Ухвала суду № 32524500, 11.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

11 липня 2013 року місто Київ № 810/3551/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву

за позовомгромадянки ОСОБА_1доУправління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської областіпровизнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2013 року громадянка ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В позовних вимогах позивач просив суд:

- зупинити виконавче впровадження на час розгляду;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області надати рішення про відрахування з пенсії або довідку про відсутність рішення УПФУ у Володарському районі Київської області про відрахування;

- визнати неправомірними дії УПФУ у Володарському районі Київської області та незаконність вимоги № Ф-54У видану 14.04.2011 року та виставлену в ній недоїмку 1414 гривень 80 копійок та виключити її виконання, що є підставою для її скасування;

- зобов'язати УПФУ у Володарському районі Київської області повернути кошти незаконно відраховані за 2010 рік з пенсії;

- визнати законність факту, що пенсія в графах «Вид пенсії» призначена «За віком»;

- визнати вимогу № Ф-37У від 26.03.2013 року та виставлену в ній суму недоїмки 1551 гривень 79 копійок неправомірною та виключити її виконання, що є підставою її скасування;

- визнати виконання вимог № 19У від 27.01.2012 року та виставленої в ній недоїмки 4010 гривень 30 копійок та № 3У від 04.02.2013 року та виставленої в ній недоїмки 3020 гривень 63 копійки неправомірними без рішення суду, тому що станом на 11.10.2012 року та 11.03.2013 року не діяла норма, на підставі якої було відкрите виконавче провадження ВП № 37066051, ВП №36615404;

- зобов'язати УПФУ у Володарському районі Київської області нарахувати страховий стаж за підприємницьку діяльність з 2004 року по 2010 рік згідно довідки, наданої Володарським відділенням Сквирської МДПІ про сплату податків до бюджету за період 2004 - 2012 роки.

Розглянувши подану заяву, додані документи, суд дійшов висновків, що позовні вимоги в частині підлягають залишенню без розгляду, в іншій частині справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, не зловживаючи ними.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, позивачу ще з грудня 2012 року стало відомо, що їй почали надходити кошти з пенсійного забезпечення в значно меншій кількості.

Позивач, відповідно до штампу вхідної кореспонденції Київського окружного адміністративного суду, звернувся до суду 09.07.2013 року за вхідним № 3556, тоді як право на зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області надати рішення про відрахування з пенсії або довідку про відсутність рішення УПФУ у Володарському районі Київської області про відрахування; зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області повернути кошти незаконно відраховані за 2010 рік з пенсії та зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області нарахувати страховий стаж за підприємницьку діяльність з 2004 року по 2010 рік згідно довідки, наданої Володарським відділенням Сквирської МДПІ про сплату податків до бюджету за період 2004 - 2012 роки у позивача виникло ще щонайменше в грудні 2012 року.

Тобто, визначений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк щодо звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів - пропущено.

Частиною п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачу УПФУ у Володарському районі Київської області були виставлені вимоги про сплату боргу № Ф-54У від 20.02.2011 року, яка отримана позивачем 01.03.2011 року; № Ф-37У від 26.03.2013 року, яка отримана позивачем 29.03.2013 року, № Ф-19У від 27.01.2012 року, яка отримана позивачем 04.02.2012 року та № Ф-03У від 04.02.2013 року, яка отримана позивачем 20.02.2013 року.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду, який встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Причини, по яким порушено місячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання неправомірними дій УПФУ у Володарському районі Київської області щодо виставлення вимог та незаконність вимоги № Ф-54У від 20.02.2011 року та виставленої в ній недоїмки 1414 гривень 80 копійок та виключення її виконання, що є підставою для її скасування; визнання вимоги № Ф-37У від 26.03.2013 року та виставленої в ній суми недоїмки 1551 гривень 79 копійок неправомірною та виключення її виконання, що є підставою її скасування; визнання виконання вимоги № Ф-19У від 27.01.2012 року та виставленої в ній недоїмки 4010 гривень 30 копійок та вимоги № Ф-03У від 04.02.2013 року та виставленої в ній недоїмки 3020 гривень 63 копійки неправомірними без рішення суду, тому що станом на 11.10.2012 року та 11.03.2013 року не діяла норма, на підставі якої було відкрите виконавче провадження ВП № 37066051, ВП №36615404, позивач не вказує.

Слід зазначити, що в прохальній частині позовної заяви позивачем було помилково зазначено дату винесення вимоги № Ф-54У - 14.04.2011 року, тоді як зазначена вимога № Ф-54У винесена відповідачем 20.02.2011 року.

Також позивач не вказує про поважність причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області надати рішення про відрахування з пенсії або довідку про відсутність рішення УПФУ у Володарському районі Київської області про відрахування; зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області повернути кошти незаконно відраховані за 2010 рік з пенсії та зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області нарахувати страховий стаж за підприємницьку діяльність з 2004 року по 2010 рік згідно довідки, наданої Володарським відділенням Сквирської МДПІ про сплату податків до бюджету за період 2004 - 2012 роки у позивача виникло ще в грудні 2012 року, що виходять за межі шестимісячного строку звернення.

Доказів, які б підтверджували доводи позивача та вказували на наявність об'єктивних причин, по яким позивач не міг реалізувати право на звернення до суду, не надано.

Статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила обчислення процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Частиною четвертою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судом встановлено, що адміністративний позов було подано без додержання вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З огляду на відсутність причин для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області надати рішення про відрахування з пенсії або довідку про відсутність рішення УПФУ у Володарському районі Київської області про відрахування; визнання неправомірними дій УПФУ у Володарському районі Київської області по виставленню вимог та незаконність вимоги № Ф-54У від 20.02.2011 року та виставленої в ній недоїмки 1414 гривень 80 копійок та виключення її виконання, що є підставою для її скасування; зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області повернути кошти незаконно відраховані за 2010 рік з пенсії; визнання вимоги № Ф-37У від 26.03.2013 року та виставленої в ній суми недоїмки 1551 гривень 79 копійок неправомірною та виключення її виконання, що є підставою її скасування; визнання виконання вимоги № Ф-19У від 27.01.2012 року та виставленої в ній недоїмки 4010 гривень 30 копійок та вимоги № Ф-03У від 04.02.2013 року та виставленої в ній недоїмки 3020 гривень 63 копійки неправомірними без рішення суду, тому що станом на 11.10.2012 року та 11.03.2013 року не діяла норма, на підставі якої було відкрите виконавче провадження ВП № 37066051, ВП №36615404; зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області нарахувати страховий стаж за підприємницьку діяльність з 2004 року по 2010 рік згідно довідки, наданої Володарським відділенням Сквирської МДПІ про сплату податків до бюджету за період 2004 - 2012 роки, такі вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Позивачем була заявлена вимога про визнання законності факту, що пенсія в графах «Види пенсії» призначена «За віком».

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку про те, що цей позов в частині позовних вимог про визнання законності факту, що пенсія в графах «Види пенсії» призначена «За віком» не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

На думку суду та за правилами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розгляд таких справ відбувається в порядку цивільного судочинства, відповідно до Розділу ІV ЦПК України.

Тобто, адміністративний процесуальний закон не передбачає можливості звернення до суду з такою позовною вимогою як встановлення факту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про визнання законність факту, що пенсія в графах «Вид пенсії» призначена «За віком» у відкритті провадження слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про зупинення виконавчого провадження на час розгляду справи. Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач звертається з вимогами лише до відповідача - УПФУ у Володарському районі Київської області.

Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, відповідачем у адміністративній справі за позовом фізичної особи може бути лише суб'єкт владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Державною виконавчою службою Володарського районного управління юстиції Київської області 14.03.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31889577 з виконання вимоги УПФУ у Володарському районі Київської області № Ф 54-У від 14.04.2011 року; 11.10.2012 року винесено постанову (загальне рішення без затвердження) ВП № 31615404 з виконання вимоги УПФУ у Володарському районі Київської області № Ф 19-У від 27.01.2012 року; 11.03.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37066051 з виконання вимоги УПФУ у Володарському районі Київської області № 3-У від 04.02.2013 року.

Слід зазначити, у разі незгоди позивача з вищевказаними постановами ДВС Володарського РУЮ Київської області, позивач мав право оскаржити їх до суду в десятиденний термін з моменту їх одержання.

Суд окремо зазначає, що у відповідності до вимог Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями) є окремі підстави щодо зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 37 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі:

1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

2) визнання стягувача або боржника недієздатним;

3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;

7) зупинення судом реалізації арештованого майна;

8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах;

9) здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», крім випадків, пов'язаних з виплатою коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників у межах суми відшкодування, що гарантується Фондом; витрат, пов'язаних із забезпеченням операційної діяльності такого банку; виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;

11) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду;

12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону;

13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;

15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

16) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

17) прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.

Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.

Також, у відповідності до вимог статті 38 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями), виконавче провадження може бути зупинено:

1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;

2) прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;

5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Таким чином, проаналізувавши положення вищевказаних статей у суду відсутні підстави щодо задоволення вимоги позивача про зупинення виконавчого провадження на час розгляду справи.

Також, суд звертає увагу, що вищевказаний пункт з вимогою про зупинення виконавчого провадження на час розгляду справи фактично є клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки в даній адміністративній справі по-перше, провадження відкрито не було, по-друге, Державна виконавча служба Володарського районного управління юстиції Київської області не є відповідачем по даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що вимога щодо зупинення виконавчого провадження на час судового розгляду по справі розгляду не підлягає.

Відповідно до пункту 3, 4 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 100, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву громадянки ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області надати рішення про відрахування з пенсії або довідку про відсутність рішення УПФУ у Володарському районі Київської області про відрахування; визнання неправомірними дій УПФУ у Володарському районі Київської області та незаконність вимоги № Ф-54У від 20.02.2011 року та виставлену в ній недоїмку 1414 гривень 80 копійок та виключити її виконання, що є підставою для її скасування; зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області повернути кошти незаконно відраховані за 2010 рік з пенсії; визнання вимоги № Ф-37У від 26.03.2013 року та виставлену в ній суму недоїмки 1551 гривень 79 копійок неправомірною та виключити її виконання, що є підставою її скасування; визнання виконання вимоги № Ф-19У від 27.01.2012 року та виставленої в ній недоїмки 4010 гривень 30 копійок та вимоги № Ф-03У від 04.02.2013 року та виставленої в ній недоїмки 3020 гривень 63 копійки неправомірними без рішення суду, тому що станом на 11.10.2012 року та 11.03.2013 року не діяла норма, на підставі якої було відкрите виконавче провадження ВП № 37066051, ВП №36615404; зобов'язання УПФУ у Володарському районі Київської області нарахувати страховий стаж за підприємницьку діяльність з 2004 року по 2010 рік згідно довідки, наданої Володарським відділенням Сквирської МДПІ про сплату податків до бюджету за період 2004 - 2012 роки - залишити без розгляду.

2. Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом громадянки ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання законность факту, що пенсія в графах «Вид пенсії» призначена «За віком».

3. Роз'яснити, що відповідно до частини п'ятої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь громадянки ОСОБА_1 понесені судові витрати за подачу позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка згідно квитанції № N14WV46294 від 09.07.2013 року.

5. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Шевченко А.В.