Постанова № 32528485, 18.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2013 року Справа №827/1683/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 26.05.1998,

представника відповідача - Леганькова Наталя Олексіївна, довіреність № 11 від 08.01.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання дій незаконними та скасування вимоги про сплату недоїмки,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі міста Севастополя щодо нарахування суми недоїмки для сплати позивачем; скасування вимоги про сплату недоїмки у розмірі 5766,45 грн. № Ф-1245 від 19.06.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначене нарахування здійснено протиправно та всупереч закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.07.2013 відкрито провадження в адміністративній справі. Іншою ухвалою суду від 04.07.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Нахімовському районі міста Севастополя як платник єдиного внеску 26.02.2001.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що передбачено пунктом 1 статті 8 Закону № 2464-VI.

Пунктом 11 статті 8 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що з 12.12.2002 ОСОБА_1 отримувала призначену на загальних підставах у зв'язку з досягненням пенсійного віку - пенсію за віком.

24.02.2009 позивачу за її вибором було змінено вид пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, доданим до матеріалів справи.

Статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (стаття 10 вказаного Закону).

Таким чином, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко розрізнює поняття підстав призначення пенсії, видів пенсії та виключає можливість отримання декількох видів пенсії одночасно.

Відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Таким чином, вищезазначеною нормою Закону передбачено звільнення від сплати єдиного внеску пенсіонерів за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з 24.02.2009 було змінено вид пенсійної виплати - пенсія у зв'язку з втратою годувальника, що з урахуванням вимог діючого законодавства позбавляє позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску.

Отже, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивача зобов'язано сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 6 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У порушення зобов`язань зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, передбачених чинним законодавством України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у встановлені строки сплату не здійснює, у зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5766,45 грн.

Згідно з пунктом 6.2 частини 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Нахімовському районі міста Севастополя на адресу відповідача направлена вимога про сплату боргу № Ф-1245 від 19.06.2013 на суму 5766,45 грн. Вказана вимога отримана позивачем 21.06.2013.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість його позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 липня 2013року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук