закінчення строку договору оренди з ПП „ Таврія ОСОБА_2 , не будучи повідомлена, що ПП „ Таврія засіяло її земельну ділянку, правомірно уклала договір оренди з ФГ „ ОСОБА_3А. 26.03.2012 року ( а.с.48,49), таким чином в місячний строк фактично підтвердивши відмову від продовження договору з попереднім орендарем.

26.04.2012 року ТОВ „ Дніпропетровська обласна земельна агенція направило до ПП

„ Таврія лист в якому повідомляло про проведення закріплення межовими знакми меж земельних часток в натурі в тому числі і ОСОБА_2 ( а.с.25).

Суд вважає, що в даному випадку не застосовується положення ст.33 Закону

„ Про оренду землі, яке передбачає при продовженні орендарем користуватися земельною ділянкою, відсутність заперечення-повідомлення орендодавця в місячний строк після закінчення договору оренди, про заперечення у поновленні договору оренди землі, як мовчазну згоду на його поновлення. В даному випадку такої згоди не було і це підтверджується і заявою орендодавця від 11.08.2011 року і укладенням договору оренди землі з іншим орендарем. Весь час ПП „ Таврія знало, що ОСОБА_2 відмовилась продовжити договір оренди землі і це підтверджується наданими позивачем і протоколу зборів від 17.07.2011 року і службової записки ОСОБА_6 від13.11.2011 року про те, що ОСОБА_2 не погодилась укласти договір оренди земельної ділянки на новий термін ( а.с.59) і не заперечувалось позивачем у судовому засіданні.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституція України ( ст.41) гарантує громадянину право розпоряджатися своєю власністю.

Посилання позивача на незаконність складання акту визначення меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) який є невідємною частиною договору, не може бути прийнято до уваги, оскільки як вказує позивач, власники не уповноважували його представляти їх інтереси при визначенні меж земельної ділянки, а отже і оспорювати їх встановлення, а ніхто з власників встановлення меж не оспорював і як пояснив директор ПП „ Таврія в судовому засіданні, скарг від власників щодо порушення меж не було. Саме незаконність складання акту визначення меж земельних ділянок позивач вказує як недійсність договору оренди землі кладеного між ОСОБА_2 і ФГ „ ОСОБА_3А., посилаючись на ст.15 Закону України „ Про оренду землі та ст. 203 ЦК України. Стороною вказаного договору позивач не є, тому суд не вбачає порушення його прав укладеним договором, виходячи з вканих ним підстав недійсності договору.

Зважаючи на наведене, керуючись ст. 10,11,212, 214,215,218 ЦПК України, ст. ст.35, 20, 15, 33 Закону України „ Про оренду землі ст. 203, 627 ЦК України, суд

Вирішив:

Відмовити Приватному підприємству „ Таврія в задоволенні позову до ОСОБА_2, Фермерського господарства „ ОСОБА_3А, відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю

„ Дніпропетровська обласна земельна агенція в повному обсязі заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення, через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:

ОСОБА_7