Постанова № 32525116, 16.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2013 року Справа № 812/4458/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Арцибашева А.В. (довіреність від 10.05.2013 № 8)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державного підприємства «Антрацит»

до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області

про скасування рішення від 16 січня 2013 року № 82 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 812/4458/13-а за адміністративним позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення від 16 січня 2013 року № 82 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням від 16 січня 2013 року № 82 управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області застосувало до державного підприємства «Антрацит» штрафні санкції розмірі 53703,61 грн. та нарахувало пеню у розмірі 15085,48 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску, термін сплати якого настав 28 жовтня 2012 року. 09 січня 2013 року господарським судом Луганської області порушено провадження у справі № 913/124/13-г про банкрутство державного підприємства «Антрацит» та ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У відповідності із частиною 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Обов'язок по сплаті у державного підприємства «Антрацит» настав 28 жовтня 2012 року, тобто до дня введення мораторію, а отже на зобов'язання державного підприємства «Антрацит» щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області поширюється дія мораторію. За таких підстав, за твердженням позивача, відповідач не мав права нараховувати пеню та застосовувати штрафні санкції, тому рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 16 січня 2013 року № 82 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є незаконним.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (33, 35, 36).

Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 15 липня 2013 року № 8070/03-11а, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 41). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) з 01 січня 2011 року позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску у встановлені строки та в повному обсязі. Частиною 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску - гірничі підприємства зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом Пенсійного фонду накладається штраф на платника у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені відповідно до частини 16 статті 25 Закону не застосовується. Оскільки державним підприємством «Антрацит» несвоєчасно сплачено єдиний внесок за вересень 2012 року, управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області правомірно застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню за рішенням від 16 січня 2013 року № 82. Оскільки згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, нараховані суми єдиного соціального внеску повинні сплачуватись своєчасно та в повному обсязі. На думку відповідача, доводи, наведені в позові, не спростовують факту несвоєчасної сплати (перерахування) єдиного соціального внеску та підстав для застосування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 15 липня 2013 року № 8070/03-11а.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина 1 статті 5 Закону № 2464).

Частиною 3 статті 5 Закону № 2464, серед іншого встановлено, що платникам єдиного внеску, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Державне підприємство «Антрацит» відповідно до положень Закону № 2464 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області як платник єдиного внеску. Звітним періодом для державного підприємства «Антрацит» є календарний місяць. Сплата єдиного внеску, нарахованого за календарний місяць, повинна відбуватись не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина 1статті 25 Закону № 2464).

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 3 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 10 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина 13 статті 25 Закону № 2464).

Частиною 14 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Пунктом 3 частини 15 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Частиною 16 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначає Інструкція про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289 (далі - Інструкція № 21-5).

Інструкція № 21-5 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 7.1 розділу 7 Інструкції № 21-5 (тут і надалі посилання на норми зазначеної Інструкції наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Пунктом 7.2 розділу 7 Інструкції № 21-5 встановлено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 2.1.1-2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, органи Пенсійного фонду застосовують штрафні санкції у таких розмірах, серед іншого, підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 розділу 7 Інструкції, визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Згідно з пунктом 7.5 розділу 7 Інструкції № 21-5 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Пунктом 7.7 розділу 7 Інструкції № 21-5 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 7.2, 7.3, 7.5 та 7.6 розділу VII цієї Інструкції, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.

Відповідно до поданого державним підприємством «Антрацит» звіту з нарахування єдиного внеску за вересень 2012 року позивач не пізніше 28 жовтня 2012 року повинен був сплатити єдиний внесок в загальній сумі 710558,52 грн. (арк. справи 46-48).

З картки особового рахунку платника єдиного внеску та розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку державного підприємства «Антрацит» до рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 16 січня 2013 року № 82 судом встановлено, що єдиний внесок за вересень 2012 року був сплачений позивачем частково 07 листопада 2012 року, частково 30 листопада 2012 року та частково 11 грудня 2012 року, що є порушенням частини 8 статті 9 Закону № 2464 (арк. справи 42-43, 50-51).

16 січня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на підставі даних картки особового рахунку платника було прийнято рішення за № 82 про застосування штрафних санкцій в сумі 53703,61 грн. та нарахування пені в сумі 15085,48 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) державним підприємством «Антрацит» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за звітний місяць вересень 2012 року (арк. справи 49). Розмір застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені за оскаржуваним рішенням відповідає вимогам частини 10 та частини 11 статті 25 Закону № 2464.

Рішенням від 22 березня 2013 року за № 7360/09-10 Пенсійний фонд України рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 16 січня 2013 року № 82 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені залишив без змін, скаргу державного підприємства «Антрацит» - без задоволення (арк. справи 6-7).

За наслідками судового розгляду суд прийшов до висновку, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 16 січня 2013 року № 82 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року у справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 13).

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, тобто яка діяла до 18 січня 2013 року на час порушення справи про банкрутство та прийняття спірного рішення) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки спірним рішенням від 16 січня 2013 року № 82 до державного підприємства «Антрацит» застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску, термін виконання якого настав до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року, тобто, зобов'язань, на які поширюється дія мораторію, тому рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, прийняте після введення мораторію, є протиправним.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області маж право вирішити питання про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату державним підприємством «Антрацит» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за звітний місяць вересень 2012 року виключно після припинення дії мораторію, який відповідно до частини 7 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 16 січня 2013 року № 82 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальному розмірі 68789,09 грн., винесене у відношенні державного підприємства «Антрацит».

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 липня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтею 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розділом 7 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення від 16 січня 2013 року № 82 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 16 січня 2013 року № 82 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальному розмірі 68789,09 грн., винесене у відношенні державного підприємства «Антрацит».

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Антрацит» (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 687,89 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень вісімдесят дев'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 липня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська