Рішення № 32526225, 16.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/17963-2012 16.07.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр»

Про стягнення 274555, 57 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники:

Від позивача: Піддубна О. С. (дов. № 257/01 від 25.06.2013 року)

Від відповідача: Стовбуха Д.В. (дов. б/н від 07.05.2012 року),

Заборунова Ю. С. (дов. б/н від 14.01.2013 року).

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюна-Веста" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 274555,57 грн. основного боргу за договором поставки № 299 від 17.02.2012 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (далі за текстом - відповідач).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року (суддя Станік С. Р.) провадження у справі № 5011- 47/17963-2012 припинено на підставі п. 5. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 року по справі 5011-47/17963-2012 (судді: Ропій Л. М. (головуючий), Кондес Л. О., Рябухи В. І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року по справі № 5011- 47/17963-2012 скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням В. о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року № 04-1/301 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 5011-47/1763-2012 передана на розгляд судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року справу № 5011-47/1763-2012 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П., розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

В судовому засіданні 18.06.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 02.07.2013 року.

В судовому засіданні 02.07.2013 року оголошувалась перерва до 16.07.2013 року.

16.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано пояснення.

В судове засідання 16.07.2013 року представники сторін з'явились. Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті поданих ним письмових пояснень та просив суд розцінити їх як заяву про зменшення позовних вимог. Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи та пояснень відповідача.

Відповідно до вказаних пояснень позивача від 12.07.2013 року Вих. № 285/01, поданих в судовому засіданні 16.07.2013 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 110 442, 26 грн. заборгованості за договором поставки № 299 від 17.02.2012 року.

Судом пояснення позивача розцінено як заяву про зменшення позовних вимог, та прийнято в порядку ст. 22 ГПК України. В подальшому позовні вимоги розглядаються з врахуванням зазначеної заяви від 12.07.2013 року Вих. № 285/01, поданої в судовому засіданні 16.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 299 від 17.02.2012 року в частині оплати поставленого відповідачу та реалізованого товару.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав: 1) відповідно до умов договору укладеного між сторонами (п. 9.9 договору поставки № 299 від 17.02.2012 року) покупець сплачує грошові кошти за реалізований товар, не проданий товар покупцем не оплачується, а повертається постачальнику; 2) позивачем невірно визначена сума заборгованості відповідача. За розрахунком відповідача його заборгованість перед позивачем становить 91 364, 59 грн.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 299 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 1.1. договору покупець надає постачальникові, а постачальник оплачує, комплекс маркетингових послуг, пов'язаних з просуванням в мережі магазинів покупця поставленого постачальником товару (далі - послуги). Вартість маркетингових послуг, які надаються покупцем зазначаються у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації/Прайс-листі, затвердженому сторонами. Ціна поставленого товару міститься у накладних, які надаються постачальником покупцеві для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Згідно п. 3.6. договору, покупець оплачує грошові кошти раз в 14 календарних днів за реалізований товар, за умови що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Відповідно до п. 9.9. договору постачальник гарантує покупцю ліквідність товару. Сторони домовились, що під ліквідністю товару мається на увазі можливість продажу поставленого товару (кожної позиції) кінцевому покупцю на протязі 14 дня з дати поставки. Не проданий в зазначений термін товар покупцем не оплачується, а повертається постачальнику. В такому разі постачальник зобов'язаний власним транспортом і за власний рахунок, не пізніше ніж 7 календарних днів з моменту повідомлення покупцем постачальника, вивезти непроданий (неліквідний) товар, а покупець звільняється від обов'язку сплатити вартість не проданого товару.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар за договором на загальну суму 404937, 31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, перерахувавши позивачу 75 000, 00 грн. грошових коштів. Крім того, відповідач повернув нереалізований товар на загальну суму 231 822, 72 грн. (55 381, 74 + 60 000, 00 + 116 440, 98), що також підтверджується матеріалами справи (накладними на повернення товару).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 299 від 17.02.2012р. за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 404 937, 31 грн., згідно видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, умовами договору поставки № 299 від 17.02.2012р., передбачено обов'язок відповідача розраховуватися саме за реалізований товар, та право відповідача на повернення товару позивачеві, який не було реалізовано (повернення здійснюється шляхом вивозу нереалізованого товару саме позивачем).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, перерахувавши позивачу 75 000, 00 грн. грошових коштів та повернувши позивачу нереалізований товар на загальну суму 231 822, 72 грн. (55 381, 74 + 60 000, 00 + 116 440, 98), що також підтверджується матеріалами справи.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення рішення по справі становить 98 114, 59 грн. (404937, 31 (сума поставленого товару) - 231822,72 (сума повернутого товару) - 75000, 00 (сума оплати за реалізований товар).

Реалізація товару на суму 173114, 59 грн. відповідачем не заперечується (з яких оплачено тільки 75000, 00 грн.), як і порушення з його боку зобов'язань по оплаті реалізованого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Суд відхиляє доводи позивача, що станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 110442,26 грн., оскільки відповідачем повернення товару позивачу було здійснено за іншими цінами, ніж ті, по яким товар було поставлено позивачем відповідачу. Як вбачається із матеріалів справи, позивач прийняв у відповідача та вивіз самостійно товар на суму 116440, 98 грн. (підтверджується накладними на повернення товару), а не 104113,31 грн., як зазначає позивач. Згода позивача на повернення товару саме по вказаним цінам, підтверджується підписанням уповноваженим представником позивача накладних на повернення товару, та фактом вивезення товару позивачем у справі від відповідача. Відповідно у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість відповідача перед позивачем становить визначену позивачем суму 110442, 26 грн.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача, що станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 91 364, 59 грн., оскільки відповідач надав позивачу послуги з організації збуту відповідно до договору на надання послуг з організації збуту від 17.02.2012 року на загальну суму 6750, 00 грн. Твердження відповідача, щодо надання позивачу послуг на суму 6750, 00 грн. та проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на зазначену суму не підтверджені матеріалами справи (зокрема відсутні підписані сторонами договору акти надання відповідних послуг, а також заяву, прийнята іншою стороною про зарахування зустрічних однорідних вимог), відповідно у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 91 364, 59 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи умови укладеного договору поставки, а також докази наявні у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 98 114, 59 грн. основного боргу за поставлений позивачем та реалізований відповідачем товар.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-а, код ЄДРПОУ 36148976; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, 67; код ЄДРПОУ 32285581) 98114 (дев'яносто вісім тисяч сто чотирнадцять) грн. 59 коп. основного боргу та 4878 (чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 18 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко