Постанова № 3252367, 25.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 25.02.2009 р.                                                   12:35                              № 7/557

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СанЛарк ВІП Сервіс"

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

від позивачаГамкрелідзе К.Ю. –представник за довіреністю

від відповідачаКупельський О.М. –представник за довіреністю Товариство з обмеженою відповідальністю "СанЛарк ВІП Сервіс" звернулося в суд з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва від 18.02.2008 року № 0001272312/0 про стягнення податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем було винесено незаконне повідомлення-рішення, яке зобов’язує позивача сплатити податкове зобов’язання в розмірі 18267,00 грн. (12178,00 грн. – основний платіж, 6089,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд" за період з 01.05.2004 року по 31.03.2005 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "СанЛарк ВІП Сервіс" при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд" за період з 01.05.2004 року по 31.03.2005 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 12.02.2008 року № 342/23-12/32455152, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.05.2004 року по 31.03.2005 року сум податку на додану вартість у розмірі 21417,00 грн. згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд".

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 року № 0001272312/0 про сплату податкового зобов’язання в розмірі 18267,00 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –6089,00 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд" за період з 01.05.2004 року по 31.03.2005 року.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30.03.2006 року були визнані недійними установчі документи Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд", у зв’язку з цим, за рішенням відповідача, податкові накладні, видані цим підприємством є недійсними, і як доказ податкового кредиту за період з травня 2004 року по березень 2005 року не приймаються.

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд" ґрунтуються на договорах та додаткових угодах до них: від 03.05.2004 року № 26-ПБ, від 04.06.2004 року № 53-ПБ, від 01.07.2004 року № 70-ПБ та додаткова угода від 01.07.2004 року № 1; від 10.01.2005 року № 38-ПБ та додаткові угоди від 25.01.2005 року № 1, від 11.02.2005 року № 2, від 28.03.2005 року № 3; від 06.12.2004 року № 250-ПБ, від 05.07.2004 року № 85-ПБ про забезпечення проведення корпоративного заходу, від 25.05.2008 року № 45-ПБ про забезпечення проведення корпоративного заходу, від 14.05.2004 року № 34-ПБ про забезпечення проведення корпоративного заходу, які були чинні і на момент подання адміністративного позову. Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд", згідно зазначених Договорів, як продавцем послуг, було видано податкові накладні від 12.05.2004 року № 85, від 17.05.2004 року № 99, від 26.05.2004 року № 111, від 04.06.2004 року № 128, від 21.07.2004 року №156, від 27.07.2004 року № 165, від 07.12.2004 року № 605, від 27.01.2005 року № 62, від 11.02.2005 року № 96, від 18.02.2005 року № 125, від 22.02.2005 № 148, 29.03.2005 року № 195, від 30.03.2005 року № 214, які дають позивачу право на податковий кредит в сумі 21 417,00 грн. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має.

Судом встановлено, що позивач реалізуючи своє право на апеляційне оскарження, звертався зі скаргами на прийняте рішення до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації м. Києва та Державної податкової адміністрації України в адміністративному порядку, але скарги були залишені без розгляду, а оспорюване рішення відповідача - без задоволення.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті послуг (товару, робіт) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд", в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов’язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Отже, висновки відповідача щодо порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 21417,00 грн. згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронто-Буд", є помилковими і не відповідають матеріалам справи.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, на підставі якого позивачу було донараховано та зобов’язано сплатити податок на додану вартість в розмірі 18267,00 грн. (12178,00 грн. –основний платіж, 6089,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції), є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2008 року № 0001272312/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СанЛарк ВІП Сервіс" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2008 року № 0001272312/0 винесене Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СанЛарк ВІП Сервіс" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.02.2009 року.

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.