Постанова № 32526808, 12.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2013 року № 826/7238/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ат Медіа»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління

Міністерства доходів і зборів України у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

№0001772208, №0001782208 від 06.03.2013р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ат Медіа», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень «Р» №0001772208 від 06 березня 2013 року, №0001782208 від 06 березня 2013 року Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ат Медіа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ентхілл» за січень – лютий 2012 р., ТОВ «Айс-Вок» за лютий 2012 р., ТОВ «Ильский» за січень 2012 р., ТОВ «Логрус» за січень 2012р., ПП «Бумакс» за січень 2012 р., ТОВ «Альбіон 2011» за січень 2012 р., ТОВ «Стіл Хоукс» за січень 2012 р., ПП «Матрікс» за січень - лютий 2012 р., ПП «Міра Ко» за січень,- лютий 2012 р., ТОВ «Соло 25» за лютий 2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 15.02. 2013 року №566/22.8/33492787 (надалі – Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п.201.4, п.201.8, п.201.10 ст.201. Податкового кодексу України та п. 4 '"Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 року за №1401/18696, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 394750 грн., в тому числі по періодам: січень 2012р. - 283 450 грн.; лютий 2012 р. - 111 300 грн. та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму на загальну суму 414 488 грн., в т.ч. по періодах: за 1 кв.2012 року у сумі 414 488 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки, Позивачем було подано заперечення на Акт, Листом від 04.03.2013 р. №6082/10/22.8 Податковий орган повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року №0001772208, яким за позивачем визначено податкове зобов’язання, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість 592 125,00 грн., з них за основним платежем – 394 750,00 грн. та штрафні (фінансові) санкціями 197 375,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0003052203, яким за позивачем визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 518 110,00 грн., за основним платежем 414 488,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 103 622,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «АЙС-ВОК» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №01/1-0212 від 01.02.2012 р. (надалі по тексту Договір №01/1-0212).

У відповідності до п.1.1 Договору №01/1-0212, Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виконати роботи (далі за текстом - Роботи) з арт-дизайну макетів, кольоропроби журналів, підготовки журналів до друку, а Замовних зобов'язаний прийняти такі Роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1.5 - п. 2.1.8 вищезазначеного Договору, Замовник має право своєчасно погоджувати надані Виконавцем результати Робіт та приймати такі результати Робіт шляхом підписання відповідної документації; своєчасно та в повному розмірі здійснювати оплату виконаних Робіт у порядку, визначеному додатковими угодами до цього Договору; протягом п'яти робочих днів від моменту отримання акту виконаних Робіт підписати його та передати один екземпляр підписаного Сторонами акту Виконавцю. У випадку, якщо у зазначений термін акт не буде підписано Замовником і передано Виконавцю, Роботи вважаються такими, що виконані належним чином, а акт - підписаним обома Сторонами; одночасно з отриманням матеріальних цінностей підписати та передати Виконавцю довіреність.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 Договору №01/1-0212, ціна цього Договору складається із сумарної вартості Робіт, згідно актів виконаних робіт або послуг. Оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, указаний у цьому Договорі.

Позивачем надано суду Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), додаткові угоди, податкові накладні в підтвердження виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що в Додаткових угодах передбачено надання послуг з кольоропроб в Аеропорті Харкова (Брендмауер на фасаді Термінала) та Аеросвіт (Арт-дизайн макетів), Мередіан №90 підготовка до друку, в той час, як в Актах виконаних робіт зазначено: послуги з підготовки журналу «Декор» до друку, послуги з підготовки «Меридіан» та відсутні довіреності.

Між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Матрікс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №03-011-1/12 від 03.01.2012 р. (надалі по тексту Договір №03-011-1/12).

У відповідності до п.1.1 Договору №03-011-1/12, Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виконати роботи (далі за текстом - Роботи) з підготовки видання до друку фотозйомки, придбання авторських прав на використання фото, а Замовних зобов'язаний прийняти такі Роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1.5 - п. 2.1.8 вищезазначеного Договору, Замовник має право своєчасно погоджувати надані Виконавцем результати Робіт та приймати такі результати Робіт шляхом підписання відповідної документації; своєчасно та в повному розмірі здійснювати оплату виконаних Робіт у порядку, визначеному додатковими угодами до цього Договору; протягом п'яти робочих днів від моменту отримання акту виконаних Робіт підписати його та передати один екземпляр підписаного Сторонами акту Виконавцю. У випадку, якщо у зазначений термін акт не буде підписано Замовником і передано Виконавцю, Роботи вважаються такими, що виконані належним чином, а акт - підписаним обома Сторонами; одночасно з отриманням матеріальних цінностей підписати та передати Виконавцю довіреність.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 Договору №03-011-1/12, ціна цього Договору складається із сумарної вартості Робіт, згідно актів виконаних робіт або послуг. Оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, указаний у цьому Договорі.

Позивачем надано суду Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), додаткові угоди, податкові накладні в підтвердження виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що в Додаткових угодах передбачено надання послуг з кольоропроб в Аеропорті Харкова (Брендмауер на фасаді Термінала), Бориспіль (Брендмауер на фасаді Терміналів) Львів (Брендмауер на фасаді Термінала), Мередіан №90 підготовка до друку, в той час, як в Актах виконаних робіт зазначено: послуги з кольоропроби рекламних макетів «Хюндай» м. Донецьк, послуги з кольоропроби рекламних макетів «Хюндай» м. Одеса та відсутні довіреності.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Соло-25» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №0102-2 від 01.02.2012 р. (надалі по тексту Договір №0102-2).

У відповідності до п.1.1 Договору №0102-2, Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виконати роботи (далі за текстом - Роботи) з обслуговування рекламних макетів (клінінгові послуги), а Замовних зобов'язаний прийняти такі Роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1.5 - п. 2.1.8 вищезазначеного Договору, Замовник має право своєчасно погоджувати надані Виконавцем результати Робіт та приймати такі результати Робіт шляхом підписання відповідної документації; своєчасно та в повному розмірі здійснювати оплату виконаних Робіт у порядку, визначеному додатковими угодами до цього Договору; протягом п'яти робочих днів від моменту отримання акту виконаних Робіт підписати його та передати один екземпляр підписаного Сторонами акту Виконавцю. У випадку, якщо у зазначений термін акт не буде підписано Замовником і передано Виконавцю Роботи вважаються такими, що виконані належним чином, а акт - підписаним обома Сторонами; одночасно з отриманням матеріальних цінностей підписати та передати Виконавцю довіреність.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 Договору №03-011-1/12, ціна цього Договору складається із сумарної вартості Робіт, згідно актів виконаних робіт або послуг. Оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, указаний у цьому Договорі.

Позивачем надано суду Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), додаткові угоди, податкові накладні в підтвердження виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що в Додаткових угодах передбачено надання послуг з обслуговування рекламних макетів в аеропорті Харків (бокові конструкції), Донецьк (Брендмауер на фасаді Терміналу Хундая), в той час, як в Актах виконаних робіт зазначено: послуги з кольоропроби рекламних макетів «Хюндай» м. Донецьк, послуги з послуги з обслуговування рекламного матеріалу (клінінгові послуги) КІА та відсутні довіреності.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Альбіон 2011» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №23-12/11 від 23.12.2011 р. (надалі по тексту Договір №23-12/11).

У відповідності до п.1.1 Договору №23-12/11, Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виконати роботи (далі за текстом - Роботи) з кольоропроби рекламних матеріалів, а Замовних зобов'язаний прийняти такі Роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1.5 - п. 2.1.8 вищезазначеного Договору, Замовник має право своєчасно погоджувати надані Виконавцем результати Робіт та приймати такі результати Робіт шляхом підписання відповідної документації; своєчасно та в повному розмірі здійснювати оплату виконаних Робіт у порядку, визначеному додатковими угодами до цього Договору; протягом п'яти робочих днів від моменту отримання акту виконаних Робіт підписати його та передати один екземпляр підписаного Сторонами акту Виконавцю. У випадку, якщо у зазначений термін акт не буде підписано Замовником і передано Виконавцю Роботи вважаються такими, що виконані належним чином, а акт - підписаним обома Сторонами; одночасно з отриманням матеріальних цінностей підписати та передати Виконавцю довіреність.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 Договору №23-12/11, ціна цього Договору складається із сумарної вартості Робіт, згідно актів виконаних робіт або послуг. Оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, указаний у цьому Договорі.

Позивачем надано суду Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), додаткові угоди, податкові накладні, банківські виписки в підтвердження виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що в Актах виконаних робіт зазначено: послуги з підготовки до друку (редагування) журналів до друку та відсутні довіреності.

Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться інші договори, які є типовими, та Акті виконаних робіт не співпадають з умовами додаткових договорів.

З вищезазначеного договору та матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договору в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук