Постанова № 3252424, 16.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.09Справа №2а-8780/08/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складіголовуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Тарасовій О.М., за участю представника позивача Ібрагімова А.Ш., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз»

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання нечинним податкових повідомлень рішень Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000132300/0 від 09.10.2008 року та № 0010392301/0 від 09.10.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що 09.10.2008 року Красноперекопською обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим винесені податкові повідомлення рішення № 0000132300/0 від 09.10.2008 року та № 0010392301/0 від 09.10.2008 року про нарахування податкових зобовязань з податку на землю у розмірі 167,50 гривень та штрафних санкцій у розмірі 340,00 гривень.

Представник позивача зазначив, що зазачені податкові повідомлення рішення є нечиними у звязку з наступним.

Представник позивача пояснив, що на земельних ділянках, по яким винесено податкове повідомлення - рішення, знаходяться газорозподільні пункти, які є невідємними частиною газопроводів. Дані газорозподільні пункти як і газопроводи є обєктами, які знаходяться у власності держави.

Представник позивача зазначив, що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» і обєкти передані на баланс лише з ціллю обслуговування, у звязку з чим правових підстав для сплати орендної плати та податку на землю немає.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, будь-яких клопотань не надіслав.

На підставі ст.128 КАС України, враховуючи, що відповідач є субєктом владних повноважень, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» є юридичною особою, зареєстрованою 14.04.1995 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 433627, довідкою АА № 007934 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до п.4.1 Статуту ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз», зареєстрованого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим реєстраційний № 18821200000002888 у реєстрі субєктів підприємницької діяльності від 14.04.1995 року, затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ «Кримгаз» за № 12 від 23.03.2007 року товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п.3.1 Статуту виконання комплексу робіт по експлуатації систем газопостачання, проектування, будівництво і ремонт газових мереж, зокрема по замовленнях населення, а також отримання прибутку від всіх видів виробничої, торгівельної, комерційної, фінансової і іншої діяльності, дозволеної законодавчими актами України, з метою задоволення соціальних і економічних інтересів акціонерів і трудового колективу.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція в АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція в АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень - рішень, суд зясовує чи прийняті податкові повідомлення рішення на підставі закону, безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі- платники податків).

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Судом встановлено, що 01.10.2008 року представниками Красноперекопської ОДПІ в АР Крим на підставі направлення від 22.09.2008 року № 531/23-0 згідно з п.1 ст.11, п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та відповідно до наказу Красноперекопської ОДПІ від 22.09.2008 року № 282 проведена позапланова виїзна перевірка Красноперекопського управління експлуатації газового господарства (Красноперекопського УЕГГ) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 1123/23-0/23893680 (надалі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Красноперекопським УЕГГ ст.2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535 XII встановлено заниження податку на землю на загальну суму 167,0 гривень, в тому числі:

-За замельні ділянки в м.Красноперекопську заниження податку на землю склало 56,10 гривень, в тому числі за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року 27,66 гривень; за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року 28,44 гривень;

-За земельні ділянки в м.Армянську заниження податку на землю склало 111,40 гривень, в тому числі за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року 54,90 гривень; за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року 56,50 гривень.

В акті перевірки зазначено, що Красноперекопське УЕГГ з висновками перевірки та (або) фактами та даними, викладеними в акті перевірки, не згоден, протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки будуть подані до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно абзацу “а”підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що Красноперекопською ОДПІ в АР Крим 09 жовтня 2008 року винесено податкове повідомлення рішення № 0000132300/0, яким на підставі акту перевірки № 1123/23-0/23893680 від 01.10.2008 року встановлено порушення ст.2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535 XII, у звязку з чим відповідачем визначено суму податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 111,4 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 170,00 гривень ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз». Судом встановлено, що позивачем своєчасно отримано зазначене податкове повідомлення рішення.

Суд зазначає, що Красноперекопською ОДПІ в АР Крим 09 жовтня 2008 року винесено податкове повідомлення рішення № 0010392301/0, яким на підставі акту перевірки № 1123/23-0/23893680 від 01.10.2008 року встановлено порушення ст.2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535 XII, у звязку з чим відповідачем визначено суму податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 56,1гривень та за штрафними санкціями у розмірі 170,00 гривень ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз». Судом встановлено, що позивачем своєчасно отримано зазначене податкове повідомлення рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 96 Земельного кодексу України, згідно з якою на землекористувачів, серед іншого, покладений обовязок своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Враховуючи зазначені норми суд підкреслює, що обовязок сплати податку за землю пов'язаний саме з фактом використання землі, а не наявністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Суд підкреслює, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянки не може бути підставою для несплати земельного податку при фактичному землекористуванні.

Суд зазначає, що представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти того факту, що зазначені земельні ділянки знаходяться у нього у користуванні.

У звязку з вищезазначеним, суд підкреслює, що позивач є субєктом, який повинен сплачувати податок на землю у звязку з використанням землі.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що ВАТ «Кримгаз» в 2007 та 2008 роках не надавало до Красноперекопської ОДПІ податкові розрахунки земельного податку та, відповідно, не сплачувало податок за земельні ділянки, що знаходяться у його корисуванні та розташовані за адресами:

-м.Армянськ, мкрн.Васил'єва, 3;

-м.Армянськ, вул.Гайдара,14;

-м.Армянськ, мкрн.Корявко,4

-м.Красноперекопськ, вул.Озерна;

-м.Красноперекопськ, вул.Калініна;

-м.Красноперекопськ, вул.Шевченко;

-м.Красноперекопськ, 10 мкрн.

Наявність у користуванні позивача зазначених земельних ділянок підтверджується Листом Армянського міського відділу земельних ресурсів від 30.01.2007 року за № 827-07, Довідкою Красноперекопського міського відділу земельних ресурсів від 23.01.2006 року за № 44/10-08-9/2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повинен був відповідно до ст.14 Закону України "Про плату за землю" самостійно обчислити суму земельного податку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року та подати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У звязку з тим, що позивачем самостійно не обчислена сума земельного податку, відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання платника податків та винесені податкові повідомлення рішення.

Перевіряючи розрахунок податкового зобовязання платника податків за основним платежем суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до акту перевірки відповідачем здійснено розрахунок суми податку на землю у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно розраховано податок на землю.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що податковим повідомлення рішення № 0010392301/0 від 09 жовтня 2008 року, Красноперекопською ОДПІ в АР Крим, податковим повідомленням рішенням № 0000132300/0 від 09 жовтня 2008 року визначені штрафні санкції у розмірі 170,00 гривень за кожним податковим повідомленням рішенням.

Суд зазначає, що відповідачем відповідно до вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення рішення № 0000132300/0 від 09.10.2008 року та № 0010392301/0 від 09.10.2008 року.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

У звязку зі складністю справи судом 16 березня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 18 березня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.