Рішення № 32523393, 16.07.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/2272/13-ц

Провадження 2/206/621/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2013 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

09 квітня 2013 року представник ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 16 червня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №202/07 про надання останньому кредиту в розмірі 23926,00 доларів США строком на 84 місяці зі сплатою 12% річних. 18 жовтня 2007 року позичальнику були надані кредитні кошти. Позичальник повинен був здійснювати погашення кредиту рівними частинами по 284,83 дол. США до 31 травня 2009 року включно, а з цієї дати - по 425,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань 18.10.2007 року були укладені договір застави майна №202/07-З та договір поруки № 202/07-П, в якому поручителем виступила ОСОБА_1 25.12.2012 року боржником був отриманий від банку лист про погашення заборгованості, розмір якої 19430,85 доларів США. Станом на 26 березня 2013 року заборгованість боржника складає 21073,42 долара США.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за даним кредитним договором в сумі 21073, 41 доларів США та судовий збір 1684,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи договір поруки припиненим внаслідок надання банком позичальнику ОСОБА_2 відстрочки повернення кредиту, зросла загальна сума відповідальності поручителя. В останнє судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши доводи та пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2007 року був укладений кредитний договір №202/07 між позивачем та ОСОБА_2, за яким останній отримав кредит у розмірі 23926,00 дол. США зі сплатою12% річних для здійснення оплати за автомобіль ОСОБА_3 А5 НОМЕР_2 (а.с.38-43).

18 жовтня 2007 року був укладений договір застави майна за яким ОСОБА_2 передав у заставу ПАТ «Державний ощадний банк України» автомобіль ОСОБА_4 А5 НОМЕР_2 (а.с.46-50).

За договором поруки від 18 жовтня 2007 року ОСОБА_1 поручилася за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №202/07 від 18 жовтня 2007 року (а.с.51).

З квитанції № від 18 жовтня 2007 року вбачається , що ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 120228,15 грн. (а.с.54).

Відповідно до меморіального ордеру №8495 від 17 жовтня 2007 року банк сплатив 5855,04 грн. за страхування вище зазначеного автомобілю (а.с.57)

За меморіальним ордером №8496 було перераховано позивачем було перераховано кредитні кошти у розмірі 114970, 00 грн. на рахунок ТОВ «ВІАМОН» (а.с.58).

Згідно додаткового договору №1 до договору №202/07 від 18 жовтня 2007 року погашення кредиту повинно здійснюватися щомісячно по 425 дол. США з червня 2009 року і по 17.10.2014 року (а.с.44-45).

Відповідно до розрахунку заборгованості суми боргу за кредитним договором №202/07 від 18.10.2007 року укладеним з ОСОБА_2 станом на 26 березня 2013 року, останній має заборгованість яка складається з: відсотків по кредиту у розмірі - 1998,10 дол. США, заборгованості за кредитом - 16033,10 дол. США, пені за прострочку внесення платежів - 1686,64 дол. США, 3% річних від простроченої суми - 466,18 доларів; неустойки, за неподання документів, передбачених п.3.3.10 Кредитного договору - 35,88 дол. США; неустойки, за застрахувати автомобіль, згідно п.1.4.2 кредитного договору - 35,88 дол. США (а.с.7-36).

25.10.2012 року та 17.12.2012 року позивачем на адресу відповідача та ОСОБА_2 надсилалася вимога про ліквідування заборгованості протягом 30 днів за кредитним договором №202/07 від 18 жовтня 2007 року (а.с.60, 62-63).

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з клопотанням про зміну розміру процентної ставки, про перегляд строків погашення кредиту у разі виникнення фінансових або інших труднощів, що виникли з незалежних від позичальника причин до Банку не звертався. Цим правом він не скористався.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 543 ЦК України Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Солідарний обов'язок боржників за змістом ст. 543 ЦК України полягає у тому, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України:

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 555 ЦК України передбачено, що:

1. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

2. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Дійсно, ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Банком у своїх поясненнях (а.с. 105) визнано, що розмір відсотків внаслідок надання відстрочки зріс на 1188,00 доларів США. Проте таке збільшення не слід розглядати, як збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки сума повернення кредиту та розмір відсотків не збільшилися. Так само позичальник міг сплачувати щомісячні платежі у більшому чи меншому розмірі, що відповідно тягне зменшення чи збільшення загальної суми стягнення за кредитом, нарахування пені тощо, і також не є збільшенням чи зменшенням обсягу відповідальності поручителя.

Разом з тим, позивач зокрема просить суд стягнути із відповідача штраф за договором поруки в розмірі 817,13 доларів США, заявляючи при цьому вимоги і про стягнення пені.

Змістом ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки штраф і пеня є видами неустойки, а тому їх одночасне застосування є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Так само не підлягають стягненню і 3% річних, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, 3% річних можуть бути стягнуті за порушення грошового зобов'язання лише у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором встановлено 12% річних за кредитом.

У зв'язку з такими обставинами та вимогами закону, вимоги позивача в частині стягнення штрафу та №% річних задоволенню не підлягають.

Отже, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Також згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 524, 526, 527, 530, 533, 541, 543, 549, 553, 554, 555, 559, 610, 611, 625, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4- 8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09305480) заборгованість за кредитним договором № 202/07 від 18 жовтня 2007 року, що утворилася станом на 26.03.2013 року та складається із: заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 16033,10 доларів США, процентів за користування кредитом - 1998,60 доларів США, пені за прострочку внесення платежів - 1686,64 долари США, неустойки - 71,76 долара США, що в сумі складає 19790,10 доларів США і дорівнює 158182,27грн., та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1581,82 грн., загалом 159764 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 09 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення штрафу та 3% річних відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков