Рішення № 32523908, 19.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/3082/13-ц Провадження № 22-ц/772/1963/2013Головуючий в суді першої інстанції:Береговий О.Ю.Категорія: 45 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Іщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 червня 2013 року по справі за позовом Шпиківської селищної ради Тульчинського району до ОСОБА_2, третя особа: Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог чинного земельного законодавства, -

встановила:

У квітня 2013 року Шпиківська селищна рада звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що перевіркою, проведеною інспектором Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області встановлено, що земельна ділянка площею 0,0136 га із земель житлової та громадської забудови Шпиківської селищної ради (проїзд), використовується ОСОБА_2 під складування будівельних матеріалів та дров.

Зазначена земельна ділянка використовується відповідачем за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу її у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності відповідного правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Указаний факт підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 01 листопада 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_2 не має договору оренди вищевказаної земельної ділянки, а також документів, що підтверджують його право постійного користування чи власності цією земельною ділянкою; приписом про усунення порушень вимог земельного законодавства від 01 листопада 2012 року; постановою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 531 КУпАП від 08 листопада 2012 року; актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 грудня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_2 не виконав вимоги припису від 01 листопада 2012 року; постановою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 1885 КУпАП від 17 грудня 2012 року.

Унаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки заподіяно збитки у розмірі 137, 32 грн., які розраховано відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Посилаючись на викладене, позивач просив зобов'язати відповідача звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0136 га, із земель житлової та громадської забудови (проїзд) Шпиківської селищної ради, яка знаходиться в межах смт. Шпиків за належністю Шпиківській селищній раді та стягнути збитки в сумі 137, 32 грн., заподіяні внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також судові витрати по справі.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 червня 2013 року позов Шпиківської селищної ради задоволено повністю.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні Шпиківською селищною радою Тульчинського району Вінницької області права власності на земельну ділянку площею 0,0136 га, із земель житлової та громадської забудови (проїзд), розташованої на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, шляхом звільнення та повернення цієї земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 137 грн. 32 коп. збитків, заподіяних унаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також судові витрати по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства України, приписами про усунення порушень вимог земельного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 531 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 1885 КУпАП.

Проте, повністю погодитися із такими висновками суду не можна.

У зв'язку з цим рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матерального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Установлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 01 листопада 2012 року земельна ділянка площею 0,0136 га із земель житлової та громадської забудови Шпиківської селищної ради (проїзд), використовується ОСОБА_2 під складування будівельних матеріалів та дров.

Відповідно до припису № 000067 Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 01 листопада 2012 року відповідачу приписано у 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки.

Згідно вказаного припису був складений протокол про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2012 року та винесена постанова від 08 листопада 2012 року № 10 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ст. 531 КУпАП в сумі 340 грн.

За актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 грудня 2012 року вимоги припису від 01 листопада 2012 року не виконані.

У зв'язку з цим був винесений припис № 000318 від 17 грудня 2012 року, яким відповідачу приписано у 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки.

Згідно цього припису був складений протокол про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2012 року та винесена постанова від 17 грудня 2012 року № 18 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ст. 1885 КУпАП в сумі 255 грн.

Наведене свідчить, що складування будівельних матеріалів та дров здійснювалось на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді селища, без попереднього відведення такої у власність або користування позивача та/або третьої особи.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За правилами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, положення вказаного кодексу визначають, що документами, які засвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, є державний акт на право власності чи договір оренди земельної ділянки відповідно.

Відповідно до положень ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої в влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню позивачу.

Відповідно до п. ґ ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

На думку колегії суддів місцевий суд правильно стягнув з відповідача на користь держави заподіяні збитки у розмірі 137, 32 грн., які розраховані відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги Шпиківської селищної ради про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 не довів суду, що земельна ділянка якою він користується надана йому на відповідній правовій підставі.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

ОСОБА_2 не надав суду достовірно допустимих доказів того, що він протягом 32 років користується спірною земельною ділянкою та сплачує кошти за її користування.

Також безпідставними є твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, оскільки порушення вимог земельного законодавства було виявлено інспектором Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області у листопаді 2012 року.

Судова колегія погоджується із висновками суду щодо задоволення позову Шпиківської селищної ради про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Разом із тим суд першої інстанції, правильно визначивши правовідносини, які виникли між сторонами, безпідставно, вийшовши за межі позовних вимог, зобов'язав відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як установлено матеріалами справи позивач просив зобов'язати відповідача звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку і не заявляв вимог про усунення перешкоди у користуванні спірною земельної ділянкою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладення у такій редакції: «Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0136 га, із земель житлової та громадської забудови (проїзд) Шпиківської селищної ради, яка знаходиться в межах смт. Шпиків та повернути її за належністю Шпиківській селищній раді Тульчинського району Вінницької області».

В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 червня 2013 року змінити.

Викласти абзац другий рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 червня 2013 року у такій редакції: «Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0136 га, із земель житлової та громадської забудови (проїзд) Шпиківської селищної ради, яка знаходиться в межах смт. Шпиків та повернути її за належністю Шпиківській селищній раді Тульчинського району Вінницької області».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: В.І. Чорний

В.В. Оніщук

З оригіналом вірно: