Постанова № 3252358, 19.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/74

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.03.2009 р.                                                                                 № 6/74

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Данфосс ТОВ"

до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва

провизнання нечинним податкових повідомлень-рішень №0000222310/0 від 20.03.2008р.

від позивачаРеутов І.В. (довіреність від 01.08.2008 р. б/н);

від відповідача Шевченко О.О. (від 30.12.2008 р. № 8574/9/10); 19.03.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ» з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 20.03.2008 р. № 0000222310/0, від 17.04.2008 р. № 0000222310/1, від 20.06.2008 р. № 0000222310/2 та від 08.09.2008 р. № 0000222310/3 на загальну суму 409227,00 грн., з яких 136409,00 грн. –основного платежу та 272818,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач –ТОВ ІІ «Данфосс ТОВ»вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач –ДПІ у Подільському районі м. Києва, дійшов до помилкового висновку щодо порушення товариством п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі Закон України № 283/97-ВР) в частині заниження податку на доходи нерезидентів у розмірі 136409,00 грн. на послуги по транспортно –експедиційному обслуговуванню вантажів при імпорті товарів від постачальників за Договором від 01.08.2003 р. № DU-2003-DC укладеного з відділом збірних поставок Distibution Services A/S»компанії Danfoss (Данія). Позивач зазначає, що Товариство не є контрагентом договорів фрахту з транспортними компаніями та відповідно не оплачувало фрахт, а тому нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 409227,00 грн. не відповідають чинному законодавству.

Відповідач –ДПІ у Подільському районі м. Києва, проти позову заперечує з огляду на наступне. Позивач здійснював транспортування товару з Данії, перевезення здійснювалося автомобільним транспортом. Товариство не нараховувало та не сплачувало фрахт на загальну суму 136409,00 грн., що є порушенням п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому, донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідають чинному законодавству України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податкової інспекцією у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.09.2007 р. За результатами перевірки був складений акт від 14.03.2008 р. № 30/23-704/20074667 та прийняте податкове повідомлення – рішення від 20.03.2008 р. № 0000222310/0, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 409227,00 грн., з яких 136409,00 грн. –основного платежу та 272818,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням –рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами розгляду скарг ТОВ ІІ «Данфосс ТОВ»податковими органами, податкове повідомлення –рішення було залишено без змін, скарги позивача без задоволення.

Позивач вказує на те, що згідно з п. 1 Договору від 01.08.2003 р. № DU-2003-DC укладеного з відділом збірних поставок s Distibution Services A/S»компанії Danfoss (Данія), його предметом є «транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, наданих Виконавцю Замовником для транспортування у міжнародному сполученні вантажним автотранспортом», що визначає право власності Замовника (тобто ТОВ з II «Данфосс ТОВ») на вантажі, які підлягають транспортно-експедиційному обслуговуванню, та виключно координаційно-організаційні обов'язки Виконавця по забезпеченню транспортування вантажів Замовника. Згідно п.5 Договору до обов'язків Виконавця входить оформлення всіх належних товарно-транспортних документів, забезпечення надання транспортного засобу в узгоджений термін, забезпечення доставки вантажу до місця призначення в узгоджений термін, доставка вантажу без пошкоджень та в кількості, яка зазначена у товарно-транспортних документах, а також інформування Замовника про затримку під час транспортування.

Таким чином, за Договором Виконавець лише проводить всі підготовчі роботи по відправленню вантажів, включаючи замовлення транспортного засобу для здійснення перевезення вантажу, яке безпосередньо здійснюється визначеними ним самостійно транспортними компаніями, про що інформує Замовника. В рамках виконання умов Договору компанія oss Distibution Services A/S»(Виконавець) брала на себе обов'язок лише забезпечити транспортування вантажів шляхом залучення автотранспорту інших транспортних компаній на свій розсуд та виходячи з визначення оптимального маршруту транспортування вантажів, які можуть включати вантажі інших замовників, окрім ТОВ з II "Данфосс ТОВ". Тому за умовами Договору, враховуючи суть відносин, що склалися між сторонами сплачені Замовником на користь Виконавця грошові суми не є оплатою фрахту.

При цьому, транспортування вантажів здійснювалось та безпосередньо регулювалось договорами між Виконавцем та третіми особами, а відтак фрахт оплачувався Distibution Services A/S»(Виконавцем) відповідно до контрактів, укладених Виконавцем безпосередньо з транспортними компаніями, а не Замовником на підставі Договору чи будь-яких договорів про фрахт.

Відсутність юридичного факту оплати Товариством фрахту, нібито здійсненого Виконавцем за Договором, підтверджується відомостями звітів про виконання зобов'язання від 30.04.2006 р., 31.05.2006 р., 30.06.2006 р., 31.07.2006 р., 31.08.2006 р., 30.09.2006 р., 31.10.2006 р., 30.11.2006 р.,30.04.2007 р., 30.06.2007 р., 31.07.2007 р., 31.08.2007 р., 30.09.2007 р., 31.01.2007 р., 31.03.2007 р., 31.05.2007 р., наданих компанією Distibution Services A/S». У вказаних звітах визначено ті обов'язки, які були належним чином виконані компанією anfoss Distibution Services A/S»(Виконавцем) за Договором. Зі змісту вказаних вище звітів стає, зрозумілим, що Distibution Services A/S»(Виконавець) уклала договори на здійснення перевезення вантажів Товариства (Замовника) з перевізниками (третіми особами), які власними транспортними засобами здійснили фактичне перевезення вантажів Товариства згідно вказаних нижче міжнародних автотранспортних накладних (СМК).

У документах по митному оформленню вантажів - вантажно-митних деклараціях (ВМД) та міжнародних автотранспортних накладних (СМК), міститься інформація про транспортний засіб та компанію-перевізника (графа 18 та 21 ВМД, та графа 23 СМК відповідно), що є підтвердженням того, що компанія Distibution Services A/S»не надавала Товариству послуг з фрахту, а залучала для цього спеціалізовані компанії для транспортування вантажів Замовника, виконуючи при цьому підготовку супровідної документації на вантажі до відправлення та здійснюючи лише організацію перевезень.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Компанією Distibution Services A/S» (Данія) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з 100% іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ» був укладений Договір від 01.08.2003 р. №DU-2003-DC.

Предметом даного договору є транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, наданих Виконавцем для транспортування у міжнародному сполученні вантажним автотранспортом.

Кількість та характер вантажів, вантажовідправники, терміни надання вантажу та суми фрахту обговорюються у кожному випадку окремо. Виконавець зобов'язаний:

-          оформити всі належні товарно-транспортні документи;

-          забезпечити надання транспортного засобу в узгоджений термін;

-          забезпечити доставку вантажу до місця призначення в узгоджений термін;

-          доставити вантаж без пошкоджень та в кількості, зазначеній у товарно-транспортних документах;

-          інформувати Замовника в разі затримки під час транспортування.

          Компанією Distibution Services A/S»(Виконавець) здійснено транспортування товару з Данії, що підтверджується актами виконаних робіт. За виконані роботи ТОВ з II «Данфосс ТОВ»перераховані грошові кошти на адресу нерезидента Distibution Services A/S»(Королівство Данія) в сумі 2 273 492,00 грн. (340 541,21 Євро), а саме:

II кв. 2006р. - 153 282,00 грн.;

III кв. 2006р. - 669 568,00 грн.;

IV кв. 2006р. - 287 951,00 грн.

II кв. 2007р.- 770 241,00 грн.;

III кв. 2007р. - 392 450,00 грн.

У          відповідності до п.п. 1.35.1 п.1.35 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (в редакції Закону, який був чинний на час здійснення господарської операції), фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. Підпункти 1.35.2 та 1.35.3 п.1.35 ст. 1 цього Закону визначають, що доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону. Для цілей цього Закону під терміном «базова ставка фрахту» розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування. Згідно з п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону, який був чинний на час здійснення господарської операції), сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Також, між позивачем та Компанією Distibution Services A/S»(Данія) укладений контракт від 01.12.2005 р. № DU-0601, в п.п. 3.2 п. 3 (Умови поставки), якого вказано, що вибір транспорту та доставка здійснюються покупцем. Взаємовідносини сторін з питань транспортних послуг урегульовані окремим Договором про надання транспортних та експедиційних послуг. Таким чином, вказане в п.п. 3.2 Контракту спростовує твердження позивача, що він здійснював лише забезпечення транспортування вантажів шляхом залучення автотранспорту інших компаній.

Відповідно до ст. З «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 р. (далі - Порядок № 470), застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

Згідно з п. 4 цього Порядку, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Між Урядом України і Урядом Королівства Данії була укладена «Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно»від 05.03.1996 р., яка набрала чинності 21.08.1996 р. Статтею 3 «Загальні визначення»цієї Конвенції встановлено, що термін «міжнародне перевезення»означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі. У відповідності до статті 8 «Міжнародний транспорт» Конвенції, прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише у цій Державі. Як вбачається з вказаного нормативного акту інші види перевезень, крім морських і повітряних Даною конвенцією не передбачено.

Враховуючи те, що згідно Договору № DU-2003-DC від 01.08.2003 р. з компанією s Distibution Services A/S»(Королівство Данія) перевезення здійснювались автотранспортом, то відповідно до п.13.5 ст.13 Закону України № 283/97-ВР, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за даним договором, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

У звітах про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів сума доходів у вигляді фрахту ТОВ з II «Данфосс ТОВ»не зазначалась.

Отже, в порушення п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ з II «Данфосс ТОВ»не нараховувало та не сплачувало фрахт в розмірі 136409,00 грн., а саме за періоди:

II кв. 2006 р.- 9 197,00 грн.;

III          кв. 2006 р. - 40 174,00 грн.;

IV          кв. 2006 р.- 17 277,00 грн.

II          кв. 2007 р. - 46 214,00 грн.;

III          кв. 2007 р. - 23 547,00 грн.

Судом встановлено, що в порушення п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством занижено податок на доходи нерезидентів у розмірі 136 409,00 грн., за 2006 р. - 66 648,00 грн.; за III квартали 2007 р. - 69 761,00 грн.

Окрім того, позивачем не були надані належно допустимі докази щодо сплати фрахту нерезидентом з метою уникнення подвійного оподаткування.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність винесених податкових повідомлень –рішень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.